Ухвала суду № 59590439, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Бартащук Л.П.

№22-ц/796/9757/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №755/4606/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Іванченка М.М., Слободянюк С.В.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 11 листопада 2015 року у справі № 557/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила поновити їй строк для подання заяви та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11 листопада 2015 року у справі №557/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 08 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року заяву залишено без розгляду на підставі ст. 389-1 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що під час проголошення оскаржуваного рішення Третейського суду представник ОСОБА_1 присутньою не була, а повний текст після його підписання президентом Асоціації українських банків ОСОБА_1 було одержано поштою 10 грудня 2015 року, саме із вказаної дати розпочав свій перебіг тримісячний строк подання до Дніпровського районного суду м. Києва заяви про скасування рішення третейського суду, що підлягав поновленню судом з огляду на поважність зазначених обставин.

Крім того, після відкриття провадження по справі та призначення заяви до розгляду у відповідності до вимог ч.3 та ч. 6 ст. 389-4 ЦПК України суд за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду має постановити два види судових рішень: або ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін, або постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду. При цьому, залишення заяви без розгляду на стадії розгляду заяви по суті після призначення справи до судового розгляду нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено.

Вважає, що залишаючи заяву без розгляду, суд позбавив заявника можливості оскаржити незаконне рішення третейського суду, тобто позбавив заявницю доступу до правосуддя, що є неприпустимим у контексті приписів ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Залишаючи заяву без розгляду, суд виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду після закінчення строку, встановленого частиною другою ст. 389-1 ЦПК України.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.11.2015 року третейським судом прийнято рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 1 185 564,99 грн. та витрати, пов'язані з вирішенням спору Третейським судом в розмірі 12 255,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 389-1 ЦПК України, заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Даною нормою передбачено, що перебіг трьохмісячного строку для звернення до суду з заявою про скасування рішення третейського суду починається з дня прийняття рішення третейським судом незалежно від того чи була сторона присутня у судовому засіданні при розгляді справи.

За загальним правилом, визначеним ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Частиною 3 ст. 389 ЦПК України передбачено, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 08 квітня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про скасування рішення третейського суду 10.03.2016 року, в той час коли рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків ухвалене 11.11.2015, тобто з пропуском строків , передбачених ч. 2 ст. 389-1 ЦПК України. При зверненні до суду заявник зазначала, що про рішення третейського суду вона дізналась лише 10.12.2015 року, та подала відповідне клопотання. В силу ч. 3 ст. 389-1 ЦПК України, заява подана після закінчення строку, встановленого ч. 2 цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Таким чином, суд першої інстанції, перш за все, до відкриття провадження у справі мав би вирішити питання про поновлення строку або залишення заяви без розгляду. Разом з тим, судом першої інстанції заяву залишено без розгляду всупереч вимогам ст..389-4 ЦПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( надалі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» та у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на можливість учинення в суді чи органі з розгляду скарг будь-якого позову стосовно його цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб ця стаття передбачає «право на суд», з якого право доступу, тобто право вчиняти позов у суді з цивільних справ, становить лише один аспект.

Європейський суд з прав людини також констатує, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує реґулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини»; рішення у справі «Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства»; а також у справі «Z. та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи те, що можливість залишення заяви без розгляду, поданої після закінчення встановленого законом строку, передбачена вимогами цивільно-процесуального законодавства лише до відкриття провадження у справі не суперечить міжнародно-правовим актам щодо захисту прав і свобод людини та практиці Європейського суду з прав людини, а застосовані судом обмеження не переслідують легітимну мету та не зберігають розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями, доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 3,4 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 311-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2016 року в справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий

Судді