Постанова № 59585512, 22.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 липня 2016 року 13 год. 50 хв. № 816/3304/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов’язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ", про стягнення з відповідача податкового боргу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року справу №816/3304/15 (далі - справа) за позовом Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов’язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" (далі - відповідач), про стягнення з відповідача податкового боргу передано за територіальною підсудністю на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У судове засідання представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. При цьому, у матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як з’ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача податкового боргу за І квартал 2015 року:

- по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 443322154,02 грн.;

- по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату у розмірі 22454203,51 грн.

Разом з тим, до письмових заперечень проти позову додано копії платіжних доручень, якими підтверджується факт того, що податковий борг відповідачем погашений повністю.

Зокрема, відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, враховуючи викладене, податковий борг, з метою стягнення якого позивач звернувся до суду, позивачем погашений повністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень на загальну суму 1099276457,39 грн.

Суд зазначає, що подані у ході судового розгляду справи заяви позивача про збільшення позовних вимог судом, відповідно до ст. 137 КАС України, не прийнятті до розгляду та повернуті, оскільки вони не відповідають вимогам КАС України.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 22 квітня 2011 року №571/11/13-11, збільшення вимог у разі внесення подання про стягнення коштів за податковим боргом має місце в тому разі, коли збільшується сума заявленого до стягнення боргу, що виник у той самий податковий період із тих самих підстав (наприклад, за тією самою податковою декларацією чи на підставі того самого податкового повідомлення-рішення).

Якщо ж податковим органом заявлені вимоги про стягнення коштів за податковим боргом, який виник із різних підстав (у різних податкових періодах, на підставі різних процедур узгодження тощо), у цьому разі має місце об'єднання однорідних позовних вимог.

Тобто, суд касаційної інстанції вказує на те, що позовні вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу, який виник з різних підстав, у тому числі за різні податкові періоди та на підставі різних податкових декларацій, слід розглядати як різні позовні вимоги, тобто вимоги, що мають свій предмет та підставу.

Стосовно нарахованої позивачем пені у розмірі 15542325,48 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 109, 111 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що заявляючи вимогу про стягнення пені, позивач порушив не тільки положення ст.ст. 109, 111, 126 ПК України, але й норми, які визначають порядок застосування штрафних санкцій у формі пені. Позивачем невірно обчислено строк сплати податкових зобов'язань, який пов'язаний з визначенням граничного строку подання податкових декларацій, внаслідок чого невірно визначено початок відліку нарахування пені та, у зв'язку з цим, значно завищено суму штрафних санкцій.

Зокрема, згідно з п. 49.20 ст. 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно, якщо зміщується граничний строк подання декларації відповідно до п. 49.20 ст. 49 ПК України, то зазначене має своїм наслідком зміщення початку перебігу строку для сплати податкового зобов'язання.

Викладене підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України в аналогічних спорах, у тому числі за участю відповідача: ухвали від 18 березня 2015 року у справі №826/6717/14, від 29 січня 2015 року у справі №802/264/14-а, від 21 січня 2015 року у справі №810/3983/14, від 04 грудня 2014 року у справі №826/5829/13-а, від 12 лютого 2013 року у справі №2а-4051/12/2670.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 09 червня 2015 року, п. 49.20 ст. 49 ПК України чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковім днем. У вказаному пункті ст. 49 ПК немає поняття "переноситься", а вжито термін "вважається", що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Граничним днем подання податкового розрахунку з рентної плати за користування надрами за І квартал 2015 року є 12 травня 2015 року, оскільки 10 травня 2015 року припало на неділю, а 11 травня 2015 року було святковим днем.

Таким чином, останній граничний термін сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами за І квартал 2015 року припав на 22 травня 2015 року (п'ятниця).

Згідно з абз. "а" пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Першим робочим днем, наступним за останнім днем граничного терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами за І квартал 2015 року, було 25 травня 2015 року. Однак, всупереч викладеним вище нормам, позивач визначав моментом нарахування пені 21 травня 2015 року, тобто, на 4 календарних дня раніше дати початку її нарахування.

До позову позивачем не додано детального розрахунку пені, заявленої до стягнення.

Відповідно до п.п. 257.4, 257.5 ст. 257 ПК України, у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

З аналізу викладених норм вбачається, що обов'язок платника податків щодо сплати рентної плати та авансових внесків виникає тільки за умови подання саме податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Згідно з п. 257.3 ст. 257 ПК України, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки.

Відповідно до п.п. 46.5, 46.6 ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Якщо в результаті запровадження нового податку або зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності.

Після внесення змін до нормативно-правових актів з питань оподаткування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, повинен здійснити заходи, пов'язані з оприлюдненням та застосуванням таких змін.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)" №71-VІІІ від 28 грудня 2014 року (далі - Закон №71-VІІІ) внесено зміни до ПК України, зокрема, змінено перелік податків (зборів, платежів), які справляються на території України відповідно до вимог цього Кодексу. Так, з дати набуття чинності зазначеним Законом, тобто з 01 січня 2015 року, цей перелік доповнено новим загальнодержавним податком "рентна плата" та виключено з нього ряд податків (платежів, зборів) серед яких і "плата за користування надрами".

Згідно з пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Відповідно до п. 9 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №71-VІІІ, Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний: прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Наведені вище імперативні норми вказують на безумовний обов'язок виконання суб'єктом владних повноважень, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щодо встановлення форм податкових декларацій з нового податку, а саме рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та їх оприлюднення у терміни, встановлені п. 9 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №71-VІІІ.

У той же час, форму податкової декларації з рентної плати, яка відповідає змісту нового податку і в якій визначений механізм врахування авансових внесків, прийнято наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати" №719 від 17 серпня 2015 року, та оприлюднено тільки 29 вересня 2015 року.

З огляду на наведене, суд зазначає, що факту порушення строку сплати авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин не мало та не могло мати місця у травні-липні 2015 року, оскільки податкова декларація з рентної плати за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього ПК України, яка саме і визначає зобов'язання щодо їх сплати, у зазначений період була відсутня.

Крім викладеного суд також вважає за необхідне зазначити, що у ході судового розгляду справи представник відповідача наполягала на тому, що позивач не є органом, уповноваженим на здійснення заходів, спрямованих на погашення податкового боргу з рентної плати за користування надрами, так як питання стягнення податкового боргу належить до компетенції податкового органу за місцем реєстрації платника, у даному випадку до компетенції державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

З аналізу ст.ст. 87-101 ПК України вбачається, що стягнення податкового боргу - заходи адміністрування податків та зборів, що вчиняються органами стягнення, якими є контролюючі органи за місцем реєстрації платника.

Так, зокрема, п. 91.1 ст. 91 ПК України передбачено, що керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків. що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

У свою чергу, за змістом п. 63.3 ст. 63, п. 181.1 ст. 181 ПК України, місце реєстрації платника податку є тотожним місцю реєстрації юридичної особи чи відокремленого підрозділу.

Як вбачається з довідки форми №4-ОПП №87558 від 19 березня 2012 року, договір №999/97 зареєстрований як платник податків у державній податковій інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, а у позивача договір №999/97 зареєстрований як платник рентної плати за користування надрами, не за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 257.6 ст. 257 ПК України, у разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов'язань з рентної плати.

Отже, місце обліку платника рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин не може бути місцем реєстрації, у в зв'язку з тим, що така реєстрація для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин не передбачена діючим законодавством.

При цьому, у ПК України, зокрема, у ст. 41, вирізняються поняття контролюючих органів та органів стягнення, розмежовуються їх повноваження. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.2 ст. 41 ПК України).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 91 ПК України, податковий керуючий призначається за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг.

Зі змісту даної статті вбачається, що відносно платника, що має податковий борг, призначається тільки один податковий керуючий. При цьому, поняття "податковий борг" означає загальну суму недоїмки до бюджету за всіма податками та зборами. Реалізація таких повноважень в зазначеному контексті можлива лише централізовано контролюючим органом, у якого платник перебуває на обліку як за основним місцем обліку, та у якого, відповідно, є повна та достовірна інформація щодо загальної суми податкового боргу платника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства "Укрнафта", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 від 24 грудня 1997 року "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов’язану зі створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ", про стягнення з відповідача податкового боргу є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову Лохвицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин