Ухвала суду № 59589719, 02.08.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4795/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

при секретарі - Іовіч М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Л», що діє від імені та в інтересах: Договір про спільну діяльність від 28 грудня 2006 року № 23981 - уповноважена особа ТОВ «Ліберті Л» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліберті Л», що діє від імені та в інтересах: Договір про спільну діяльність від 28 грудня 2006 року № 23981 - уповноважена особа ТОВ «Ліберті Л» звернулося до суду з позовом в якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2013 року № 0000852250 та № 0000902250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року задоволено позовні вимоги

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як кошти, які перераховувалися ТОВ «Ліберті Л» на адресу договору про спільну діяльність між ТОВ «Ліберті Л» та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради не звільняються від оподаткування, а тому несплата ПДВ зі вказаних операцій є порушенням норм податкового законодавства, наслідком якого є правомірне прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, апелянтом зазначено про порушення підприємством правил ведення бухгалтерського обліку, які призвели до безпідставного заниження зобов'язань з ПДВ

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 09 січня 2013 року № 000035/21, № 000037/23, № 000036/22, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі ПК України), наказу ДПІ від 09 січня 2013 року № 29, фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ліберті Л», що відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 28 грудня 2006 року № 23981 з Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради, з питання правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в декларації з ПДВ, за листопад 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14 лютого 2013 року № 748/22-5/393312589 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ліберті Л», що відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 28 грудня 2006 року № 23981 з управлінням капітального будівництва ОМР, з питання правомірності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в декларації з ПДВ, за листопад 2012 року».

Вказаним актом встановлено порушення вимог п.п. «д», «е» п. 201.1, ст. 201 ПК; п. 187.1 ст.187, п. 189.4, ст.189 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, на суму 439092 грн. та завищено показники від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, на суму 14930 грн.

На підставі акту перевірки від 14 лютого 2013 року №748/22-5/393312589 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС направлено податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року, а саме: № 0000852250 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2012 року, у розмірі 439092,00 грн.; № 0000902250 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ, у загальному розмірі 22 395, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 14390 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7465 грн.

З метою оскарження отриманих податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 153.14.1 п. 153.14 ст. 153 ПК України, спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.

Згідно пп. 153.14.1 п. 153.14 ст. 153 ПК України, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до абз. 4 п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи.

Згідно п. 196.1.7 п.196.1 ст. 196 ПК України, при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду

Відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання послуг це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності надісланих позивачу податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2013 року № 0000852250, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2012 року, на 439092,00 грн., та № 0000902250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, на 22 395,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках викладених в акті податкової перевірки позивача від 14 лютого 2013 року № 748/22-5/393312589, яким встановлено наступні порушення:

1) заниження податкових зобов'язань з ПДВ, на суму 175667 грн., внаслідок одержання грошових коштів від ТОВ «Ліберті Л» під фінансування будівництва, які не включали сум ПДВ, чим порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 ПК України.

2) порушення порядку ведення бухгалтерського обліку доходів щодо не відображення у податковому обліку податкових зобов'язань за датою оформлення довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат ф. № КБ-3, що призвело до порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2012 року, на суму 217182 грн.

3) факт включення позивачем до складу реєстрів отриманих податкових накладних - податкових накладних, що складені з порушеннями, внаслідок чого відповідно до вимог абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ, на суму 77741 грн.

В частині висновку податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства з підстав заниження податкових зобов'язань з ПДВ, на суму 175667 грн., внаслідок одержання грошових коштів від ТОВ «Ліберті Л» під фінансування будівництва, які не включали сум ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ» 04 грудня 2006 року укладено договір про спільну діяльність б/н (далі ДСД), відповідно до умов якого сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для будівництва та введення в експлуатацію групи 12-поверхових житлових будинків з об'єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом з інженерними мережами, за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, 53-55.

До договору про спільну діяльність від 04 грудня 2006 року сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 01 березня 2007 року, № 2 від 01 липня 2008 року, № 3 від 05 жовтня 2010 року.

При цьому, 05 жовтня 2010 року у вказаному договорі від 04 грудня 2006 року замінено ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ» на ТОВ «Ліберті Л».

В свою чергу, до ТОВ «Ліберті Л» перейшли усі права та обов'язки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «ЮГСТРОЙ», в обсязі та на умовах, існуючих на момент укладення первісного договору.

Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2. розд. 2 Договору про спільну діяльність, ТОВ «Ліберті Л», зобов'язана здійснити повне (100-відсоткове) фінансування будівництва об'єкту за рахунок власних коштів та/або коштів третіх осіб згідно «Програми проведення будівельних робіт та фінансування будівництва».

На виконання вказаних умов договору ТОВ «Ліберті Л» у перевіряємому періоді внесено грошові кошти у спільну діяльність, шляхом їх перерахування на розрахункові рахунки ДСД з призначенням платежу «внесок згідно договору про спільну діяльність».

Факт перерахування ТОВ «Ліберті Л» коштів на рахунки ДСД підтверджується виписками по особовим рахункам у відповідних банках, при цьому, суми платежів здійснених у листопаді 2012 року з призначенням платежу «внески» становлять 1054000 грн.

Так, з вищевикладених норм вбачається, що при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, у спірних правовідносинах ТОВ «Ліберті Л» на адресу ДСД не передавалися товари та послуги у розумінні норм податкового кодексу, а перераховувалися грошові кошти відповідно до умов ДСД, які в свою чергу, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Посилання податкового органу на той факт, що предметом договору про спільну діяльність є виконання будівельних робіт, як на підставу нарахування ПДВ на отриманні кошти, не приймаються колегією суддів, так як норми податкового законодавства не містять особливостей справляння ПДВ при наявності певного предмету договору про спільну діяльність.

Більш того, вказані висновки також збігаються з положеннями ст. 136 ПК України, згідно пп. 136.1.3 п. 136 якої, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються такі доходи, як грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах.

В частині висновку податкового органу про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку доходів щодо не відображення у податковому обліку податкових зобов'язань за датою оформлення довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат ф. № КБ-3, що призвело до порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України та заниження податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2012 року, на суму 217182 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Примірні форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та N КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» від 04 грудня 2009 року № 554 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Роз'яснення щодо застосування цих типових форм, надано у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09 березня 2010 року № 12/19-2-9-21-2368 «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві».

Так, відповідно до вказаних роз'яснень, Міністерство регіонального розвитку та будівництва повідомляє, що типові форми первинних облікових документів у будівництві «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма № КБ-3) підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

В даному випадку, довідка за формою № КБ-3 та акт приймання виконаних підрядних робіт №КБ-2 складаються будівельною організацією-підрядником, що виконує будівельні роботи у відповідності до укладеного з замовником договору підряду.

Проте, у спірних правовідносинах не укладалося договору підряду, так як ТОВ «Ліберті Л» та Управлінням капітального будівництва ОМР діяли на підставі Договору про спільну діяльність.

Більш того, як вже зазначалося колегією суддів, згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2. розд. 2 договору про спільну діяльність, ТОВ «Ліберті Л», зобов'язана здійснити повне (100-відсоткове) фінансування будівництва об'єкту за рахунок власних коштів та/або коштів третіх осіб згідно «Програми проведення будівельних робіт та фінансування будівництва», тобто без залучення бюджетних коштів.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах.

В частині висновку податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, з підстав включення до складу реєстру отриманих податкових накладних - податкових накладних, що складені з недоліками, чим порушено вимоги абз. «д», «е» п. 201.1 ст. 201 ПК України та завищено податковий кредит з ПДВ, на суму 77741 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Так, в акті податкової перевірки контролюючим органом встановлено, що отримані податкові накладні від контрагента ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз Холдинг» складені з порушеннями норм податкового законодавства, а саме:

1) від 01.11.2012 року № 2, на суму 25406,52 грн., в т.ч. ПДВ, на суму 4234,42 грн.

2) від 06.11.2012 року № 20, на суму 217382,52, в т.ч. ПДВ, на суму 36230,42 грн.

3) від 26.11.2012 року № 151, на суму 223656,00, в т.ч. ПДВ, на суму 37276,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, як в акті перевірки так і в поданій апеляційній скарзі відсутня будь-яка конкретизація допущених позивачем порушень при складанні вказаних податкових накладних.

Колегія вважає, що наявність у податкових накладних певних недоліків не позбавляє платника податків права на податковий кредит, якщо по цим накладним можливо ідентифікувати учасників господарської операції, з'ясувати опис (номенклатуру) послуг та їх кількість, ціну поставки, суму ПДВ а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В свою чергу, колегією суддів досліджено зазначені податкові накладні (а.с. 143-145 т. І) та зроблено висновок про їх відповідність вищевказаним нормам податкового законодавства.

Більш того, контролюючим органом не заперечується факт проведення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, а лише зазначається про наявність недоліків при складанні первинних бухгалтерських документів, що не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Внаслідок чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 2009,7 грн. (дві тисячі дев'ять гривень і сімдесят копійок), на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Ухвала апеляційного суду апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання рішення у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2016 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло