Ухвала суду № 59580522, 10.08.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/838/14-к

Номер провадження 11-кп/775/679/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гусєва В.В.,

суддів Савкової С.В., Шика В.В.,

за участю секретаря Самойленко Г.В.,

прокурора Козачка І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Донецької області в місті Бахмуті кримінальне провадження № 12013050420000745 від 13 квітня 2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 березня 2016 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично мешкає в АДРЕСА_2,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Стягнено з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 15278,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 764,00 гривень.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 49236,00 гривень.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в розмірі 3515,80 гривень,

в с т а н о в и л а:

Згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 12 квітня 2013 року, приблизно о 19 годині, керуючи автомобілем марки ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі вулиця Свободи в місті Красний Лиман Донецької області, зі сторони вулиці Челюскіна в напрямку вулиці Ворошилова в місті Красний Лиман Донецької області. Перед виконанням маневру повороту ліворуч та зміною напрямку руху ліворуч, на провулок Промишлений в місті Красний Лиман ОСОБА_1 ввімкнув лівий сигнал повороту, після чого, діючи необережно, не впевнившись в безпеці дорожнього руху, допустив дотикове зіткнення з мопедом «Альфа» без реєстраційного номеру, рама № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що рухався у попутному йому напрямку зі сторони вулиці Челюскіна в напрямку вулиці Ворошилова в місті Красний Лиман, та виконував маневр обгону автомобіля ВАЗ 210430-20 з лівого боку на проїзній частині. Тобто, у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 припустив порушення вимог п. 10.1 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, які передбачають, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В результаті даних дій водія ОСОБА_1 мопед «Альфа» без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_4, перетнув перехрестя, виїхав на праве узбіччя провулку Промишлений та перекинувся.

В наслідок порушень правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1, який керував транспортним засобом, потерпілому ОСОБА_4 було спричинено важку відкриту проникаючу сполучену ЧМТ: множенні садна обличчя, правої тьмяно-скроневої області, кистей і обох колінних суглобів, забій головного мозку ІІ ступеня зі здавленням, епідуральною гематомою правої гемісфери мозочка, епідуральною гематомою правої лобно-скронево-темяної області, наявності вогнища забою з геморрагічним просочуванням лівої скроневої частки, субарахноїдальним крововиливом, легким правостороннім геміпарезом, статиколокомоторною атаксією, рефлекторною пірамідною недостатністю з двох сторін; множинні переломи склепіння та основи черепа, із зовнішній пневмоцефалгієй, переломи кісток лицьового скелету, які мають в їй сукупності признаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Дані тілесні ушкодження спричинені потерпілому ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням правил дорожнього руху ОСОБА_1, який керував транспортним засобом.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та закрити провадження на підставі ст. 284 ч.1 п.2 КПК України. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що вирок суду є незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Вказує, що свідок ОСОБА_5 має вади зору, проте судом не надано належної оцінки її показанням, які протирічать матеріалам кримінального провадження. Вважає, що тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_4 пов'язана з тим, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, не мав навиків керування та перебував без мотошлема. Натомість, його невинуватість підтверджується висновками комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи. Також зазначає, що матеріали провадження не містять відомостей про неосудність потерпілого, натомість він не викликався у судове засідання та не був допитаний судом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора Козачка І.О. та представника потерпілого ОСОБА_3, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд належно дослідив і правильно оцінив.

Як видно із матеріалів провадження, ОСОБА_1 свою вину не визнав і з приводу обставин давав показання, зміст яких фактично зводився до того, що він керуючи автомобілем, перед тим, як здійснити поворот ліворуч, включив лівий покажчик повороту, зайняв ліве крайнє положення на проїзній частині дороги і зупинився, після чого приблизно 1-2 хвилини стояв та переконувався в можливості безпечного здійснення маневру. В цей час, коли його автомобіль стояв, він відчув удар в передні ліві двері та побачив як водій мопеду з пасажиром змінюючи напрямок руху, перекинулись. Винуватим вважає водія мопеду, який врізався в його стоячий автомобіль, до того ж знаходився у стані алкогольного сп'яніння та перебував без шолома.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспртної пригоди, суд правильно визнав такими, що суперечать зібраним у справі доказам, а тому не можуть бути покладені в основу доказування.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його невинуватості спростовуються показами свідків, фактичними даними, що містяться в матеріалах кримінального провадження, висновками судово-медичних експертиз, іншими доказами у справі.

Так, із показань неповнолітнього свідка ОСОБА_5 видно, що вона була пасажиркою мопеду, яким керував її вітчим ОСОБА_4 Вона бачила, як попереду рухався автомобіль ВАЗ. В той час коли мопед виїхав на зустрічну смугу дороги та почав його обгін, автомобіль ВАЗ без зупинки почав виконувати маневр повороту наліво, після чого сталося зіткнення, мопед відкинуло на узбіччя. Вона свідомість не втрачала, отримала забої та садна.

Із показань свідка ОСОБА_6 видно, що 12 квітня 2013 року ввечері він почув звук удару і коли підійшов до місця ДТП, то побачив автомобіль з увімкненими габаритними вогнями та лівим поворотом, передні колеса автомобілю були повернуті вліво, а на узбіччі лежав мопед та чоловік. Самого моменту зіткнення він не бачив.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила суду, що вона знаходилась на передньому пасажирському сидінні автомобіля, яким керував ОСОБА_1 Перед поворотом ліворуч ОСОБА_1 зменшив швидкість і зупинив автомобіль, стояв десь одну хвилину, машина стояла прямо. В цей момент вона почула скрегіт гальм та удар. Мопеда в момент зіткнення вона не бачила, побачила його вже на узбіччя. До приїзду поліції положення автомобілю не змінювалось.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав покази неповнолітнього свідка ОСОБА_5 достовірними, оскільки вони підтверджуються іншими доказами по справі, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 квітня 2013 року зі схемою та таблицею ілюстрацій (т.1 а.п. 104-108, 109, 110-111), протоколом огляду транспортного засобу від 12 квітня 2013 року та від 26 вересня 2014 року (т.1 а.п. 112-114, т.2 а.п. 49-55), протоколом огляду транспортного засобу від 12 квітня 2013 року та від 26 вересня 2014 року (т.1. а.п.17-122, т.2 а.п. 56-63), актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 12 квітня 2013 року (т.1 а.п. 123), протоколом проведення слідчого експерименту від 25 березня 2014 року з таблицями ілюстрацій до нього (т.1 а.п. 201-212).

Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 квітня 2013 року, схеми та таблиці ілюстрацій до нього чітко вбачається, що автомобіль знаходився під кутом ліворуч, що спростовує пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7, які вказували, що автомобіль під час ДТП не рухався, а стояв прямо проїзної частини.

Враховуючи протиріччя показань свідка ОСОБА_7 з іншими показаннями свідків, а також дослідженими судом письмовими доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про зацікавленість зазначеного свідка у виправданні ОСОБА_1, а тому, на переконання колегії суддів, обґрунтовано віднісся до них критично.

З висновків судово-медичних експертиз № 99 від 11 березня 2014 року та № 13/99 від 11 березня 2014 року у ОСОБА_4 малися тілесні ушкодження: важка відкрита проникаюча сполучена ЧМТ: множенні садна обличчя, правої тім'яно-скроневої області, кистей і обох колінних суглобів, забій головного мозку ІІ ступеня зі здавленням епідуральною гематомою правої гемісфери мозочка, епідуральної гематомою правої лобно-скронево-тем'яної області, наявністю вогнища забою з геморрагічним просочуванням лівої скроневої частки, субарахноїдальним крововиливом, легким правостороннім геміпарезом, статиколокомоторною атаксією, рефлекторною пірамідною недостатністю з двох сторін; множинні переломи склепіння та основи черепа, із зовнішній пневмоцефалгієй, переломи кісток лицьового скелету; які могли утворитися від удару об тупі предмети, що могли бути частини дорожнього покриття, при падінні потерпілого зі скутера при ДТП і відносяться в своїй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння. Усі наявні ушкодження утворились в один і той же час. Первинний удар, по відношенню до тіла ОСОБА_4 відбувся з його головою (т.1 а.п. 163-165, 171-173).

Із висновку амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи №258 від 25 березня 2014 року ОСОБА_4 страждає хронічним психічним розладом - органічний розлад особистості внаслідок тяжкої черепно-мозкової травми. Дане захворювання прямо і безпосередньо пов'язане з тілесними ушкодженнями, отриманими ним під час ДТП 12 квітня 2013 року. ОСОБА_4 не може правильно сприймати важливі для справи обставини і давати про них об'єктивні відомості. Враховуючи психічний стан, ОСОБА_4 не може приймати участь у судових засіданнях (т.1 а.п.181-185).

Зазначений висновок експертизи та інші наявні в матеріалах кримінального провадження медичні довідки спростовують доводи апеляційної скарги в частині того, що матеріали провадження не містять відомостей про неосудність потерпілого ОСОБА_4, який не викликався у судове засідання та не був допитаний судом.

Із висновків судово-медичної експертизи № 112 від 20 серпня 2013 року у ОСОБА_5 малися наступні тілесні ушкодження: забої, садна обличчя, правого колінного суглобу та правої стопи, які могли утворитися від удару о тупі предмети при падінні потерпілої з мопеда в відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.п 162).

З висновку автотехнічної експертизи № 90/1 від 03 червня 2013 року у даній дорожній обстановці, водію автомобіля ВАЗ 210430 реєстраційний номер ВВ 29-09 ВІ ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.1 та п.10.4 Правил дорожнього руху України, тобто, перед виконанням маневру повороту наліво і зміною напрямку руху вліво, він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та зайняти таке крайнє положення на проїзній частині дороги, біля лівого її краю, щоб була виключена можливість руху любих транспортних засобів у попутному напрямку.

З технічної точки зору, ОСОБА_1, виконуючи вимоги п.10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 і 10.4 ПДД України і знаходились у причинному зв'язку дорожньо-транспортною пригодою (т.1 а.п. 176-180).

З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9920/14257 від 24 грудня 2014 року встановити стояв чи рухався автомобіль ВАЗ в момент первинного контакту не уявилося можливим (т.2 а.п.100 зворот, абз.5). Втім, експертами не виключаються три варіанти розвитку пригоди - три варіанти механізму ДТП: 1) автомобіль стоїть 1-2 хвилини перед контактом (наїздом на нього мопеда Альфа); 2) в момент початку маневру ліворуч автомобіля ВАЗ перед зіткненням мопед ще не був в стадії обгону, тобто знаходився позаду автомобіля ВАЗ, за ним. Водій мопеду приступив до обгону, коли автомобіль ВАЗ вже находився в стадії маневру ліворуч; 3) в момент початку маневру ліворуч автомобіля ВАЗ перед зіткненням мопед вже находився на зустрічній смузі в стадії обгону.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції констатував у діях водія ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортного засобу під його керуванням та мопедом під керуванням водія ОСОБА_4, визнавши, що саме вони перебувають у причинному зв'язку з суспільно небезпечними наслідками.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції надав оцінку діям водія мопеду ОСОБА_4, які відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 90/1 від 03 червня 2013 року, не відповідали вимогам п.14.6 Правил дорожнього руху України і знаходились у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Виконуючи вимоги п.14.6 Правил дорожнього руху України ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти даній ДТП, тобто він зобов'язаний був відказатися від виконання маневру обгону на перехресті.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дав належну оцінку діям кожного з водіїв під час виникнення дорожньо-транспортної події, встановив причинний зв'язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху кожного з них та наслідками, що настали, та з'ясував ступень участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Колегія суддів погоджується з юридичною оцінкою суду першої інстанції про міру і ступінь відповідальності кожного з водіїв, а тому погоджується з висновком про те, що дії водія ОСОБА_1 створили небезпечну дорожню обстановку, а далі і аварійну ситуацію, що саме він неправильно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, а тому мав більшу можливість уникнути зіткнення.

Небезпека для водія ОСОБА_4 виникла не з моменту виконання ним маневру обгону автомобіля, а з моменту виконання автомобілем маневру повороту наліво і зміною напрямку руху вліво.

Спростовуючи доводи ОСОБА_1 про його невинуватість, колегія суддів зазначає, що водій ОСОБА_4 не зобов'язаний був враховувати можливість грубого порушення ПДР водієм ОСОБА_1, при цьому він не передбачав і не мав можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 не дасть дорогу і не пропустить його мопед при обгоні.

Матеріали провадження свідчать про те, що місцевий суд повно й всебічно розглянув обставини цієї справи, проаналізував зібрані докази, які перевірив і належним чином оцінив з точки зору допустимості, належності, достовірності й достатності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про наявність у свідка ОСОБА_5 вадів зору, оскільки ці обставини були досліджені судом першої інстанції та вірно оцінені.

Крім того, перебування потерпілого ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння та знаходження його без шолому, на думку колегії суддів, не є тими обставинами, які знаходились у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Отже, проаналізувавши наявні у провадженні докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому вироком злочині і правильною кваліфікацією його дій за ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також дані про особу обвинуваченого, його вік, спосіб життя, сімейний стан, його характеристику, відсутність судимостей.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже на переконання колегії суддів, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, судом першої інстанції припущено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 28 березня 2016 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді