Постанова № 59585516, 26.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 липня 2016 року 14 год. 30 хв. № 826/17215/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з відповідача податкового боргу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) Кротюка О.В. перебувала адміністративна справа №826/17215/14 (далі - справа) за позовом Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача податкового боргу.

У зв’язку із припиненням повноважень судді Кротюка О.В. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У судове засідання представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. При цьому, у матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з’ясовано у ході нового судового розгляду справи, спочатку позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 31455163,69 грн., в подальшому розмір позовних вимог позивачем зменшено до 4501669,18 грн.

Разом з тим, у ході нового розгляду справи до суду через канцелярію від позивача надійшли письмові пояснення по суті позову, у яких зазначено, що станом на 05 лютого 2016 року податковий борг відповідача по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу становить 46944863,82 грн., по рентній платі за користування надрами для видобування нафти - 78200372,92 грн., а по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату - 1110304,18 грн.

Стосовно викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 22 квітня 2011 року №571/11/13-11, збільшення вимог у разі внесення подання про стягнення коштів за податковим боргом має місце в тому разі, коли збільшується сума заявленого до стягнення боргу, що виник у той самий податковий період із тих самих підстав (наприклад, за тією самою податковою декларацією чи на підставі того самого податкового повідомлення-рішення).

Якщо ж податковим органом заявлені вимоги про стягнення коштів за податковим боргом, який виник із різних підстав (у різних податкових періодах, на підставі різних процедур узгодження тощо), у цьому разі має місце об'єднання однорідних позовних вимог.

Тобто, суд касаційної інстанції вказує на те, що позовні вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу, який виник з різних підстав, у тому числі за різні податкові періоди, на підставі різних податкових декларацій, слід розглядати як різні позовні вимоги, тобто вимоги, що мають свій предмет та підставу.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95, п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З метою погашення податкової заборгованості, на виконання п. 59.1 ст. 59 ПК України, позивачем направлено відповідачу податкову вимогу від 02 вересня 2014 року №454-25.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року у даній справі зазначено, що для правильного вирішення спору слід надати належну правову оцінку рішенню ДФС України від 07 серпня 2015 року №261 про розстрочення податкового боргу.

Враховуючи викладене суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 07 серпня 2015 року ДФС України дійсно прийнято рішення №261 про розстрочення податкового боргу. Розстрочення надано із 07 серпня по 30 грудня 2015 року. Згодом, а саме 06 жовтня 2015 року ДФС України прийнято рішення №261/с про скасування розстрочення податкового боргу.

Разом з тим, враховуючи період, на який розстрочено сплату податкового боргу, суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про скасування з відповідача податкового боргу за період із 30 серпня по 31 жовтня 2014 року.

Тобто, розстрочена сума податкового боргу охоплювала суму податкового боргу, заявлену до стягнення у справі.

Факт поетапної сплати відповідачем розстрочених сум податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме копіями платіжних доручень.

Відповідно до п.п. 100.1, 100.2, 100.4, 100.6, 100.13 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10 жовтня 2013 року №574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

З аналізу вказаних норм слідує, що розстрочення/відстрочення податкового боргу законодавцем розглядається як окремий спосіб погашення податкового боргу поряд з такими способами його погашення як стягнення грошових коштів платника податків за рішенням суду та звернення стягнення на майно платника податків (ст. 95 ПК України).

Таким чином, враховуючи викладене та зважаючи на поетапну сплату відповідачем грошових зобов’язань, які повинні зараховуватися позивачем в рахунок погашення податкового боргу, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з відповідача податкового боргу є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин