Ухвала суду № 59565105, 10.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1015/16

Номер справи місцевого суду: 510/2047/13-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Балан В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого Балана В.Д.,

суддів Джулая О.Б. та Толкаченка О.О.,

секретар судового засідання Книгиницький О.І.,

за участі прокурора Купріної І.В.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

їх представника адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_6,

встановив:

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у злісному хуліганстві.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору для виправлення недоліків, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прокурором не усунуті недоліки обвинувального акту, які були зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 02.11.2015 року.

На думку суду першої інстанції, формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_6 ідентичне викладу фактичних обставин справи, але у ньому не сформульовано, які саме тілесні ушкодження потерпілому були спричинені ОСОБА_6 та в чому полягають особлива зухвалість і винятковий цинізм, яким, на думку сторони обвинувачення, супроводжувались дії ОСОБА_6

Суд першої інстанції зазначив в ухвалі, що всупереч приписам п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, дії ОСОБА_6 не індивідуалізовані, а обвинувачення не містить відомостей щодо конкретних злочинних діянь обвинуваченого.

Суд першої інстанції вважає також, що формулювання обвинувачення є суперечливим, оскільки у ньому спочатку зазначено, що сварка та бійка виникли на ґрунті службової діяльності, що свідчить про наявність особистих неприязних стосунків, а далі зазначено, що ОСОБА_6 вчинив хуліганство.

При цьому суд посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на п. 34 Рішення у справі «ОСОБА_3 проти Росії», у якому констатовано, що особливу увагу необхідно приділяти розясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, оскільки деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи.

В апеляційній скарзі прокурор Бондаренко Д.Г. зазначив, що вважає ухвалу суду необґрунтованою, оскільки в обвинувальному акті міститься вся необхідна інформація, передбачена ст. 291 КПК України, в тому числі й формулювання обвинувачення.

Прокурор вважає, що суд, на порушення вимог кримінального процесуального законодавства, під час підготовчого судового засідання вдався до оцінки фактичних обставин справи.

У звязку з цим прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити судовий розгляд справи у суді першої інстанції.

Потерпілий ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, у яких зазначив, що вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою і просить залишити її без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечували проти апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які поклались на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Відповідно до припису п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Так, у відповідності до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта.

Обовязок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Відповідно до припису п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як видно зі змісту обвинувального акту, у ньому формально міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є неконкретним.

Так, зі змісту обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 видно, що у ньому закладені суперечливі висновки, які під час судового розгляду можуть унеможливити ухвалення законного та справедливого судового рішення.

По-перше, в обвинувальному акті зазначено, що суперечка між учасниками події виникла на ґрунті службової діяльності, а в подальшому зазначено, що мотивом протиправних дій була неповага до суспільства та грубе порушення громадського порядку.

По-друге, суперечливість обвинувального акту полягає у тому, що не конкретизовано, які саме тілесні ушкодження спричинив потерпілому обвинувачений, адже, посилаючись на висновок судмедексперта, прокурор зазначає, що ОСОБА_2 спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, які стали причиною смерті потерпілого, при цьому дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність недоліків обвинувального акту, оскільки відсутність предявленого у встановленому законом порядку обвинувачення, є неприпустимою та суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обовязковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_3 проти Росії» від09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та, на виконання положень ст. 314 КПК України, обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору.

Наведені порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, під час судового розгляду будуть перешкоджати розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлять, за результатами такого судового розгляду, ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9 КПК України, апеляційний суд визнає вказані порушення істотними.

Довід прокурора щодо того, що під час підготовчого судового засідання, суд вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження, є безпідставним, оскільки суд першої інстанції вказав на суттєві порушення кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ при складанні обвинувального акту.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 291, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області, -

ухвалив:

У задоволенні апеляційної скарги прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_8, - відмовити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_6, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11