Рішення № 59575113, 09.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/4124/16 Головуючий 1-ї інстанції Кочнєв О.В.

Справа № 2-632/323/16 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що у липні 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір без номеру про надання кредиту у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 , станом на 31 січня 2016 року склалась заборгованість в розмірі 32319,17 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 10747,41 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 17989,87 грн.; заборгованості за пеню та комісією 1566,69 грн.; штрафу (фіксована частина ) 500 грн.; штрафу (процентна складова) 1515,20 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмові заперечення проти позову, в яких посилалась на те, що у неї було вкрадено банківську картку, у зв'язку з чим було порушено кримінальне провадження.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року в задоволенні повному відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, а також стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1515,80 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права та неналежне дослідження судом доказів по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що порушень Умов і правил користування банківськими послугами відповідач не допускала, оскільки заборгованість по кредиту виникла внаслідок крадіжки кредитної картки.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх незаконними та необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобовязанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобовязання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобовязання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобовязання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобовязань, які не виконані належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилам ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України, якою встановлена презумпція правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом установлено, що 07.07.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 400 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-10).

Договір складається із заяви позичальника від 07.07.2008 року, а також Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою

Заява відповідача містить зазначення про те, що позичальник ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які і складають договір про надання банківських послуг (а.с.9 зворот).

В подальшому, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем вказаний кредитний ліміт неодноразово змінювався, як і процентна ставка по картковому рахунку відповідача (а.с.5-8).

Станом на 31.01.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 32319,17 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за вказаний період, наданим позивачем (а.с.5-8).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 посилалась на те, що банківська картка у неї була викрадена, не дивлячись на повідомлення Банку та правоохоронних органів відповідні посадові особи не прийняли ніяких мір по встановленню злочинців.

Відповідно до п.6.11 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання. У випадку, якщо власнику картки відомі відомості про незаконне використання картки, останній зобовязаний у триденний строк після усного повідомлення про втрату картки надати банку докладний виклад обставин втрати картки, ПІНа та відомості про їх незаконне використання.

Окрім того, за змістом п.8.1 Умов та Правил надання банківських послуг, держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення держателя картки до банку і повідомлення про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, що не супроводжуються авторизацією.

Отже, укладаючи вищевказаний договір, ОСОБА_1 взяла на себе зобовязання щодо його належного виконання в порядку та на умовах, визначених вказаним договором про надання банківських послуг.

Разом з тим, свій обовязок відповідач не виконала належним чином. У триденний строк у письмовій формі про втрату (крадіжку) платіжної картки та необхідність її блокування не заявила (протилежного судом не встановлено), а тому повинна нести відповідальність за всі операції з платіжною карткою, що відбулися по дату отримання банком повідомлення від клієнта про її втрату.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (правова позиція Верховного Суду України викладена при розгляді справи № 6-170цс12).

Саме по собі порушення кримінального провадження за даним фактом за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України без виконання Умов та Правил надання банківських послуг клієнт не звільняє ОСОБА_1 по виконанню умов кредитного договору.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,316,317,324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 21308,41 грн., (двадцять одна тисяча триста вісім грн. 41 коп.), з яких: 10747,41 грн. заборгованості за кредитом, 7741,53 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 1566,69 заборгованість за пенею та комісією, 250 (пятсот) грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 1002,78 грн. штраф (процентна складова), а всього 21308,41 грн., (двадцять одна тисяча триста вісім грн. 41 коп.) заборгованості за кредитним договором яка утворилась станом на 31 січня 2016 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: