Ухвала суду № 59589489, 09.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1025/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа: Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації в якому просила:

Зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_4 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;

вирішити питання судових витрат;

встановити відповідачу строк для подачі до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Чернігівська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 26.04.1986 року по 31.12.2014 року постійно проживала в м. Корюківка Чернігівської області, яке відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії, що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Корюківської міської ради, у зв'язку з чим 05.05.1993 року їй було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 (а.с.30, 31).

27 жовтня 2015 року на засіданні № 29 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України було встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, про що видано експертний висновок (а.с.35).

На підставі вказаного експертного висновку, Чернігівською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу надано третю групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 018595 від 08.12.2015 (а.с.33).

09 грудня 2015 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с.32).

27 січня 2016 року Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації листом за № 01-22/520 повідомило ОСОБА_4 про повернення Департаментом соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації документів щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав (а.с.7).

Така відмова мотивована тим, що був прийнятий Закон України №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», на підставі якого виключений абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме виключено зону посиленого радіоактивного контролю.

Однак, така правова позиція не була прийнята судом першої інстанції в якості підстави для відмови у позові, з чим апеляційна інстанція погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 має посвідчення, видане 05 травня 1993 року Чернігівською облдержадміністрацією, згідно якого вона має статус громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 02.11.2015 року № 4808, захворювання, виявлені у позивача, пов'язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК від 08.12.2015 року серії АВА № 018595 їй встановлено 3 групу інвалідності безтерміново. Причина інвалідності - «захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС».

Статтею 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: …4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

Той факт, що апелянт проживала на території зони посиленого радіологічного контролю не спростовано відповідачем, а навпаки підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем, який видав відповідне посвідчення (а.с.31).

За ст.65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51.

Відповідно до п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, видача посвідчень потерпілим від Чорнобильської катастрофи, провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Виключення із територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи зони посиленого радіоактивного контролю жодним чином не спростовує факту проживання у цій зоні позивача станом на 1 січня 1993 року. Більш того, як зазначалося вище захворювання, виявлені у позивача, пов'язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, а тому вона безумовно потребує соціального захисту, як така, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів, також не приймає не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що однією із підстав для відмови позивачу у видачі посвідчення є факт проходження ним огляду МСЕК 08.12.2015 року, тобто після набрання чинності Законом України від 28.12.2014 року № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», зважаючи на те, що для вирішення питання щодо видачі позивачу посвідчення категорії 1 не має правового значення факт проходження позивачем огляду МСЕК, оскільки як вже встановлено і судом першої інстанції і колегією суддів, на момент проходження огляду МСЕК позивач мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, який є чинним.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

Оскільки позивачем надано всі документи, необхідні для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_4 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

В свою чергу, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що позивачем за отриману правову допомогу сплачено кошти у розмірі 1 000 грн, що підтверджується квитанцією № 12 від 08.06.2016 року (а.с.40).

З калькуляції вбачається, що час витрачений адвокатом на надання послуг правової допомоги позивачу складає 2 год. без врахування часу на участь у судовому засіданні.

З акту виконаних робіт, представником позивача надано послуг на загальну суму 1 000 грн, що менше за граничний розмір компенсації у відповідності до положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (а.с.41).

Так, у відповідності до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської обласної державної адміністрації на користь позивача підлягають присудженню здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 551,20 грн та 1 000 грн витрат на правову допомогу.

Частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. При цьому, в резолютивній частині постанови суду, крім: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження, зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Враховуючи, що позовні вимоги в даному випадку підлягають повному задоволенню, а позивач звернулася із вимогою про встановлення відповідачу строку для подачі до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення до прийняття такого рішення, колегія суддів погоджується з позицією суду першою інстанцією про наявність усіх підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Чернігівської обласної державної адміністрації у місячний строк, з дня набрання законної сили постанови суду першої інстанції у справі № 825/1025/16, подати до суду звіт про виконання судового рішення.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.