Ухвала суду № 59590196, 27.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Чобіток А.О.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

представника відповідача Голубятникової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу. Визнано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» таким, що не виконало перед ОСОБА_2 зобов'язання за договорами депозиту № 313731/50133/5-14 від 10.12.20014 року та №313731/45271/5-14 від 28.11.2014 року, укладеними між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Справа № 761/4815/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/8708/2016Головуючий у суді першої інстанції: О.А.СавицькийДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачНе погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. ОСОБА_2 вказав, що судом було порушено норми ст. 41 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначив, що відповідно до вимог ст. 1060 ЦК України має безперечне право на повернення банківського вкладу. Звернув увагу на те, що банк отримував стабкредити від НБУ до закінчення строку дії договорів депозиту, за рахунок яких і мав повернути йому депозити.

В суді апеляційної представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Голубятникова Ю.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява, у якій вона просить проводити розгляд справи без її участі та без участі позивача. Колегія суддів з урахуванням вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договори банківського вкладу 10.12.2014 року за № 313731/50133/5-14 строком з 10.12.2014 року по 10.05.2015 року на загальну суму 10000,00 доларів США, 28.11.2014 року за 313731/45271/5-14 строком з 28.11.2014 року по 28.05.2015 року на загальну суму 18000,00 доларів США.

ОСОБА_2 звертався з вимогами до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про повернення коштів строкових банківських вкладів до закінчення дії договорів, однак вказані кошти йому не були повернуті.

Судом встановлено, що загальна сума банківського вкладу складає 28000,00 доларів США, що еквівалентно 708400,00 грн. (на момент подачі ОСОБА_2 уточнень позовних вимог). З урахуванням виплати, здійсненої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у розмірі 200000,00 грн., сума заборгованості за вказаними договорами складає 508400,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлена вимога без врахування процедури повернення вкладу у разі ліквідації банку, яка встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в кому вкладником є фізична особа, публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до положень ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Але, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.09.2015 року, згідно з яким з 18.09.2015року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено строком на три місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Відповідно до п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.1 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.3 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Разом з тим, згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом.

Процедура повернення вкладу у разі ліквідації банку встановлена спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за положеннями якого з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення їх вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного Закону.

Судом встановлено, що сума гарантована Фондом в розмірі 200 000, 00 грн. виплачена ОСОБА_2 Повернення грошових коштів ОСОБА_2 проведено відповідно до ст.ст. 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак висновки суду першої інстанції про те, що повернення вкладу та відсотків за користування вкладом відбувається у порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішенням порушує право власності позивача на вклад колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд відмовив у позові в цій частині не у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання вкладу та відсотків нарахованих на цей вклад, а у зв`язку з тим, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлений спеціальний порядок повернення цих коштів та цей Закон є спеціальною нормою права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, твердження ОСОБА_2 про незаконність ухваленого судом рішення, в частині відмови у задоволенні позову, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: