Рішення № 59590366, 03.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

представника ТОВ «Юнік Фарм» - Сметанкіної Т.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року позов ТОВ «Юнік Фарм» до ОСОБА_2, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ІншурансГруп» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (з урахуванням ухвали від 07.04.2016 року про виправлення описки) на користь ТОВ «Юнік Фарм» 1374427,36 грн. майнових збитків, 5000 грн. моральної шкоди та судовий збір у розмірі 26204,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Справа №756/14239/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7652/2016Головуючий у суді першої інстанції:К.А.Васалатій Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачНе погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї упущеної вигоди, інфляційних втрат та моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невірну оцінку доказів.

В обґрунтування зазначила, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не з'ясував у повному обсязі обставин справи. Зокрема, позивач в своїй позовній заяві, визначає основну вимогу - про стягнення майнової шкоди, однак, по тексту позовної заяви зазначає про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 1 353 923,45 грн., про це свідчить і доданий до позовної заяви розрахунок упущеної вигоди, також останній заявляє про прямі збитки у вигляді інфляційних втрат у розмірі 20 503,91 грн.

Зазначила, що вона, як суб'єкт надання публічних послуг, при вчиненні нотаріальної дії у вигляді виконавчого напису, діяла відповідно до Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно - правових актів, що стосуються порядку проведення нотаріальних дій. З висновками суду щодо беззаперечності нанесення нею шкоди та щодо застосування положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в розрізі даного спору категорично не погоджується.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у суді апеляційної інстанції підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав.

Представника ТОВ «Юнік Фарм» - Сметанкіна Т.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просила залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідач ПАТ«Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлявся відповідно до вимог закону. Колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка вказаної особи в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У визначенні частини 2 вказаної статті збитками зокрема є і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає у громадян і юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК про таке право.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.04.2015 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 про стягнення з ТОВ «Юнік Фарма» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 року та додаткових угод до нього грошових коштів у розмірі 4165529,47 грн. за період з 22.04.2014 року по 26.11.2014 року.

Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області на підставі зазначеного виконавчого напису 14.04.2015 року було відкрито виконавче провадження зі стягнення з ТОВ «Юнік Фарма» 4165529,47 грн., у зв'язку з чим були арештовані поточні рахунки ТОВ «Юнік Фарма», а саме: в Житомирському РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Житомир р/р 26009055978528, в філії Житомирського обласного управління AT«Ощадбанк» р/р 26000357874537. Арешт на рахунки ТОВ «Юнік Фарма» був накладений відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області 16.04.2015 року.

На підставі ухвали Житомирського окружного адміністративного суду постановленої у справі № 806/1550/15 від 24.04.2015 року було заборонено вчиняти будь - які дії по виконанню зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Виконавче провадження з примусового виконання було зупинено постановою державного виконавця від 27.04.2015 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 11.04.2015 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41, про стягнення з ТОВ «Юнік Фарма» 4165529,47 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 року та додаткових угод №017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011року, № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012року, № 017/42-0-1/138/3 від 10.04.2012 року, №017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012року, № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012року, №017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013року, грошових коштів у розмірі 4165529,47 грн. за період з 22.04.2014 року по 26.11.2014 року. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_2 неправомірно вчинено виконавчий напис, оскільки відносини, що склалися між сторонами на підставі договору були вчинені у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про факторингове фінансування з регресом є договором факторингу, а не кредитним договором.

Відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, для застосування ст. 27 Закону «Про нотаріат», яка передбачає можливість відшкодування потерпілому завданої шкоди у випадку незаконних дій приватного нотаріуса при наявності в діях приватного нотаріуса вини у формі умислу чи необережності (недбалості), є необхідним встановлення всіх складових правопорушення, при наявності яких настає цивільна відповідальність за завдану шкоду.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про нотаріат», шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса, відшкодовується в повному обсязі.

Статтею 28 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії та/або іншої дії, покладеної на нотаріуса відповідно до закону, приватний нотаріус зобов'язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто цивільним законодавством України передбачено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Ухвалюючи рішення у даній справі суд першої інстанції встановив та визнав незаперечним той факт, що своїми діями ОСОБА_2 нанесла шкоду ТОВ «Юнік Фарма», заблокувавши його рахунки з 16.04.2015 року по 30.07.2015 pоку, внаслідок чого ТОВ «Юнік Фарма» було позбавлене можливості сплатити кошти 15426,00 евро за товар по зовнішньоекономічному контракту № PJL/370009589/2014/09 від 24.10.2014 року ТОВ Торгівельно обслуговуюче підприємство STOMIL - EAST, не змогло сплатити за товар 431334,82 грн. ПАТ «Біо мед скло» за додатковою угодою № 4 від 30.04.2015 року до договору № S2015/006Z, а також не змогло сплатити 480000,00 грн. (19984,53 евро) за флакони по контракту № 53 від 17.10.2014 pоку, укладеному між ТОВ «Юнік Фарма» та «Stolzle-Union» s.r.o. Hermanova Hut, Czech Republik (Чехія).

Проте, судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону, зібраним по справі доказам з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ТОВ «Юнік Фарма» заявлено вимогу про стягнення майнової шкоди, однак, фактично ТОВ «Юнік Фарма» зазначає про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 1 353 923,45 грн., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком упущеної вигоди, а також Товариство заявляє про прямі збитки у вигляді інфляційних втрат у розмірі 20 503,91 грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2, як суб'єкт надання публічних послуг, при вчиненні нотаріальної дії у вигляді виконавчого напису, діяла відповідно до Закону України «Про нотаріат» та інших нормативно - правових актів, що стосуються порядку проведення нотаріальних дій.

Так, Закон України «Про нотаріат» не ставить відповідальність нотаріуса в залежність від форми вини.

Положення ст.ст. 21, 27 зазначеного Закону не вказують на винність поведінки нотаріуса як підставу для покладення на нього відповідальності. При з'ясуванні цього питання потрібно керуватися загальними нормами цивільного права.

Законодавство України передбачає два види відповідальності- договірна та позадоговірна.

Згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність при наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності містяться в пункті 2 ст.1166 ЦК України, які передбачають звільнення особи від відшкодування шкоди у випадку, якщо вона доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.

Враховуючи позицію Верховного Суду України, а також оглядову практику Вищого господарського суду України (лист від 14.01.2014 № 01-06/20/2014) по справам про стягнення упущеної вигоди, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, виходячи з того, що основною частиною вимог ТОВ «Юнік Фарма» є не стягнення прямих збитків, а стягнення упущеної вигоди, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування упущеної вигоди, слід встановити не тільки наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і те, що ТОВ «Юнік Фарма» повинно довести також, що воно могло і повинно було отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на ТОВ «Юнік Фарма» обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані як би не відбувся арешт його рахунків.

Натомість, суд першої інстанції у своїх висновках не вказує на обставини, які доводять реальність збитківта причинний зв'язок між діями (рішенням) ОСОБА_2 та настанням збитків.

Так, позивач посилаючись на договори та контракти, за якими (на його думку) завдано збитки - упущена вигода, додає договір №12/30-03 від 20.06.2012р., який укладено між ТОВ «Юнік Фарма» та АТ «Галичфарм» і строк дії якого закінчився. Додаткових угод до вказаного договору, які б свідчили про продовження строку його дії, позивачем не надано.

Крім того, відповідно до умов вказаного договору, поставка товару проводиться виключно за письмовими замовленнями (п. 4.1. договору), а продавець повинен письмово підтвердити можливість виконання замовлення. Такі замовлення та їх підтвердження з боку продавця теж відсутні в матеріалах справи.

Слід зазначити, що відсутність певних документів, які свідчать про реальність правочинів, дають підстави вважати, що планування доходів було абстрактним.

Як доказ ТОВ «Юнік Фарма» також надало, підписані в квітні - липні 2015 року сторонами специфікації до вказаного договору. Однак, за умовами договору в специфікаціях вказується ціна та технічні характеристики товару (п.1.2. договору), тобто підписання специфікацій, як невід'ємної частини договору, свідчить виключно про домовленість між сторонами про якість та ціну товару, а вже постачання товару відбувається за письмовими замовленнями відповідно до цін, технічних характеристик, що зазначені в специфікаціях.

Крім того, реквізити, які вказані в договорі №12/30-03 від 20.06.2012р., відрізняються від банківських реквізитів, на які посилається ТОВ «Юнік Фарма» у поданій позовній заяві, що дає підстави вважати, що даний договір не має фактичних наслідків.

Більше того, при відсутності письмових замовлень по договору №12/30-03 від 20.06.2012р., ТОВ «Юнік Фарма» 02 лютого 2015 року укладало договір №82015/0057 9 (з додатковими угодами) з іншим контрагентом - ПАТ «Біо мед скло» на закупівлю великої кількості такої ж продукції, яка і передбачена вказаними вище специфікаціями. Умовами договору №82015/0057 (п. 2.5. договору) передбачено існування ліміту заборгованості за поставками між сторонами, а це дає підстави вважати, що ТОВ «Юнік Фарма» мало можливість виконати умови договору №12/30-03 в повному обсязі, враховуючи умови поставки договору №82015/0057, в якому ТОВ «Юнік Фарма» виступало покупцем відповідної продукції.

Проводячи системний аналіх двох зазначених договорів, на які посилається ТОВ «Юнік Фарма» і за якими розраховану упущену вигоду у розмірі 893 887,54, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Юнік Фарма» мало реальну можливість здійснити поставку товару за договором №12/30-03, враховуючи умови договору поставки №82015/0057, а арешт рахунків ніяким чином не слугував перешкодою для поставки товару АТ «Галичфарм».

Між тим, як доказ реальності операції по договору №12/30-03 від 20.06.2012р. ТОВ «Юнік Фарма» надає платіжне доручення №4001 від 18.05.2015, яким АТ «Галичфарм» перерахувало кошти ТОВ «Юнік Фарма» у розмірі 431 334,82 грн.

Проте, як вбачається, призначення платежу - флакон 250 мл по №12/30-03 від 20.06.2012р. за накладними 170 і 171 від 15.05.2015р. Таке перерахування лише свідчить про те, що позивач проводив господарські операції, в тому числі, здійснював поставку товару, і арешт рахунків ніяким чином не впливав на його діяльність.

Між тим, судом було встановлено, що 27.04.2015 року, в період коли було накладено арешт на його рахунки, ТОВ «Юнік Фарма» було відкрито мультивалютний рахунок № 26005561912200 в АТ «УкрСиббанк», за яким Товариство вільно розпоряджалося коштами, що потрапляли на нього і позивачем могли проводитись розрахунки за вищезазначеними договорами. Зазначене представником позивача не заперечувалося в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що матеріали справи не доводять існування всіх підстав, необхідних для настання цивільно - правової відповідності доказів вини ОСОБА_2, як фізичної особи, а також відсутній причинний зв'язок між упущеною вигодою та неправомірними діями нотаріуса.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 . як приватного нотаріуса перед третіми особами була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Віенна Іншуранс Груп» на період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року згідно укладеного між сторонами договору № 14/03 від 30.12.2014року.

Відповідно до п. 4.1. Договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди майновим інтересам третіх осіб в результаті здійснення професійної діяльності, ліміт відповідальності страховика становить 1350000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції стягуючи з ОСОБА_2 , як з фізичної особи, 1374427,36 грн. майнових збитків, не врахував зазначених вище обставин, а тому дійшов помилкового висновку задовольнивши позов в цій частині. Суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що на думку колегії суддів є помилковим, оскільки позивач будь - яких вимог до страхової компанії не пред'являв. Залучивши страхову компанію до участі у справі в якості співвідповідача, суд без будь - якого обґрунтування відмовив позивачеві в іншій частині позовних вимог. На думку колегії суддів, суд першої інстанції мав залучити зазначену страхову компанію до участі у справі в якості третьої особи саме тому, що судовим рішенням по даній справі зачіпляються її права та інтереси та тому, що вимог позивач до страхової компанії не заявляє.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в частині позовних вимог ТОВ «Юнік Фарм» до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спори між юридичними особами підсудні господарському суду і позов в цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року в частині відмови ТОВ «Юнік Фарм» у стягненні з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» матеріальних збитків та моральної шкоди підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, оскільки справа, в цій частині позовних вимог, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог ТОВ «Юнік Фарм» про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від заявлених вимог про відшкодування матеріальних збитків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевіряючи доводи позовної заяви, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому дане рішення у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Юнік Фарм» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє ТОВ «Юнік Фарм» у задоволенні позову, стягненню з ТОВ «Юнік Фарм» на користь ОСОБА_2 підягає судовий збір сплачений нею за подачу апеляційної скарги у розмірі 28825 грн. 38 коп.

Керуючись п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 310, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» матеріальних збитків та моральної шкоди скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди закрити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» 1374427,36 грн. майнових збитків, 5000 грн. моральної шкоди та судового збору у сумі 26204,88 грн. скасувати на ухвалити нове рішення в цій частині наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Фарм» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 28825 (двадцять вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 38 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: