Ухвала суду № 59573274, 09.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/349/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1464/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Триголова В.М.

суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

секретар: Діхтяр Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року

у справі за позовом Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок кримінального правопорушення.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року позов першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації 11421 грн. 03 коп. (одиннадцять тисяч чотириста двадцять одну гривну три копійки) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 551 грн. 20 коп. (пятсот пятдесят одну гривну двадцять копійок) судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу Миргородська місцева прокуратура та Фінансове управління Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області просять скаргу ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року відхилити, рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 14 вересня 2015 року закрито кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України. ОСОБА_2І, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у звязку із примиренням з потерпілим. Позов Миргородського міжрайонного прокурора поданий в інтересах держави в особі Фінансового управління Миргородської РДА до ОСОБА_2 про відшкодування до бюджету витрат на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок кримінального правопорушення залишено без розгляду, та розяснено, що Миргородський міжрайонний прокурор має право звернутися з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.3-4). Також з даної ухвали суду вбачається, що 03 липня 2015 року в м. Миргороді по вул. Гоголя, неподалік будинку №136, навпроти автобусної зупинки «Хлібзавод», відповідач ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем «Volvo», д.н.з. Ві 4466 СА, в порушення п.п. 10.1, 10.4 та п. 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху України допустив зіткнення з мопедом «Альфа» під керуванням ОСОБА_3, який перевозив в якості пасажира ОСОБА_4

Внаслідок вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення постраждала неповнолітня ОСОБА_4, яка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та перебувала на лікуванні в реанімаційному відділенні Миргородської ЦРЛ з 03.07.2015 року по 06.07.2015 року (три ліжко дні). На стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 закладом охорони здоровя було затрачено 8013,03 грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.8).

Неповнолітня ОСОБА_4 також перебувала на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Миргородської ЦРЛ в період з 06.07.2015 року по 10.07.2015 року (чотири ліжко дні). На стаціонарне лікування потерпілої від злочину закладом охорони здоровя затрачено 3408,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.9).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідачем не було надано суду належних і переконливих доказів, які б свідчили про те, що закладом охорони здоровя не було затрачено коштів на лікування потерпілої від злочину, або ж було затрачено меншу суму, суд першої інтсанції прийшов до вірного висновку про стягнення суми відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину, нарахованої у відповідності з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підписи) ОСОБА_5

ОСОБА_6

ВІРНО: