Ухвала суду № 59590088, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/16721/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В,,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі №805/773/16-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНВУГЛЕКОН" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю „ДОНВУГЛЕКОН" звернулося в суд з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 02.02.2016 року №Ю-2079-25 на суму 306 077,50 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно оскаржуваної вимоги сплата недоїмки єдиного внеску у сумі 306077, 50 грн. була нарахована на підставі картки особового рахунку платника станом на 31 січня 2016 року відповідно до статті 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Однак, на час проведення антитерористичної операції ТОВ „ДОНВУГЛЕКОН" було зареєстроване за адресою: 83114, м. Донецьк вул. Щорса 83/40. Позивачем 29 квітня 2015 року було змінене місцезнаходження підприємства із зареєстрацією за адресою: 85310, м.Красноармійськ вул. Краснознаменська 92а. На час подання позовної заяви сума недоїмки, що зазначена у спірній вимозі складає суму боргу позивача зі сплати єдиного внеску за період з 1 серпня 2014 року по 1 березня 2015 року, коли позивач був зареєстрований у м.Донецьку.

Позивач вважає, що враховуючи положення законів та нормативно-правових актів, що встановлюють порядок сплати податків та обов'язкових платежів підприємствами, які знаходяться в зоні проведення АТО, вимога є протиправною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, заявлений позов задоволений. Визнана протиправною та скасована вимога Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 02.02.2016 року № Ю-2079-25 на суму 306077 грн. 50 коп..

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ „ДОНВУГЛЕКОН" зареєстроване як юридична особа та включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 30206597), місцезнаходження: 85301, м.Красноармійськ вул. Краснознаменська 92в.

До переміщення на підконтрольну владі України територію (до 29 квітня 2015 року) товариство було зареєстроване за адресою: м.Донецьк вул. Щорса 83/40.

Красноармійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 02.02.2016 року сформована вимога №Ю-2079-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 306077, 50 грн., вказана сума недоїмки визначена у зв'язку із невнесенням/несвоєчасним внесенням позивачем платежів з ЄСВ за період з серпня 2014 року по березень 2015 року.

Позивач 03.03.3016 року звернувся до відповідача із заявою про звільнення позивача у зв'язку із проведенням АТО від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464 за період з 01.08.2014 року по 01.03.2015 року.

Крім того, згідно сертифікату Донецької торгово-промислової палати від 30.10.2015 р. підтверджені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язків платника податків ТОВ „ДОНВУГЛЕКОН" з 30 липня 2014 року по 29 квітня 2015 р..

Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, відповідно абз.4 п.9-3 Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464) позивач має бути звільнений від виконання обов'язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464 на час проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску від 02.02.2016 року №Ю-2079-25 на суму 306 077,50 грн. за період з 30 липня 2014 року по 29 квітня 2015 р., коли позивач знаходився в м.Донецьку, тобто на непідконтрольній території у зв'язку з проведенням АТО.

Дані спірні правовідносини резгулюютьься Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №2464).

Відповідно п.2 ч.1 ст.1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

Платниками єдиного внеску згідно п.1. ч.1. ст. 4 Закону №2464 є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

На підставі ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 12 статті 9 цього Закону визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно до ст.25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що недоїмка у сумі 306077,5 грн., визначена у вимозі, має місце у зв'язку із невнесенням/несвоєчасним внесенням позивачем платежів з ЄСВ за період з серпня 2014 року по березень 2015 року., тобто коли позивач знаходився на непідконтрольній території.

Так, указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введене в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно ст.1 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі закон №1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності указом Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Красноармійськ, де знаходиться податковий орган, на обліку у якого перебуває позивач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнане нечинним.

Чинним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р, затверджений новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, також є м.Донецьк та м. Красноармійськ, де знаходилися податкові органи, на обліку у яких перебував та перебуває позивач.

Законом України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, внесено зміни до Закону №2464, а саме, розділ VIII „Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п.9-3, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року „Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 03.03.3016 року звернувся до відповідача із заявою за вих.№№01-03/16 про звільнення позивача у зв'язку із проведенням АТО від виконання обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464 за період з 01.08.2014 року по 01.03.2015 р..

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми колегія суддів приходить до висновків, що приписи п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви (після прийняття спірної вимоги або до її прийняття), а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на час розгляду справи АТО триває.

Наявність форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язків платника податків ТОВ „ДОНВУГЛЕКОН" з 30 липня 2014 року по 29 квітня 2015 р. підтверджене сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 30.10.2015 р..

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції про протиправність спірної вимоги, яка не відповідає діючому законодавству та її скасування.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: