Ухвала суду № 59591341, 28.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 312/42/16 Головуючий у 1 інстанції: Круговой В.О.

№ провадження 22-ц/778/3334/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Управління Держземагенства у м. Енергодар, відділ Державіної реєстрації Великобілозерської РДА, про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати за час користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати за час користування земельною ділянкою.

У позові зазначала, що 14 березня 2012 року між її матір'ю ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки №14, який зареєстровано у Відділі Держкомзему у Великобілозерському районі 23 травня 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати померла.

Після її смерті відкрилась спадщин за заповітом, до складу якої входить право власності на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до заповіту, вона стала спадкоємцем переданої в оренду земельної ділянки, 08.06.2013 року державним нотаріусом Енергодарської державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом і відповідний запис про перехід права власності був здійснений нотаріусом у державному акті про право власності на земельну ділянку.

Не зважаючи на те, що до неї перейшли усі права та обов'язки орендодавця за договором оренди землі від 14.03.2012 року, на порушення умов п.п.9-11 договору оренди землі, відповідно до яких орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 6167 грн. один раз на рік до 20 грудня і її обчислення здійснюється з урахуванням індексів інфляції , з 2012 року орендар ОСОБА_3 ані її матері, ані їй орендну плату не сплачував.

Посилаючись на те, що з боку відповідача має місце систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, просила суд розірвати договір оренди землі від 14 березня 2012 року №14, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобілозерському районі 23 травня 2012 року, стягнути з відповідача на її користь 39 011 грн. 80 коп. заборгованості з орендної плати з урахуванням індексів інфляції, в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних за прострочку виконання грошового зобов»язання у сумі 1 408 грн. 00 коп., 3 626 грн.19 коп. пені , нарахованої відповідно до п. 14 договору, та стягнути судові витрати.

Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 39 319 грн. 37 коп. орендної плати за користування земельною ділянкою з урахуванням індексу інфляції.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в сумі 551 грн.21 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги про розірвання договору оренди, стягнення 3% річних та пені задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом встановлено, що 14 березня 2012 року ОСОБА_4 передала в оренду ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку площею 8,8137 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Трудової сільської ради Великобілозерського району Запорізької області.

Договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Великобілозерському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 травня 2012 року за № 232110004001154(а.с.8-9).

За умовами договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі-6167 грн. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції(п.п.9,10)

Орендна плата вноситься один раз на рік до 20 грудня( п.11).

Сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, встановлені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення(п.14), а за умовами п.42 договору, сторона, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Згідно п. 40 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 червня 2013 року, вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 успадкувала ОСОБА_2(а.с.10-13).

За положеннями ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов»язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

В обґрунтування вимог про розірвання договору оренди, що був укладений 14.03. 2012 року, стягнення пені та 3 % річних, позивач ОСОБА_2, як новий власник переданої в оренду земельної ділянки, посилалася на те, що орендар ОСОБА_3, починаючи з 2012 року, систематично не сплачує їй орендну плату.

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог, суд, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши наявні по справі докази, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки обов»язок щодо сплата орендної плати відповідач не виконував в результаті бездіяльності спадкоємця первісного орендодавця, враховуючи, будь-які дані про себе, як про нового власника землі, позивач йому не повідомляла і з вимогами про виплату орендної плати до нього зверталась.

Висновок суду є обґрунтованим і погоджується з умовами договору оренди та з вимогами норм матеріального права.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов»язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, підстави для застосування наслідків порушення зобов»язання, що передбачені ст.ст. 611, 625 ЦК України, в такому разі не виникають, оскільки не можна вважати, що настало пов»язане з простроченням порушення.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов»язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов»язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов»язок, виконання зобов»язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник за грошовим зобов»язанням не сплачує проценти за прострочення кредитора.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Позивач не заперечувала, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 червня 2013 року, орендаря про це не повідомляла, за отриманням орендної плати особисто не зверталась, будь-які банківські рахунки для її перечислення не повідомляла.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач мав можливість встановити особу спадкоємця померлого орендодавця ОСОБА_4 та сплатити орендну плату, оскільки допитана в якості свідка мати відповідача ОСОБА_5 не заперечувала, що після смерті ОСОБА_4 вона зустрічалась з позивачкою і віддала їй оформлений на ім»я ОСОБА_4 Державний акт про право власності на земельну ділянку, ґрунтуються на припущеннях, а відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування на припущеннях ґрунтуватися не може.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки на момент укладання договору оренди від 14.03.2012 року між ОСОБА_4 З та ОСОБА_3 останній мав статус фізичної особи-підприємця, а 04.12.2012 року його підприємницька діяльність була припинена, у зв»язку з чим відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», припинився і укладений 14.03.2012 року договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходять за межі розглянутого позову, який з названих підстав ОСОБА_2 не заявлявся і предметом розгляду у даній справи не був.

Інші докази та обставини, що наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, достатніх підстав для зміни чи скасування судового рішення у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України вони не містять.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 07 червня 2016 року по даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: