Рішення № 59596832, 09.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №480/194/15-ц 09.08.2016 09.08.2016 09.08.2016

Провадження №22-ц/784/1816/16

Справа № 480/194/15-ц Головуючий першої інстанції: Карікова Л.П.

Провадження № 22-ц/784/1816/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» ( далі ОСОБА_3 «УТСК») на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 «УТСК» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 «УТСК» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

ОСОБА_2 вказував, що 30 листопада 2013 року відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом САЗ 3508, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Pointer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким він (позивач) керував. Внаслідок ДТП йому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Також йому завдано матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування в розмірі 3500 грн., які відповідачем ОСОБА_4 відшкодовано добровільно, крім того, згідно акту-звіту автотоварознавчого дослідження №126-14 від 16 червня 2014 року сума збитків у звязку з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Pointer» складає 89 568 грн.

Відповідно до страхового полісу АС/4430500 обов`язкового страхування від 16 серпня 2013 року власник автомобіля САЗ 3508 - ОСОБА_5 - застрахував свою відповідальність та інших осіб, які правомірно володіють транспортним засобом, у ОСОБА_3 «УТСК». Даним полісом ліміт відповідальності Страховика на одного потерпілого становить: 100000 грн. за шкоду, завдану життю і здоров`ю, 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну. Позивач зазначав, що належним чином повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, на місце ДТП виїжджав представник страхової компанії, який ознайомився із станом його здоров`я і оглянув транспортний засіб та 16 грудня 2013 року склав Акт огляду колісного транспортного засобу.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь: з ОСОБА_3 «УТСК» - відшкодування майнової шкоди у розмірі ліміту відповідальності Страховика в сумі 50 000 грн.; з ОСОБА_4 - відшкодування майнової шкоди в розмірі шкоди, що перевищує ліміт відповідальності Страховика, в сумі 39568 грн., а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. До того ж зазначав, що ним понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000грн.,витрати за проведення автотехнічного дослідження в розмірі 750 грн. та на послуги організації зв`язку в розмірі 124грн., які він просить стягнути з відповідачів.

Згодом ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги. Враховуючи те, що ремонт його автомобіля є економічно необґрунтованим та виходячи із висновків проведеної і справі судової автотоварознавчої експертизи, просив суд стягнути: з ОСОБА_3 "УТСК" - різницю між вартістю пошкодженого транспортного засобу до та після ДТП в розмірі 21 646грн. 88коп.; з ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. та судові витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 750 грн.

Представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 - подав до суду заяву про часткове визнання позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 "УТСК" вважало заявлені до нього позовні вимоги безпідставними, посилаючись на порушення ОСОБА_2 строків на подання заяви про страхове відшкодування, які передбачені пунктом 35.1. ст.35 та підпунктом 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 "УТСК" на користь позивача різницю між вартістю транспортного засобу «Volkswagen Pointer» до та після дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21646 грн. 88 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 "УТСК" на користь держави судовий збір в розмірі 551грн.20коп.. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкодив розмірі 5000 грн., відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження в розмірі 750 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн. Автомобіль «Volkswagen Pointer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 залишено ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 «УТСК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просило скасувати рішення та ухвалити нове, в якому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «УТСК» відмовити у повному обсязі.

З письмової заяви представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6 вбачається, що вони вважають рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року законним, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 «УТСК» просять залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобовязань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок.

Так, положеннями ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Обєктом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоровю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

За змістом вищевказаного Закону (статті 9, 2231) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Саме потерпілому належить право на власний розсуд обирати спосіб здійснення захисту свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

ОСОБА_4 встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30 листопада 2013 року відповідач ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом САЗ 3508, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Pointer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль останнього отримав механічні пошкодження. Також згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року встановлено, що у скоєнні даного ДТП винен ОСОБА_4, який керував транспортним засобом САЗ 3508 на законній правовій підставі (а.с.5-13).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу САЗ 3508 - ОСОБА_5 - та інших осіб, які правомірно володіють даним транспортним засобом, була застрахована у відповідача ОСОБА_3 «УТСК». Відповідно до страхового полісу АС/4430500 обов`язкового страхування від 16 серпня 2013 року ліміт відповідальності Страховика на одного потерпілого становить 100000 грн. за шкоду, завдану життю і здоров`ю, 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи встановлено у 1000грн.

3 грудня 2013 року, тобто, у передбачений п. 33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк, відповідач ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_3 «УТСК» із повідомленням про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, яка в цей же день була отримана представником Страховика експертом-автотовароведом ОСОБА_7 (а.с. 171).

16 грудня 2013 року цим же представником ОСОБА_3 «УТСК» було отримане повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності, виданого ОСОБА_3 «УТСК» (т. 1 а.с. 172). В цей же день ОСОБА_7 був проведений огляд транспортного засобу позивача та складений відповідний Акт (дефектна відомость) (т. 1 а.с. 173), а в період з 30 травня 2014 року по 16 січня 2014 року ОСОБА_7 був складений звіт № 126-14 про визначення вартості матеріальних збитків, спричинених власнику пошкодженого у ДТП автомобіля «Volkswagen Pointer» (т. 1 а.с. 24-64).

За таких обставин, з огляду на вищевказані вимоги законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що ДТП, яке сталося 30 листопада 2013 року внаслідок винних дій ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого застрахована ОСОБА_3 "УТСК", є страховим випадком, а тому у Страховика виник обовязок виплатити страхове відшкодування позивачу ОСОБА_2

При цьому суд правильно виходив з того, що порушення позивачем строків на подання заяви про страхове відшкодування, які передбачені пунктом 35.1. ст.35 та підпунктом 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме по собі не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування,оскільки це не позбавило Страховика можливості дізнатися чи є ДТП за участю ОСОБА_2 і ОСОБА_4 страховим випадком та на вплинуло на обовязок страховика виплатити страхове відшкодування.

Так, Страховик належним чином був поінформований про настання події, що містить ознаки страхового випадку, а тому не був позбавлений можливості зясування причини настання страхового випадку та розміру збитків.

До того ж, виконуючи встановлені п.п. 34.1., 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язки Страховика протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, а протягом десяти робочих днів направити свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, ОСОБА_3 «УТСК» направило свого представника для визначення вартості матеріальних збитків, спричинених власнику пошкодженого у ДТП автомобіля «Volkswagen Pointer».

Крім того, зі змісту повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, вбачається, що на даному бланку ОСОБА_8 поінформовано про необхідність написання заяви на виплату страхового відшкодування після встановлення судом факту винуватості у ДТП особи, цивільна відповідальність якої застрахована ОСОБА_3 "УТСК», між тим, цей бланк не містить розяснень щодо граничних строків звернення потерпілого до Страховика із такою заявою (т.1 а.с. 172 зв.).

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів кримінального провадження №480/1299/14-к за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 27 червня 2014 року подав цивільний позов до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 «УТСК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Проте, вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, цивільний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.5-7). Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 січня 2015 року вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2014 року вирок змінено. Виключено з мотивувальної частини вказаного вироку посилання суду на залишення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілого ОСОБА_2 без розгляду та направлено даний цивільний позов на новий судовий розгляд до того ж суду в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без змін (а.с.8-12).

За такого, судом вірно встановлено, що вимоги про виплату страхового відшкодування, викладені у цивільному позові, фактично були заявлені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 «УТСК» до спливу визначеного п.п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» однорічного строку з часу скоєння ДТП.

Той факт, що заява до Страховика про виплату страхового відшкодування на відповідному бланку була написана позивачем тільки 30 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 13) - не може бути підставою для відмови у виплаті такого відшкодування з огляду на вищезазначені встановлені судом конкретні обставини справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що ОСОБА_3 «УТСК» неправомірно відмовляє позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, не можуть бути прийняті до уваги доводи ОСОБА_3 «УТСК» в апеляційній скарзі про безпідставність вимог ОСОБА_2 в звязку із порушенням ним передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строків на подання заяви про страхове відшкодування.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Пунктами 30.1., 30.2. цієї статті встановлено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи №524 від 30 листопада 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 416 556 грн. 84 коп. Ринкова вартість даного автомобіля на момент ДТП складала 64660 грн. Автомобіль вважається знищеним і його вартість станом на 28 травня 2015 року дорівнює вартості придатних до подальшої експлуатації вузлів та деталей та вартості лому залишків непридатних вузлів та деталей. Часткова вибірка дає змогу встановити вартість остатків на рівні 43013 грн.12 коп. (а.с. 181-197). Висновок експертизи сторони не оспорювали.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 "УТСК" на користь позивача страхового відшкодування у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу «Volkswagen Pointer» до та після ДТП із залишенням даного автомобіля ОСОБА_2 є вірним.

Разом з тим, встановивши, що франшиза в розмірі 1000 грн. була добровільно сплачена відповідачем ОСОБА_4 позивачу (а.с. 237 т. 1), суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги, встановлені п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо обовязкового зменшення страхового відшкодування (у разі відшкодування шкоди, завданої майну потерпілих) на суму франшизи.

За такого відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині розміру різниці між вартістю транспортного засобу «Volkswagen Pointer» до та після дорожньо-транспортної пригоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 «УТСК» на користь ОСОБА_2, підлягає зміні шляхом зменшення цієї суми на суму франшизи, а саме: з 21646грн.88коп. до 20646грн. 88 коп.

Згідно приписів ч. 1 ст. 303 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення в частині вирішення судом позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційним судом не перевірялась, оскільки це не було доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 «УТСК», а ОСОБА_4 в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2016 року в частині розміру різниці між вартістю транспортного засобу «Volkswagen Pointer» до та після дорожньо-транспортної пригоди, що підлягає стягненню з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2, змінити, зменшивши цю суму з 21646 грн. 88 коп. до 20646грн. 88 коп. (двадцять тисяч шістсот сорок шість гривень вісімдесят вісім копійок).

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Судді: З.Л. Шолох

ОСОБА_9