Рішення № 59549160, 26.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/921/16

Справа №754/15642/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненої заяви, просять: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 5034,26 грн. матеріальної шкоди та додаткові витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 3000,00 грн. моральної шкоди.

Позивачі у судове засідання не з'явилися, звернувшись до суду з заявою, у якій просять слухати справу за їх відсутності та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується розпискою, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши пояснення, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.06.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу автомобіля "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Транспортний засіб автомобіль "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, був застрахований в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "Арсенал-страхування" згідно Договору добровільного страхування наземного транспортну № 35/15-Т/Ц1 від 16 лютого 2015 року (а.с. 58-66).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення п.п. 2.3б, 10.1, 10.9, 15.13 Правил дорожнього руху, що спричинило вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження даних транспортних засобів (а.с. 14).

Відповідно положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно Акту виконаних робіт №ІРВ0002142 від 10.09.2015 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" вартість відновлювального ремонту автомобіля "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16354,13 грн. (а.с. 11).

Враховуючи, що загальний матеріальний збиток заподіяний власникові транспортного засобу автомобіля марки "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, складає 16354,13 грн., страховою компанією було відшкодовано страхове відшкодування в розмірі 11319,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25183 від 01.07.2015 року, то залишок у розмірі 5034,26 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем (а.с. 67-70).

ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 з претензією про врегулювання спору по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що підтверджується відправленням рекомендованого листа, яка була відповідачем залишена без розгляду (а.с. 15).

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює граничний розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, який становить 50000,00 грн. на одного потерпілого.

Порядок виплати страхового відшкодування регулюються ст. ст. 22, 29, 30, 37 цього Закону.

Згідно положень п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третіх осіб.

Відповідно до положень ст. ст. 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таких по суті висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 16.12.2015р. № 6-760цс15, постанові від 04.06.2014р. 6-49цс14.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові пленуму № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи,. підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Правовий висновок Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування від 25.12.2013 передбачає, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

За положеннями ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 вищезазначеного закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За приписами ч. 1 ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що завдана відповідачем майнова шкода носить безспірний характер, який породжує факт виникнення цивільно правових обов'язків, виконання яких покладено на відповідача відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства України, які мають загальнообов'язковий характер.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 20 серпня 2015 року між адвокатом Бартосевич Богданом Васильовичем, ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено Договора про надання правової допомоги №20/08/15-1 та №20/08/15-2, відповідно до п. 1.1. яких адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з будь-яких правових питань, що виникають у клієнта (а.с. 37-43).

Відповідно копії квитанції до Договору про надання правової допомоги №20/08/15-1 від 20 серпня 2015 року позивач оплатив правову допомогу адвоката за надання правової допомоги у розмірі 3500,00 грн. (а.с. 42).

Оскільки на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, надані відповідні письмові докази, що свідчать про їх оплату, оформлені у встановленому законом порядку, грошові кошти фактично сплачені позивачем, витрати на правову допомогу підтверджені документально, доведена їх співмірність з ціною позову, суд приходить до обґрунтованого висновку, що понесені та документально підтверджені судові витрати присуджуються з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212 - 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 3, 22, 23, 993, 1166, 1187,1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування",

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 завдані матеріальну шкоду у розмірі 5034,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 974,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Петріщева І.В.