Рішення № 5958518, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/488-2/8316.06.09 За позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах

держави в особі Київського КЕУ Міністерства оборони України

До Всеукраїнської громадської організації «Української Асоціації

звільнених у запас кадрових військовослужбовців»

Про стягнення 109900,57 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Мусієнко О.В.

Від відповідача не зявився

Від прокуратури Кулик Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського КЕУ Міністерства оборони України про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців»109900,57 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди № 123/96ЦКЕУ від 29.07.1996.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.07р. позовні вимоги задоволені повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 в прийнятті апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2007, відмовлено.

Постановою від 26.02.09р. Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу відповідача, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.07р., а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 01.04.09р. судом було присвоєно справі номер 3/488-2/83, призначено розгляд справи та витребувано від сторін та прокуратури нові письмові докази та пояснення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи неодноразово відкладався, суд вимагав від сторін та прокуратури нові письмові докази по справі.

Представник прокуратури у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням поданих до суду письмових пояснень.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав, наведених у відзиві на позов та поданих до суду, під час нового розгляду справи, письмових поясненнях.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники відповідача в призначене судове засідання 16.06.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Сторони були завчасно повідомлені про призначення судом засідання на 16.06.09р. а саме ухвалою суду про відкладення розгляду справи на 16.06.09р.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити повноважних представників в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 16.06.09р. проводилось за відсутності його повноважних представників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.1996 між Київським військовим інститутом управління та звязку (орендодавець) та Всеукраїнської громадської організації «Українською асоціацією звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(орендар) було укладено договір № 123/96ЦКЕУ оренди нежилих приміщень, розташованих на території військового містечка № 116/2 в гарнізоні м. Києва за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 81 (далі Договір), затверджений начальником Центрального КЕУ МО України 22.10.1996.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежилі приміщення загальною площею 48,80 кв. м. за інв. № 47-49, що знаходяться балансі Київського військового інституту управління та звязку (МО України), розташовані на першому поверсі триповерхового цегляного будинку у м. Києві по вул. Мельникова, 81 на території військового містечка № 116/2.

Частина 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір діє з 01.07.1996 до 31.07.2006 строком на десять років і набуває чинності з моменту затвердження у Центральному квартирно-експлуатаційному управління МО України.

В подальшому, до договору вносились зміни шляхом укладення додаткових договорів.

Відповідно до додаткового договору від 08.08.2001 № 117д/2001/ГоловКЕУ до договору від 19.10.1996 орендодавцем визначалось Міністерство оборони України в особі начальника Головного КЕУ МО України, який, орендар в свою чергу залишився незмінним.

Відповідно до викладеного у новій редакції пункту 1.1 договору орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 341 кв. м., які розташовані на першому поверсі, в підвалі та напівпідвалі триповерхового цегляного будинку у м. Києві по вул. Мельникова, 81, на території в/м № 116/2, що знаходяться на балансі Київського КЕУ.

Відповідно до пунктів 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця.

Пунктом 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 3.3 визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Між орендарем та орендодавцем підписаний розрахунок у відповідності до якого орендна плата станом на травень місяць 2005 року складає 4 653, 73 грн. без врахування ПДВ.

В подальшому, в січні місяці 2006 року сторони дійшли згоди щодо збільшення розміру орендної плати, підписавши розрахунок у відповідності до якого розмір орендної плати становить 9 656,50 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові Вищий господарський суд України, зазначає, що відповідач повідомлявся про час і місце засідання суду не належним чином.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Під час нового розгляду справи відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвали суду надсилались відповідачу за його адресою як юридичної особи, що зазначена в установчих документах відповідача.

Також, в постанові Вищий господарський суд України, зазначає, що відповідачем до касаційної скарги долучені документи відносно проведених ним орендних платежів, які можуть мати безпосереднє відношення для вирішення цього спору, оскільки тримають в собі інформацію щодо проведених ним платежів за договором у 2005 році і треба перевірити розрахунки позивача щодо величини суми орендної заборгованості та перевірити контррозрахунки відповідача.

Вищий господарський суд України, також зазначає, що сума боргу за договором оренди обраховувалась позивачем за період з травня 2005 по липень 2006 років; що за 2005 рік, а тобто станом на 01.01.2006, заборгованість відповідача складала лише 1915,43 грн.; що 30253,94 грн. боргу, нарахованого позивачем за цей же період часу, є по суті донарахуванням, яке пов'язане із перевіркою цільового використання орендованого приміщення, і це також треба перевірити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також дослідивши необхідні для вирішення спору обставини, на які вказав Вищий господарський суд України, та витребувавши і дослідивши нові докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач сплачував Позивачу за Договором орендну плату за наступними рахунками, в наступних сумах:

- рахунок № 102/4, платіжне доручення № 31 від 24.05.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за квітень 2005 року у сумі 2117,15 грн.;

- рахунок № 102/5, платіжне доручення № 44 від 17.07.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за травень 2005 року у сумі 1897,82 грн.;

- рахунок № 102/6, платіжне доручення № 64 від 22.09.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за червень 2005 року у сумі 1897,82 грн.;

- рахунок № 173/7, платіжне доручення № 68 від 20.10.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за липень 2005 року у сумі 2008,44 грн.;

- рахунок № 173/8 та № 173/9, платіжне доручення № 76 від 14.11.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за оренду в серпні, вересні 2005 року у сумі 3868,22 грн.;

- рахунок № 249/10, платіжне доручення № 77 від 14.11.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду жовтень 2005 року у сумі 1686,26 грн.;

- рахунок № 249/11, платіжне доручення № 86 від 16.12.05, що підтверджують здійснення оплати за оренду за листопад 2005 року у сумі 1915,43 грн.;

- рахунок № 249/12, платіжне доручення № 5 від 13.01.06, що підтверджують здійснення оплати за оренду а за грудень 2005 року у сумі 1915,43 грн.;

- рахунок № 49/1, платіжне доручення № 5 від 13.01.06, що підтверджують здійснення оплати за оренду за грудень 2005 року у сумі 1596,19 грн.;

- рахунок № 49/2, платіжне доручення № 29 від 15.05.06, що підтверджують здійснення оплати за оренду за лютий 2006 року у сумі 1973,46 грн.;

- рахунок № 49/3, платіжне доручення № 33 від 02.06.06, що підтверджують здійснення оплати за оренду за березень 2006 року у сумі 1973,46 грн.;

- (рахунок не зберігся) платіжне доручення № 45 від 24.07.06, що підтверджують здійснення оплати за оренду за квітень 2006 року у сумі 1973,46 грн.

Також Відповідач зазначає, що ні в момент підписання акту приймання-передачі приміщення, ні після цього Позивач жодного разу не повідомив Відповідача, що нібито є борг за сплату орендних платежів.

Під час розгляду справи Позивачем, на вимогу суду, направлявся Відповідачу за юридичною адресою згідно установчих документів Акт звірки взаєморозрахунків за Договором; в матеріалах справи відсутні докази відповіді Відповідача на зазначений акт.

Відповідно до пунктів 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця. Пунктом 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Тобто, вищенаведеними умовами Договору, що не суперечать вимогам чинного законодавства, було закріплено за Відповідачем (орендарем за Договором) обовязок самостійно, тобто незалежно від виставлення рахунків орендодавцем, сплачувати орендну плату, розмір та порядок сплати якої чітко встановлені умовами Договору та додатками до Договору.

В Договорі не передбачено, що орендна плата по Договору сплачується на підставі витравлених рахунків та відповідно до зазначених в рахунках сум, натомість, як вже зазначалось вище, умовами Договору, що не суперечать вимогам чинного законодавства, було закріплено за Відповідачем (орендарем за Договором) обовязок самостійно сплачувати орендну плату, розмір та порядок сплати якої чітко встановлені умовами Договору.

Пунктом 3.3 визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Між орендарем та орендодавцем підписаний розрахунок у відповідності до якого орендна плата станом на травень місяць 2005 року складає 4 653, 73 грн. без врахування ПДВ.

В подальшому, в січні місяці 2006 року сторони дійшли згоди щодо збільшення розміру орендної плати, підписавши розрахунок у відповідності до якого розмір орендної плати становить 9 656,50 грн. без врахування ПДВ.

Проте, як вбачається з вищенаведених в рішенні платіжних доручень (абзац 21 мотивувальної частини рішення), Відповідачем орендна плата сплачувалась в меншому розмірі, ніж встановлений в Розрахунку, у відповідності до якого орендна плата станом на травень місяць 2005 року складає 4 653, 73 грн. без врахування ПДВ, а також в меншому розмірі, ніж встановлений в Розрахунку від січня місяця 2006 року, у відповідності до якого розмір орендної плати становить 9 656,50 грн. без врахування ПДВ.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору, та проводив оплату орендних платежів не в повному обсязі.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим та арифметично вірним наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача по Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача по Договору в частині сплати орендних платежів, у період з травня 2005 року по липень 2006 року, складає 109900,57 грн.

При цьому судом досліджено та перевірено надані Відповідачем докази часткової оплати орендних платежів за Договором відповідно до вищенаведених в рішенні платіжних доручень (абзац 21 мотивувальної частини рішення), та встановлено, що наведена позивачем сума заборгованості - 109900,57 грн. визначена вірно, за наступною формулою: від суми, яку відповідач повинен був сплатити відповідно до умов Договору та Розрахунків розміру орендної плати за Договором, віднято суму, яку відповідач сплатив відповідно до вищенаведених в рішенні платіжних доручень (абзац 21 мотивувальної частини рішення), та різниця між цими сумами - 109900,57 грн. є заборгованістю відповідача з орендної плати за Договором.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості в розмірі 109900,57 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості по Договору по орендній платі в розмірі - 109900,57 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основного боргу з орендної плати за Договором в розмірі 109900,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Українська асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(м. Київ, вул. Соломянська, 1, 9-й поверх; код 20063936) на користь Київського КЕУ Міністерства оборони України (м. Київ, вул. А.Антонова, 2/32, корп. 97, а/с 37; код 22991617) 109 900 (сто девять тисяч девятсот) грн. 57 коп. боргу по орендній платі.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Українська Асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(м. Київ, вул. Соломянська, 1, 9-й поверх; код 20063936) в доход Державного бюджету України 1 099 (одну тисячу девяносто девять) грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Українська Асоціація звільнених у запас кадрових військовослужбовців»(м. Київ, вул. Соломянська, 1, 9-й поверх; код 20063936) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 01.07.2009р.