Ухвала суду № 59583753, 08.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/12289/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/783/3344/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Гірник Т.А.

суддів Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар Симець В.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року у справі за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервівс" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто в ОСОБА_4 на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервівс" заборгованість за договорами на перевезення пасажирів в розмірі 50 961 грн., пеню в розмірі 34 736 грн. 13 коп, штрафні санкції за невиконання зобов"язань в розмірі 3 567 грн. 27 коп. та інфляційні витрати в розмірі 3 363 грн. 42 коп. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Скаргу мотивує тим, що під час судового розгляду справи стороною відповідача було долучено ряд документів, які підтверджують відсутність заборгованості у ОСОБА_4 перед позивачем, оскільки укладено договори про відступлення прав вимог з ФОП ОСОБА_5 від 16.10.2014 року на суму 1859 грн. 83 коп; з ОСОБА_6 від 16.10.2014 року на суму 13101 грн. 17 коп;, з ОСОБА_7 від 15.10.2014 року на суму 12000 грн., за якими отримав право вимоги заборгованості по договорам оренди позивача з зазначеними ФОП. Факт існування заборгованості перед зазначеними особами підтверджується і самою філією «Укрінтеравторсервіс Львів» в актах звірки взаєморозрахунків, які підписані повноважною особою сторони позивача та скріплені їх печаткою.

З даних документів убачається, що сума відступлених на користь ОСОБА_4 прав вимоги повністю співпадає з сумою основного боргу, зазначеного у позові. Проте суд вказані договори до уваги не взяв, не вирішив питання про зарахування взаємних грошових зобов»язань сторін, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Звертає увагу на те, що судом безпідставно було стягнуто з відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, як це передбачено договором, оскільки воно суперечить ст. 231 ГК України, згідно якої, за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткового стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За таких обставин вважає, що пункт 6.1. договорів на перевезення туристів, на підставі якого визначено розмір пені є нікчемним та не міг братися судом першої інстанції до уваги, оскільки суперечить положенням чинного законодавства України.

При розгляді справи за апеляційною скаргою, особа, що таку подала мотиви підтримала.

Представник позивача підтримала письмові заперечила проти доводів апеляційної скарги. Просить врахувати, що станом на дати укладення договорів на відступлення прав вимоги, на які посилається відповідач, заборгованість позивача перед зазначеними у цих договорах ФОП була повністю погашена. Щодо мотивів апеляційної скарги про безпідставне нарахування суми пені, то розмір такої обумовлений договором, що не суперечить положенням ч.2 ст. 231 ГК України та роз»ясненням, що у п.п.2.3 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування зобов»язань», за якими сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміну розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається. За таких обставин просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники треті особи та їх представники не з»явились повторно.

Представник третьої особи ФОП ОСОБА_5 ОСОБА_8 у клопотанні поданому суду 04.08.2016 року просить справу відкласти по причині перебування у відпустці, про що не надав доказів. Колегія суддів враховує, що за клопотанням ОСОБА_8, як представника ОСОБА_5 уже відкладено було розгляд справи 18.07.2016 року, в якому заявник повідомляв про зайнятість у іншій справі в іншому суді м. Львова, без надання доказів неявки до суду апеляційної інстанції з цієї причини. Враховуючи повторну неявку учасників процесу, а також положення статті 303 -1 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе продовжувати розгляд справи у відсутності учасників процесу, які не з»явились повторно, що відповідає вимогам ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказми, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 05.07.2014 р., 25.07.2014 р. та 26.07.2014 р. між сторонами було укладено договори перевезення за № 67/69-12, № 68/79-12, № 84/31-79 відповідно. За умовами яких відповідач зобов»язався оплатити надані йому послуги у відповідності з умовами договору.

Як встановлено судом, відповідач умов договорів перевезення № 67/69-12 від 05.07.2014 р., № 68/79-12 від 25.07.2014 р. та № 84/31-79 від 26.07.2014 р. не виконав, допустивши порушення термінів повернення коштів.

Із таблиці розрахунку заборгованості убачається, що загальна сума боргу за договорами перевезення № 67/69-12 від 05.07.2014 р., № 68/79-12 від 25.07.2014 р. та № 84/31-79 від 26.07.2014 р. становить 50961 грн., що не оспорюється відповідачем .

Згідност. 526 ЦК Українизобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідност. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційні втрати пов»язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Відповідно до п. 2.1 договорів, розмір плати встановлюється сторонами перед поїздкою згідно із калькуляції позивача та погодженням із відповідачем. Плата здійснюється відповідачем таким чином: 50 % вартості послуг авансом перед поїздкою та 50 % вартості послуг в 5денний термін після надання послуги. Оплату послуг за договорами № 68/79-12 від 24.07.2014 р. та № 84/331-79 від 26.07.2014 року відповідач здійснено не було, а за договором № 67/79 -12 від 05.07.2014 року сплачено лише 7039 грн., при вартості послуг 29000 грн., що враховано позивачем при подачі позову. У відповідності до п.6.1 договорів перевезення пасажирів, у випадку прострочення виконання платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не виконав взятих за договорами перевезення зобов»язань, а тому з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаними договорами в сумі 50961 грн.

Судом вірно звернуто увагу на те, що умовами договорів перевезення визначено, що випадку прострочення виконання платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Згідно розрахунку позивача пеня за весь час прострочення виконання зобовязання (з 05.07.2014 р. по 01.12.2014р.) становить 34 736 грн. 13 коп., які і слід стягнути з відповідача.

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальна сума інфляційних збитків по виконанні грошового зобовязання в сумі 50 961 грн. за період з липня 2014р. по жовтень 2014 р. з врахуванням встановленого індексу інфляції становить 3363,42 грн.

Відповідно дост. 231 ГК Україниу разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки, Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» підпорядковується Міністерству інфраструктури України та належить до державного сектора економіки, авідповідачем прострочено сплата боргу на понад 30 днів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з останнього слід стягнути штраф в розмірі 7 % від суми богу, що становить 3567 грн. 27 коп.

Тому мотиви скарги про те, що пункт 6.1. договорів на перевезення туристів є нікчемним та не міг братися судом першої інстанції до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки дані договори є чинними та сторонами не оспорювались.

Доводи скарги про те, що судом не були взяті до уваги договори про відступлення прав вимог, укладені з ФОП ОСОБА_5 від 16.10.2014 року на суму 1859 грн. 83 коп; з ОСОБА_6 від 16.10.2014 року на суму 13101 грн. 17 коп; з ОСОБА_7 від 15.10.2014 року на суму 12000 грн, правильності висновків суду не спростовують, оскільки суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно довимог ст. 518 ЦК Україниборжник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як вбачається із наданих позивачем матеріалів після отримання від третіх осіб ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомлення про відступлення права вимоги було висунуто заперечення проти вимоги, з огляду на відсутність у підприємства перед ними тієї заборгованості право вимоги якої було уступлено.

Відсутність вказаних у договорах сум заборгованості перед третіми особами станом на час укладення договорів про відступлення права вимоги підтверджується наданими позивачем відомостями по картках рахунках третіх осіб.

Про спірність сум заборгованості свідчить і той факт, що договори відступлення права вимоги були укладені 16.10.2014р. на підставі актів звірки взаєморозрахунків між позивачем та третіми особами станом на 30.06.2014р. Крім того, акти звірки взаєморозрахунків є, по суті, документом, що містить зведені відомості пробухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак, головним бухгалтером ДП «Укрінтеравтосервіс», вказані акти звірки не підписані, відтак, достовірність відомостей викладених у таких актах не засвідчена особою відповідальною за бухгалтерський облік.

За таких обставин, судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст. 303 , 304 , п.1 ч.1 ст.307, 308, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскарженим в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді