Ухвала суду № 59589342, 09.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року справа №812/615/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегії суддів у складі:

судді-доповідача Ястребової Л.В.,

суддів Ляшенко Д.В., Компанієць І.Д.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів - Горбенка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 р. у справі № 812/615/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання поновити на посаді, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, частково невикористаної відпустки та грошову винагороду за безпосередню участь в АТО за 2014 рік,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (надалі - відповідач - 1), Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (надалі - відповідач - 2) про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Луганській області у зв'язку з тим, що порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення і порядок звільнення зі служби в поліції поновити його на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського ВП Головного управління Національної поліції в Луганській області та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.01.2016 року на дату виплати грошового забезпечення, частково невикористані основну та додаткові відпустки з 07.11.2015 на дату винесення судового рішення, зобов'язання Ліквідаційну комісію Міловського РВ ГУМВС України у Луганській області виплатити грошову виплату за безпосередню участь в проведенні АТО в період часу з 19.07.2014 року по 31.12.2014 року та грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустку за 2015 рік (з 01.01.2015 року по 06.11.2015 року (а.с.2-3, 39-41).

Одночасно з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду (а.с.30).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом та відсутністю поважних причин для його поновлення (а.с.126-129).

Позивач із вищезазначеною ухвалу суду першої інстанції не погодився, звернувшись з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про поновлення позивача на займаній посаді та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.01.2016 року на дату постановлення ухвали апеляційним судом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за його позовом та встановив обставини про пропущення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права та інтересів, що, на думку апелянта призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права. Апелянт також зазначив, що намагався вирішити спір без звернення до суду, про що свідчать копії заяв до Головного управління Національної поліції в Луганській області, а впевнившись, що відповідач не надасть необхідні документи для звільнення, не проведе розрахунок, не видасть трудову книжку, використавши, на думку апелянта, усі надані законом можливості звернення до державних органів, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (а.с 148-150).

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 працював на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області з 07.11.2015 року, тобто, в розумінні частини 3 статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України позивач проходив публічну службу.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 100 від 25 листопада 2015 року «Про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП», за особисту недисциплінованість та скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, безвідповідальність та низькі морально ділові якості, ігнорування вимог Закону України "Про Національну поліцію", начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського ВП ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_2 звільнено з лав Національної поліції України (а.с. 6-8).

Згідно з витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21 грудня 2015 року № 49о/с (по особовому складу), відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 (М-159906), начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 9).

Згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28 грудня 2015 року № 85 о/с відмінено наказ Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21 грудня 2015 року № 49о/с в частині звільнення зі служби позивача в поліції (а.с. 10)

Колегія суддів зазначає, що станом на час видання вищевказаних наказів на законодавчому рівні не було врегульовано питання притягнення працівників поліції до дисциплінарної відповідальності, а правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення виникли лише 29 грудня 2015 року, тобто після того, як Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" № 901-VІІІ від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області № 311 від 30 грудня 2015 року «Про покарання окремих працівників Міловського ВПГУНП» за особисту недисциплінованість та скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України, безвідповідальність та низькі морально ділові якості, ігнорування вимог Закону України "Про Національну поліцію", начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського ВП ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_2 звільнено з лав Національної поліції України (а.с. 92-93)

Згідно з витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.01.2016 № 7о/с (по особовому складу), відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_2 (М-159906), начальника ізолятора тимчасового тримання Міловського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за ст.. 77 ч. 1 п. 6 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України "Про Національну поліцію" (а.с. 11), з яким позивач був ознайомлений 14 січня 2016 року, про що свідчить його особистий підпис на відповідному витязі із зазначенням «ознайомлений» та дата отримання витягу, а саме. 14.01.2016 року (а.с. 70).

Крім того, відповідно до рапорту начальника сектору Міловського ВПГУНП в Луганській області майора поліції Безкровного І.С. до начальника УКЗ ГУНП в Луганській області підполковника поліції Чабана В.О. повідомлено, що 14.01.2016 року ОСОБА_2 ознайомлено з наказом № 7о/с від 14.01.2016 року та вручено йому копію витягу з вищезазначеного наказу, а також повідомлено про необхідність з'явитися до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області для отримання трудової книжки, повідомлено також про можливість ознайомлення з наказом ГУНП від 30.12.2015 року № 311, що був підставою для його звільнення зі служби в поліції (а.с. 71).

Також, 14 січня 2016 року на адресу позивача (АДРЕСА_1) направлено лист № 146/111/39-2016, в якому останньому повідомлено, що для отримання трудової книжки необхідно з'явитися до Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області так як особові справи середнього класу поліції та трудові книжки зберігаються в УКЗ ГУНП (а.с. 72), однак, зазначений лист повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.73).

20 січня 2016 року, 28 березня 2016 року, позивач звертався до Головного управління Національної поліції в Луганській області з заявами, в яких, серед іншого зазначив, що був ознайомлений з витягом з наказу від 14 січня 2016 року № 7 о/с (а.с. 12, 14, 16).

Листами ГУНП в Луганській області від 25.01.2016 № 134/111/16-2016, від 20.04.2016 № 1138/111/19-1-2016 та від 27.05.2016 № 1320/111/19-2016 ОСОБА_2 неодноразово роз'яснювалось про можливість ознайомлення як з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, так і з матеріалами службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни (а.с. 13, 18, 20).

Крім того, згідно рапортів старшого інспектора Міловського ВП ГУНП в Луганській області капітана поліції Тямолова Л.І. від 19.02.2016 та начальника сектору Міловського ВП ГУНП у Луганській області Б езкровного І.С. від 23.02.2016 року, останні, в ході телефонної розмови повідомляли позивача 19.02.2016 року та 23.02.2016 року про те, що для отримання трудової книжки йому необхідно зявитися до підрозділу кадрового забезпечення Міловського ВПГУНП, однак, ОСОБА_2 категорично відмовився (а.с. 74,75).

Залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли позивач отримав виписку з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області № 7о/с від 14.01.2016 про своє звільнення, а саме з 14.01.2016 року, а доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом ним не подано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначалось вище, з витягом з наказу від 14 січня 2016 року № 7 о/с про звільнення позивач був ознайомлений 14 січня 2016 року (а.с. 70), а до суду він звернувся лише 09 червня 2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Луганського окружного адміністративного суду (а.с. 2), тому, в даному випадку, строк звернення позивача до суду за захистом своїх прав є пропущеним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, з метою відновлення порушеного права неодноразово звертався до відповідача із заявами, в яких просив направити йому поштою для ознайомлення висновок службового розслідування щодо підстав звільнення зі служби в поліції, а також прийняти усі необхідні заходи для виконання його законних вимог, а саме, провести розрахунок, видати трудову книжку, виплатити компенсацію за невикористану відпустку у 2015 році та заборгованість за участь в зоні АТО за 2014 рік (а.с. 12, 14). Остання відповідь від відповідача, датована 27.05.2016 року (а.с. 20) та отримана, за словами позивача, 31.05.2016 року. Саме після останньої відповіді відповідача від 27.05.2016 року, впевнившись, що відповідач не надасть необхідні документи для звільнення, не проведе розрахунок, не видасть трудову книжку, позивач звернувся до суду у місячний строк (09.06.2016 року), бо намагався вирішити даний спір без звернення до суду.

Проте, колегія суддів не може визнати зазначені причини поважними, оскільки звернення позивача із заявами до Головного управління Національної поліції з письмовими заявами не є досудовим порядком вирішення спору в розумінні положень частини четвертої статті 99 КАС України, оскільки законодавством не передбачена можливість оскарження подібних наказів про звільнення в будь-який інший спосіб, окрім судового, а очікування позивачем відповідей від Головного управління національної поліції не було перешкодою подати адміністративний позов у встановлений законом місячний строк.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду

Зазначена норма є під умовою, тобто передбачає вирішення судом питання щодо поважності (неповажності) причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведена поважність причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим, позовні вимоги про зобов'язання поновити на посаді, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу слід залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду з позовом та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Щодо не направлення на адресу позивача матеріалів службового розслідування, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6.3.5 розділу 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом МВС України 12.03.2013 № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Разом з тим, зазначеною Інструкцією не передбачено направлення поштою висновку службового розслідування чи будь-яких інших витягів з нього, а отже, відповідач, неодноразово зазначаюсь в своїх листах про необхідність з'явитися до Головного управління національної поліції для ознайомлення для ознайомлення з матеріалами та висновком службового розслідування, діяв в межах своїх повноважень та протиправність в його діях відсутня.

Щодо затримки видачі позивачу трудової книжки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Пунктом 4.2. вищевказаної Інструкції передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Колегія суддів зазначає, що трудова книжка позивачу до теперішнього часу не видана, однак, матеріали справи свідчать про те, що позивачу повідомлено про необхідність отримати трудову книжку особисто і позивач сам не бажає її отримувати, про це свідчать рапорти начальника сектору Міловського ВПГУНП Безкровного І.С. від 14.01.2016 та від 23.02.2016 (а.с. 71, 74), рапорт старшого інспектора Міловського ВП ГУНП Тямолової Л.І. від 19.20.2016 (а.с. 74), лист Міловського ВПГУНП від 14.01.2016 (а.с. 72-73).

В ході розгляду справи встановлено, що особова справа позивача та його трудова книжка знаходяться за останнім місцем служби позивача, тобто, в Міловському ВП ГУНП та позивач має можливість прибути в Міловське ВП ГУНП та отримати оригінал його трудової книжки.

Враховуючи, що позивача ознайомлено з наказом з наказом № 7 о/с від 14.01.2016 року у той же день, 14.01.2016 року, саме з цієї дати протягом місяця позивач повинен був звернутися до суду за захистом свого порушеного права, однак своє право на захист у судовому порядку позивач реалізував лише у червні 2016 року.

На підставі зазначеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 10 серпня 2016 року.

Керуючись ст. 24, ст. 99, ст. 100, ст. 155 ст. 160, ст. 184, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 812/615/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: Д.В. Ляшенко

І.Д. Компанієць