Рішення № 59591127, 10.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/6688/16

За позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт"

про стягнення 110174928,11 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Добровольський Я.В. за довіреністю № 505 від 04.11.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (відповідач) про стягнення 110174928,11 грн. на підставі Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010, з яких: 97098301,05 грн.заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 по 16.03.2016, 9341574,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.03.2015 по 29.02.2016, 3735052,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 17.03.2015 по 03.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010, факт чого був встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, яке набрало законної сили. Оскільки дострокове стягнення тіла кредиту за вказаним договором згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 не є одностороннім припиненням договірних зобов'язань з боку позивача та підставою для припинення дії кредитного договору, позивач вважає правомірним нарахування ним відповідачу процентів за користування кредитними коштами за період з 04.02.2011 по 16.03.2016 (вимога про стягнення процентів за попередній період була предметом розгляду у справі № 22/352) та пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасне погашення кредиту, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 порушено провадження у справі № 910/6688/16 та призначено розгляд справи на 19.05.2016 о 12:10 год.

В судове засідання, призначене на 19.05.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

В судовому засіданні 19.05.2016 представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив про те, що відповідачем не було погашено заборгованість, яка виникла на підставі Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010 за наслідками розгляду Господарським судом міста Києва справи № 22/352, натомість позивачем було здійснено стягнення на предмет іпотеки, однак таке не задовольнило повністю вимоги позивача за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010. Письмові пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, представник відповідача подав клопотання про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати час для підготовки обґрунтованих заперечень на позовну заяву. Клопотання відповідача судом залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду.

В судовому засіданні 19.05.2016 судом задоволене клопотання відповідача, подане 19.05.2016 в судовому засіданні, про надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати час для підготовки обґрунтованих заперечень на позовну заяву.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016, та оголосив перерву в судовому засіданні до 02.06.2016 о 10:40 год.

31.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

02.06.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 02.04.2010, укладеним між позивачем та відповідачем, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрконцепт" перед ПАТ АБ "Укргазбанк" за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 в сумі 102862648,15 грн. Позивач пояснив, що в ході виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 22/352 від 15.06.2011, 21.12.2012 ПАТ АБ "Укргазбанк" отримало право власності на нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 3700,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-б, вартістю 55630863,00 грн., оскільки майно не реалізоване/торги не відбулися і стягувач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ "Укрконцепт". Позивач також зазначив, що вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 були задоволені не в повному обсязі. В якості додатку до письмових пояснень позивачем додано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 21.12.2012.

В судове засідання, призначене на 02.06.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.06.216, подав заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої просив застосувати до спірних правовідносин щодо стягнення заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 та щодо стягнення пені позовну давність, у зв'язку з чим відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, переривання позовної давності у зв'язку з поданням позивачем позову у справі № 22/352 відбулось у 2011 році, рішення Господарського суду міста Києва у цій справі набрало чинності 15.06.2011 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011), тому строк позовної давності по цим правовідносинам, як вважає відповідач, сплинув у 2014 році. Відповідач також зазначив, що ПАТ АБ "Укргазбанк" було проведено списання всіх нарахованих сум процентів, тіла кредиту та пені, а оскільки тіло кредиту списане, то на нього не можуть бути нараховані проценти та пеня. Заява відповідача про застосування позовної давності прийнята судом до розгляду, залучена до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 02.06.2016 представник відповідача подав заяву, відповідно до якої просив суд витребувати у позивача банківські виписки по всім рахункам, відкритим по кредитному договору № 3/23010 від 02.04.2010, в тому числі по процентам строковим та простроченим, тілу кредиту строковому та простроченому; витребувати протокол правління № 60 від 27.12.2012 та наявні матеріали виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва № 22/352. Заява відповідача залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 02.06.2016 здійснювався розгляд заяви відповідача, поданої 02.06.2016 в судовому засіданні, про витребування доказів. Вказана заява задоволена судом частково.

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 02.06.2016, проти задоволення позову заперечував.

В судовому засіданні 02.06.2016 сторони подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, необхідність витребування додаткових доказів та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 02.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2016 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 13.06.2016 об 11:50 год.

13.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання, призначене на 13.06.2016 об 11:50 год., з поважних причин.

13.06.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи, зокрема, щодо посилань відповідача на списання коштів позивачем як безнадійної заборгованості, які, як вважає, позивач, не можуть братись судом до уваги з огляду на існування не припинених виконанням зобов'язань позичальника (відповідача) перед банком (позивачем) на підставі Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010. В якості додатків до вказаних пояснень позивачем додано виписку банку про рух коштів по рахунку відповідача по Кредитному договору № 3/2010 від 02.04.2010 за період з 02.04.2010 по 13.04.2016, копії матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 22/352 від 15.06.2011.

В судове засідання, призначене на 13.06.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 13.06.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 13.06.2016, представник позивача подав додаткові пояснення. Додаткові пояснення залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 13.06.2016 через відділ діловодства суду та в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.06.2016 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 13.06.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника прибути в судове засідання з поважних причин.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 13.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 відкладено розгляд справи на 04.07.2016 о 15:10 год.

01.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, зокрема, щодо посилань відповідача на списання коштів позивачем. З цього приводу позивач вказав, що жодною нормою права не передбачено фактичного списання безнадійної дебіторської заборгованості з бухгалтерського обліку, а така заборгованість відноситься на позабалансовий рахунок з метою надання можливості в подальшому стягнути заборгованість у разі зміни майнового стану неплатоспроможного дебітора.

В судове засідання, призначене на 04.07.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 13.06.2016 через відділ діловодства суду та в судовому засіданні, а також з урахуванням письмових пояснень, поданих 01.07.2016 через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2016.

В судовому засіданні 04.07.2016 судом встановлено, що позивачем не надано обгрунтованого розрахунку позовних вимог, який би враховував всі взаємовідносини між позивачем та відповідачем/

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 відкладено розгляд справи на 01.08.2016 о 12:30 год.

27.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

29.07.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення щодо застосування строків позовної давності та щодо відображення списання заборгованості боржника у наданих позивачем розрахунках позовних вимог. Зокрема, позивач вказав на відсутність підстав для застосування строків позовної давності в спірному випадку з огляду на таке. Умовами спірного кредитного договору сторони встановили строк його дії та строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі цього договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку. В спірному випадку право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту (місяця, дня) порушення строку його погашення. Позивач також вказав, що у розрахунку позовних вимог відображено суму заборгованості відповідача, списаної внаслідок отримання позивачем права власності на предмет іпотеки, а саме: сума простроченої заборгованості боржника зменшена на 40176329,50 грн. (з 52941176,64 грн. на 28.12.2013 до 40176329,50 грн. на 31.12.2013), а сума нарахованих відсотків зменшена 29.12.2012 на 15454533,50 грн.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням додаткових пояснень, поданих 13.06.2016 через відділ діловодства суду та в судовому засіданні, а також з урахуванням письмових пояснень, поданих 01.07.2016 через відділ діловодства суду, та з урахуванням письмових пояснень, поданих 29.07.2016 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 розгляд справи відкладено на 10.08.2016 о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 10.08.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 10.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, поштові відправлення з ухвалою про порушення провадження у справі від 13.04.2016 та ухвалами про відкладення розгляду справи були направлені на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в позовній заяві та яка підтверджується наявними в матеріалах справи даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім вказані поштові відправлення було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з посиланням на відсутність адресата. Водночас, присутність представника відповідача в судових засіданнях 19.05.2016 та 02.06.2016 свідчить про обізнаність відповідача стосовно судового розгляду даної справи, а подана представником відповідача заява про застосування позовної давності підтверджує правову позицію відповідача стосовно спору у даній справі.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Проте, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 10.08.2016 судом встановлено не було.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі з урахуванням всіх поданих через відділ діловодства суду та в судових засіданнях письмових пояснень по справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.08.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір № 3/2010 (а.с. 9-16 т. 1), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 100 000 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з 02.04.2010 до 27.11.2014 в розмірі 20% річних (п.п. 1.1, 1.3 наведеного договору), кредит за Договором забезпечується іпотекою нежилого будинку (літ. "А"), загальною площею 3700,9 кв.м, який належить позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-Б (п. 2.1 наведеного договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" про стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на майно на підставі Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення боргу в сумі 30 409 513, 62 грн.:

Первісний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 90 196 078, 40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9 803 921, 60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 935 535, 85 грн. заборгованості по процентам нарахованих з 01.01.2011 по 03.02.2011, 13 518 997, 65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 265 619, 13 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657, 73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.04.2010, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт", а саме:

- нерухоме майно-нежилий будинок, загальною площею 3 700, 90 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька 12-Б, який належить ТОВ "Укрконцепт" на праві власності;

в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська 39, ідент. код 23697280) за кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010р. в сумі 102 862 648, 15 грн. шляхом надання Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" права на реалізацію предмету іпотеки шляхом прилюдних торгів згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку", з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 90% вартості вказаної нерухомості, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації на прилюдних торгах.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011 у справі № 22/352, яка набрала чинності 15.06.2011, вищенаведене рішення Господарського суду міста Києва залишене без змін.

З огляду на те, що відповідачем не було погашено в повному обсязі заборгованість за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 за наслідками розгляду Господарським судом міста Києва справи № 22/352, виходячи з того, що дострокове стягнення тіла кредиту за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 не є одностороннім припиненням договірних зобов'язань з боку позивача та підставою для припинення дії кредитного договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача:

97 098 301,05 грн. процентів за користування кредитними коштами за період з 04.02.2011 по 16.03.2016;

9 341 574,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.03.2015 по 29.02.2016;

3 735 052,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 17.03.2015 по 03.11.2015.

Відповідач до винесення рішення у справі подав заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити повністю, конррозрахунок заявлених позивачем до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі укладений Кредитний договір № 3/2010 від 02.04.2010 (далі також - Договір).

За умовами п. 1.3 укладеного між сторонами Договору сторони визначили строк, на який надається кредит: з 02.04.2010 по 27.11.2014 (п.п. 1.3.1 п. 1.3), а також узгодили, що позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору) (п.п. 1.3.2 п. 1.3).

Пунктом 3.2 Договору сторони також передбачили, що погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк" відповідно до Графіку погашення кредиту. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Відповідно до Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору) виплата суми кредиту здійснюється черговими платежами у сумі 1 960 784,32 грн. (№№1-50) та у сумі 1 960 784,00 грн. (№51), дати (число, місяць, рік) здійснення яких вказані в наведеному графіку (наприклад, № 6 - по 28.02.2011 - 1 960 784,32 грн., № 7 - по 31.03.2011 - 1 960 784,32 грн., … № 51 - 1 960 784,00 грн. - по 26.11.2014).

Нарахування процентів по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 Договору (20% річних). При розрахунку процентів використовується метод "факт-факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (абз. 1 п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місецем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з заборгованістю по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору на рахунок, вказаний в цьому пункті Договору. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процента ставка встановлюється в розмірі 30% річних. Порядок нарахування банком процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), сторони визначили у абз. 2 наведеного п. 3.5 Договору.

Згідно п. 3.6 Договору, у випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення визначених в договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня; у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків, (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по Договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, передбачене Договором у визначених випадках згідно з п.п. 5.3.3 п. 5.3 Договору, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених Договором.

Згідно з п. 9.11 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Аналіз змісту наведених умов Договору, свідчить, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а отже, даний договір та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 ГК України визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно норми ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вищенаведених норм частини 2 статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частин позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права. Відповідна правова позиція наведена в абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Відтак, дострокове стягнення тіла кредиту на підставі Кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010 за результатами розгляду Господарським судом міста Києва справи № 22/352, не є підставою для припинення вказаного кредитного договору, а у позивача, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов цього договору, наявні підстави для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, рівно як і пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, яке набрало законної сили 15.06.2011 згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення при вирішенні даної справи № 22/352, в якій беруть ті самі особи, щодо яких встановлено ці факти вказаним Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352.

Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 97 098 301,05 грн. заборгованості по процентам за період 04.02.2011 по 16.03.2016 на підставі Договору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 з відповідача було стягнуто, в тому числі, заборгованість по процентам, нарахованих з 01.01.2011 по 03.02.2011. А отже у даній справі позивачем фактично заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості по процентам за період після вказаної дати.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010, встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, не погашена у повному обсязі.

Так, за наявними в матеріалах справи доказами, а саме: постановою державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 12.12.2012 (ВП 29048465) (а.с. 110-111 т. 1), свідоцтвом на право власності на нерухоме майно від 21.12.2012 (а.с. 58 т. 1), судом встановлено, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 22/352 від 15.06.2011, ПАТ АБ "Укргазбанк" отримало право власності на нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 3700,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-б, вартістю 55 630 863,00 грн., оскільки майно не реалізоване/торги не відбулися і стягувач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ "Укрконцепт".

З огляду на звернення стягнення на предмет іпотеки (вищевказане нерухоме майно) в ході виконавчого провадження з примусового виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 22/352 від 15.06.2011, позивач зменшив суму простроченої заборгованості відповідача за Договором на 40 176 329,50 грн. (з 52 941 176,64 грн. на 28.12.2013 до 12 764 847,14 грн. на 31.12.2013), а також зменшив суму нарахованих відсотків 29.12.2012 на 15 454 533,50 грн., а отже сума заборгованості відповідача була зменшена на загальну суму в розмірі 55 630 863,00 грн., що дорівнює вартості нерухомого майна, вказаній у свідоцтві на право власності від 21.12.2012). При цьому судом досліджено, що у наданому суду Розрахунку заборгованості ТОВ "Укрконцепт" за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 в частині заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 по 16.03.2016 (а.с. 29-31 т. 1) позивач відобразив суму, списану внаслідок отримання ним права власності на предмет іпотеки.

Після оприбуткування банком (позивачем) вищевказаного нерухомого майна, залишок заборгованості відповідача за Кредитним договором №3/2010 від 02.04.2010 склав 68 435 005,46 грн.

За наявними в матеріалах справи доказами (витяг з протоколу № 60 Засідання Правління АБ "Укргазбанк" від 27.12.2012 (а.с. 123 т. 1)) вбачається, що банк (позивач) визнав заборгованість за Кредитним договором №3/2010 від 02.04.2010 у сумі 68 435 005,46 грн., боржником за яким виступає відповідач, безнадійною відповідно до ознак, які передбачені нормами Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279, та відповідно до ознак, визначених Порядком відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженим постановою Правління НБУ від 01.06.2011 № 172.

Враховуючи наведене, позивачем було здійснене списання в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок сформованого резерву безнадійну заборгованість за Кредитним договором №3/2010 від 02.04.2010, боржником за яким виступає ТОВ "Укрконцепт", у сумі 68 435 005,46 грн., в тому числі заборгованість за кредитом у сумі 59 823 670, 50 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 8 611 334, 96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку відповідача (а.с. 59, 101,102 т. 1).

Наразі відповідач вважає, що оскільки банком (позивачем) здійснено списання суми заборгованості як безнадійної за рахунок страхових резервів під страхові ризики відповідно до рішення Правління АБ "Укргазбанк", то за таких обставин вважається списаним тіло кредиту, а рівно на тіло кредиту не можуть бути нараховані проценти за користування кредитом, пеня тощо.

Наведені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до п. 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженої правлінням НБУ №172 від 01.06.2011 (що діяла на момент спірних правовідносин) відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку, тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Згідно п. 11 вищенаведеного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" встановлено, що виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Відповідно до п. І7 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. №280: "рахунки розділів 96 - 98 використовуються для обліку, зокрема, списаних активів.

Аналіз наведених норм свідчить, що жодною з них не передбачено фактичне списання безнадійної дебіторської заборгованості з бухгалтерського обліку, а така заборгованість відноситься на позабалансовий рахунок з метою надання можливості в подальшому стягнути таку заборгованість у разі зміни майнового стану неплатоспроможного дебітора.

Тобто, законодавством передбачено, що безнадійна дебіторська заборгованість залишається обліковуватись в бухгалтерському обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі №921/34/15-г/7, у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.03.2016 у справі №922/103/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та постановою Вищого господарського суду від 19.07.2016 у справі №922/103/16.

Відтак, списання заборгованості за Кредитним договором №3/2010 від 02.04.2010 за рахунок резерву безнадійної заборгованості, за відсутності належних доказів її погашення з боку відповідача, не є підставою для припинення вимог банку (позивача) до позичальника (відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Графік погашення кредиту є Додатком № 1 до Договору (а.с. 17-18 т. 1) та при встановлених строках повернення кредитних коштів, порушений з боку відповідача, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 (а.с. 21-28 т. 1) станом на час його винесення.

При розгляді даної справи по суті відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, виконання ним належним чином обов'язку з повернення кредиту за Договором у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у Графіку погашення кредиту, та сплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з наданим позивачем Розрахунком заборгованості ТОВ "Укрконцепт" за Кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 (а.с. 29-31 т. 1), заборгованість відповідача по процентам за період з 04.02.2011 по 16.03.2016 складає 97 098 301,05 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом за період з 04.02.2011 по 16.03.2016, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 97 098 301,05 грн. заборгованості по процентам є обгрунтованими, нормативно та документально доведеними.

Відповідач контррозрахунок визначеної позивачем суми заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 по 16.03.2016 суду не надав, проте подав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог вцілому.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії Договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.11 Договору), строк кредитування - з 02.04.2010 по 27.11.2014, так і строки виконання зобов'язань зі сплати чергових платежів погашення кредиту, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк по 26.11.2014 (п. 1.3.2, п. 3.2 Договору, Додаток № 1 до Договору).

Отже, поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення чергових платежів у визначену дату (число, місяць, рік)), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі Договору.

Згідно з ч. 1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до п. 1.3.2 Договору позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у Графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п. 5.2.2 Договору позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки (п. 6.3 Договору).

Оскільки умовами укладеного між сторонами Договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту здійснюється черговими платежами, сума та дата сплати яких визначені у Графіку погашення кредиту, а сплата процентів повинна здійснюватися позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом із розрахунку процентної ставки, встановленої у п.п. 1.3, 3.5 Договору, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (числа, місяця, року) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, здійснивши аналіз умов укладеного сторонами Кредитного договору №3/2010 від 02.04.2010 та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором позовна давність за вимогами банку (позивача) про стягнення процентів за користування кредитом, повинна обчислюватися з урахуванням моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові останнього від 19.03.2014 №6-20цс14, згідно якої позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З Графіку погашення кредиту вбачається, що, зокрема, черговий платіж № 31 в сумі 1 960 784,32 грн. відповідач мав сплатити по 31.03.2013, а отже, з 01.04.2013 відповідачем прострочено зобов'язання зі сплати вказаного платежу за березень 2013 року.

Нарахування процентів по Договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 Договору (п. 3.3 Договору).

З урахуванням п. 3.4 Договору, проценти за березень 2013 відповідач мав сплатити не пізніше 05.04.2013 (п. 3.4 Договору), після цієї дати вважається, що позивач довідався про порушення відповідачем зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, а отже у позивача виникло право на позов з вимогою про стягнення заборгованості по процентам, зокрема, за вказаний період в межах трирічного строку позовної давності (по 06.04.2016).

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду відповідач звернувся 11.04.2016, що підтверджується датою реєстраційного штампу відділу діловодства Господарського суду міста Києва № 6688/16 від 11.04.2016), що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 по 10.04.2013, які з урахуванням розрахунку позивача складають 47 785 996,51 грн.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач не навів суду поважних причин пропуску строку позовної давності (тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову), що могли б бути підставою для захисту порушеного права позивача.

Крім того, позивач не надав суду також доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності, відповідно до статті 263 ЦК України, або про переривання перебігу позовної давності,відповідно до статті 264 ЦК України. При цьому суд відзначає, що оскільки було встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то звернення позивача з позовом до суду, за результатами якого прийнято рішення у справі Господарського суду міста Києва № 22/352, не вважається перериванням позовної давності в розумінні ч. 2 ст. 264 ЦК України.

Судом також враховані роз'яснення, надані господарським судам в п. 2.2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, а саме: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення прав позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами на підставі Договору за період з 04.02.2011 по 16.03.2016.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 97 098 301,05 грн. процентів за користування кредитними коштами за період з 04.02.2011 по 16.03.2016 підлягають частковому задоволенню в сумі 49 312 304,54 грн. за період з 11.04.2013 по 16.03.2016, тоді як в іншій частині в сумі 47 785 996,51 грн. за період з 04.02.2011 по 10.04.2013 такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до "Висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012 р." від 01.08.2013 (розділ "Спори щодо виконання господарських зобов'язань", підрозділ "Відповідальність за порушення зобов'язань") визначено, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 у справі N 3-27гс12).

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що в разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно п. 6.3 Договору за порушення визначених в Договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до абз. 2 наведеного пункту Договору сторони також домовились, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків, (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів позивач міг звернутись до суду, надавши відповідні обґрунтовані розрахунки, з урахуванням при цьому умов Договору та положень закону.

Судом проаналізовано надані позивачем "Розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів" та "Розрахунок заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту" (а.с. 31, 32 т. 1).

Судом встановлено, що позивач вказав у наведених розрахунках "періоди нарахування", "суми заборгованості по процентам", "суми заборгованості по кредиту", однак не надав при цьому ані у позовній заяві, ані в доповнення до вказаних розрахунків жодних обґрунтованих пояснень з посиланням на відповідні докази з приводу визначення саме таких періодів та саме таких сум, з урахуванням яких позивач розрахував суми пені (9 341 574,78 грн. та 3 735 052,28 грн.) до стягнення з відповідача. Вимоги ухвал суду з цього приводу позивачем не виконані. Позивач також не обґрунтував, яким чином ним визначалися "суми заборгованості по процентам" та "суми заборгованості по кредиту", зазначені у відповідних колонках наданих позивачем розрахунків пені. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість встановити правомірність проведеного позивачем нарахування, зважаючи на те, що розрахунок пені здійснюється за кожен день прострочення виконання платежу згідно чинного законодавства та за кожне виконання зобов'язання окремо, в даному випадку повернення кредиту та сплата процентів.

За вказаних обставин, надані позивачем розрахунки сум пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасне погашення кредиту за визначені позивачем періоди вважаються судом необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, що також позбавляє суд можливості встановити сплив позовної давності до вимог про стягнення пені за фактичним змістом цих розрахунків.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 9 341 574,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.03.2015 по 29.02.2016 та 3 735 052,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 17.03.2015 по 03.11.2015 не доведені належними та допустимими доказами, а тому суд відмовляє у їх задоволенні повністю.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму статті 49 ГПК України та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 92 515,18 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 54, ідентифікаційний код 35139069) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, ідентифікаційний код 23697280) 49 312 304,54 грн. (сорок дев'ять мільйонів триста дванадцять тисяч триста чотири гривні 54 коп.) процентів за користування кредитними коштами, 92 515,18 грн. (дев'яносто дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять гривень 18 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2016

Суддя Гумега О.В.