Ухвала суду № 59554090, 29.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1670/16

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н. В.

Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Кравця Ю.І., Таварткіладзе О.М.,

секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2015 року, в цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2014 року ПАТ «Альфа Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1503/1007/45-001 від 02.11.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 звернути стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності вказуючи, що ОСОБА_2 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим станом на 10.12.2013 року утворилася заборгованість за цим договором у загальному розмірі 986468 грн. 16 коп. При цьому позивач зазначає, що АКБ «ТАС-Комерцбанк» було реорганізоване з правонаступництвом ВАТ «Сведбанк», яке у свою чергу також було реорганізоване у ПАТ «Сведбанк». 25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» продало своє право вимоги за вказаним кредитним та іпотечним договорами ПАТ «Дельта Банк», яке у свою чергу продало позивачу 15.06.2012 року право вимоги за цими договорами. ПАТ «Альфа Банк» на теперішній час є кредитором по відношенню до відповідача за укладеними вище кредитним та іпотечним договорами, і тому звернулося до суду із цим позовом за захистом своїх майнових прав.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 07.08.2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі, так як заявлені вимоги не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої залишити без змін вказуючи, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав;

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа Банк», суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги не доведені у встановленому законом порядку, у тому числі і право звернення на іпотечне майно - АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.10.2001 року Національним банком України АКБ «ТАС-Комерцбанк» був виданий дозвіл за №38 та №38-1 на здійснення банківських операцій, згідно ч.І та п.5-11ч.2ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

В Додатку до цих дозволів перераховані банківські операції, які може здійснювати товариство щодо операцій з валютними цінностями, зокрема, щодо ведення рахунків клієнтів, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та інші операції з валютними цінностями. Проте, право на проведення банківських операцій із надання кредитів у іноземній валюті фізичним особам у цьому додатку не зазначено.

Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» змінило свою назву на Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк».

Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», яке виступає правонаступником за усіма правами та зобов'язаннями ВАТ «Сведбанк».

Рішенням Річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 року ПАТ «Сведбанк» змінило своє найменування на Публічне Акціонерне Товариство «Омега банк», яке виступає правонаступником у всіх правах та зобов'язаннях ПАТ «Сведбанк», згідно Статуту ПАТ «Омега Банк».

Отже, як видно із зазначених вище документів, на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 15.10.2007 року, АКБ «ТАС-Комерцбанк» перестав існувати саме з 15.10.2007 року, оскільки у цей день змінив своє найменування на ВАТ «Сведбанк». Проте, 02.11.2007 року «ТАС-Комерцбанк» укладає кредитний договір №1503/1007/45-001 з ОСОБА_2, що підтверджується копією цього кредитного договору.

За умовами укладеного кредитного договору АКБ «ТАС-Комерцбанк» зобов'язався надати позичальникові кредит у розмірі 119400 дол.США, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит у строки, встановлені договором, та сплатити проценти за користування грошима. Тоді ж, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 уклав з АКБ «ТАС-Комерцбанк» договір іпотеки за №1503/1007/45-001-7-1, за умовами якого передав в іпотеку банку АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, які ПАТ «Сведбанк» уклав із фізичними та юридичними особами.

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитними договорами, які ПАТ «Сведбанк» уклав із фізичними та юридичними особами.

Як визначено статтею 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Документами, які засвідчують права (вимоги), що передаються новому кредиторові, можуть бути договір або інші документи, які підтверджують факт виникнення та існування зобов'язальних правовідносин між первісним кредитором та боржником, платіжні й інші фінансові документи.

Саме із цих підстав відповідач не визнавав заявлені позивачем вимоги, оскільки позивач не надав йому документів, які б засвідчували право вимоги ПАТ «Альфа Банк» за кредитним договором №1503/1007/45-001 від 02.11.20107 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_2, та за договором іпотеки №1503/1007/45-001-7-1 від 02.11.20107 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» і ОСОБА_2.

Згідно ч.1ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На основі цих даних суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи. Докази містять інформацію про фактичні дані, що мають значення для правильного вирішення справи, служать засобом встановлення істотних для справи обставин.

Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При розгляді цивільних справ слід виходити з наданих сторонами доказів. Разом з цим у разі, коли сторони і інші особи, що беруть участь у справі, не в змозі надати докази, а без них правильно вирішити справу неможливо - за їх клопотанню суд приймає заходи до витребування таких доказів.

Крім того, ч.1ст.137 ЦПК України передбачає, що у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із дорученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

На підставі зазначених норм матеріального та процесуального права, позивач зобов'язаний надати до суду та кредиторові докази, відповідно до вимог статті 517 ЦК України, які б свідчили про те, що між ним (новим кредитором боржника) та боржником існують правовідносини кредитора та боржника.

Проте, позивач не лише не надав особисто до суду доказів на підтвердження вказаних вище обставин, але і не виконав ухвал суду першої інстанції з цього питання, які були постановлені за клопотанням представника відповідача. Так, за клопотанням представника відповідача про витребування вказаних вище доказів у позивача, Малиновський районний суд м. Одеси постановив ухвали від 10.06.2014 року та від 21.10.2014 року, але ці ухвали позивачем виконані не були. Апеляційним судом Одеської області було задоволене повторне клопотання представника відповідача, та 24.02.2016 року постановлена ухвала про витребування доказів у позивача, але ця ухвала також була виконана частково.

Із наданої позивачем до суду апеляційної інстанції копії договору купівлі-продажу права вимоги (надалі Договір) від 15.06.2012 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» вбачається наступне:

Згідно визначення термінів та тлумачення п.1.1. Договору «Загальна купівельна ціна» - є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у Додатку 1 до договору, та становить на дату укладання цього Договору 382 167 229 грн. 25 коп. (а.с.139,т.1).

«Купівельна ціна за право вимоги» означає суму, що визначена як «Купівельна ціна» у Додатку 1 (Перелік договорів та купівельна ціна за право вимоги) щодо кожного права вимоги, яка розраховується за наступною формулою: Купівельна ціна = номінальна вартість основної непогашеної суми кредиту станом на 25 травня 2012 року помножена на 54,998 ( п'ятдесят чотири цілих дев'ятсот дев'яносто вісім тисячних) відсотка плюс сума нарахованих відсотків та комісій, але не сплачених до 25 травня 2012 року, мінус усі кошти, сплачені позичальниками за кредитними договорами або особами, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, або будь-якими іншими особами в період з 25 травня 2012 року до дати відступлення права вимоги (а.с.139,т.1).

Відповідно до пункту 2.3. Договору, права вимоги переходять від продавця до покупця (далі-Відступлення), та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги. Обов'язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати Акт приймання-передачі Прав вимоги залежить від отримання Продавцем суми оплати першої частини загальної купівельної ціни згідно п.3.2.1. Договору у дату підписання (а.с.140, т.1).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за продаж (відступлення) продавцем права вимоги за цим Договором покупець сплачує продавцю загальну купівельну ціну шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що визначений у статті 13 цього Договору (а.с.140, т.1).

Загальна купівельна ціна має бути сплачена покупцем наступним чином: ( п. 3.2.)

Пункт 3.2.1. Договору - покупець сплачує першу частину загальної купівельної ціни у розмірі 372 063 452 гривень в дату підписання договору (а.с.140, т.1).

Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу права вимоги (надалі Договір) між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року визначені терміни та тлумачення до нього.

Так, «Загальна купівельна ціна» є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у Додатку 1, та становить 908 883 404 грн. 01 коп., за курсом міжбанківського валютного ринку України 8,10 гривні за 1 долар США, що діяв станом на робочий день, що передував даті підписання договору (а.с.154,т.1).

«Купівельна ціна за право вимоги» означає суму, що визначена як «Купівельна ціна» у Додатку 1 (Перелік договорів та Купівельна ціна за Право вимоги) щодо кожного права вимоги, і яка розраховується за наступною формулою: Купівельна ціна = номінальна вартість основної непогашеної суми кредиту помножена на 52 (п'ятдесят два) відсотка плюс сума нарахованих відсотків та комісій, але не сплачених до дати підписання договору (а.с.154, т.1).

Відповідно до пункту 2.3. Договору, права вимоги переходять від продавця до Покупця (далі-відступлення ), та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Обов'язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати Акт приймання-передачі прав вимоги залежить від отримання продавцем повної суми загальної купівельної ціни у дату підписання договору (а.с.157,т.1).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за продаж (відступлення) продавцем права вимоги за цим договором покупець зобов'язаний сплатити продавцю загальну купівельну ціну (а.с.157, т.1).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що частину загальної купівельної ціни у розмірі (надалі текст зафарбований коректором) гривень покупець сплатив продавцю 08 травня 2012 року у якості забезпечувального платежу, відповідно до Договору про наміри купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між сторонами 08 травня 2012 року. Решта загальної купівельної ціни підлягає сплаті у дату підписання договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що зазначений у статті 13 цього Договору (а.с.157, т.1).

Апеляційним судом Одеської області встановлено, що ПАТ «Альфа Банк» належним чином не виконав вимоги ухвали суду від 24.02.2016 року, та не надав платіжних документів ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 року про сплату загальної купівельної ціни ПАТ «Сведбанк» в сумі 908 883 404 грн. 01 коп., чим не підтвердив укладання договору купівлі-продажу прав вимоги між вказаними банками. Також позивач не надав платіжних документів у сумі 382 167 229 грн. 25 коп. від 15.06.2012 року від ПАТ «Альфа Банк» до договору купівлі-продажу прав вимоги між ним та ПАТ «Дельта Банк».

В письмових поясненнях представник ПАТ «Альфа Банк» посилається на те, що в ПАТ «Альфа Банк» немає документів що підтверджують укладання договору між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2016 року, тому позивач не може надати суду платіжні документи на суму 908 883 404 грн. 01 коп.

Суд не може прийняти до уваги такі доводи, тому що вони не відповідають вимогам Закону, ст.517 ЦК України, оскільки як уже зазначалося вище, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку його право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором та договором іпотеки №1503/1007/45-001-7-1.

Крім того звертаючись до суду із зазначеним позовом позивач зобов'язаний був надати докази, які б свідчили про заборгованість відповідача зі сплати кредиту. Надані до суду першої інстанції розрахунки заборгованості за кредитним договором виконані малим печатним шрифтом, та є частково нечитабельними (а.с.38, т.1).

На вимогу представника відповідача апеляційним судом витребуваний у позивача читабельний розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором до суду апеляційної інстанції не підписаний позивачем, та відрізняється від розрахунку, наданого до суду першої інстанції (а.с.25,т.1).

Так у наданих розрахунках відсутня графа - 26 і 27, яка є у попередній розрахунках, наданих до суду першої інстанції, але є графа «заборгованість по тілу», яка відсутні у попередніх розрахунках (а.с.38,т.1.).

Представник ПАТ «Альфа Банк» у судовому засіданні апеляційної інстанції не міг надати пояснень з приводу різних розрахунків заборгованості, які надані до суду першої та апеляційної інстанції.

Зазначені обставини свідчать про недоведеність заявлених позивачем вимог у частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначені обставини, які суд зазначає, ухвалюючи рішення у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, у рішенні суду зазначаються;

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації;

- вирішення питання про виселення мешканців житлового приміщення за наявності для цього підстав, передбачених законом.

Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, ПАТ «Альфа-Банк» з урахуванням статті 39 Закону України «Про іпотеку» зобов'язаний був зазначити у своїх позовних вимогах, які заходи необхідно вжити суду для збереження предмета іпотеки, чи (або) передати його в управління на період до його реалізації іншій особі; а також зазначити початкову ціну предмета іпотеки для подальшої його реалізації.

Оскільки позивач таких дій у суді першої та апеляційної інстанції не вчинив, суд позбавлений можливості самостійно вирішувати ці питання, у тому числі і призначати за своєю ініціативою судові експертизи для визначення початкової ціни предмета іпотеки, а також вирішувати питання про застосування необхідних заходів збереження предмета іпотеки.

З урахування викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних так як вони не доведені позивачем у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції вони не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених статтею 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» у повному обсязі. Апелянт не надав до суду належних доказів переходу до нього права вимоги у зобов'язанні за кредитним договором, укладеним між «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 02.11.2007 року та за іпотечним договором, укладеним між цими ж сторонами; не надав доказів того, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 986468 грн. 16 коп. станом на 10.12.2013 року, а також не зазначив початкову ціну предмета іпотеки при його реалізації та які заходи необхідно застосувати для забезпечення збереження предмета іпотеки. Відсутність таких доказів є підставою для відмови апелянту у задоволенні апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк» не мають правового значення для вирішення спору між сторонами.

Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили х моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.П. Фальчук

Ю.І. Кравець

О.М. Таварткіладзе