Ухвала суду № 59538521, 26.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/310/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом року ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації, про зобов'язання надати повний перелік працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпраці в Одеській області подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 25 лютого 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд у повному обсязі задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу, та зобов'язання надати повний перелік таких працівників.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, допустив численні порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що стосовно запитуваної позивачем інформації встановлений обмежений перелік правових підстав для її надання, оскільки вона захищена Законом України «Про захист персональних даних», внаслідок того, що стосується державних службовців управління 7-9 рангу, які не є посадовими особами так як на них, згідно внутрішнього розподілу обов'язків, не покладається здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Апелянт зазначає, що позивач у запиті на доступ до публічної інформації не зазначив жодну норму чинного законодавства, яка передбачає надання за запит фізичної особи даних про працівників державного органу, окрім посадових осіб, а також не зазначив мету зберігання такої інформації.

ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 22.12.2015р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці в Одеській області з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, в якому, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 5 ст. 6 та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просив відповідача надати наступну інформацію: 1) загальну кількість співробітників відповідача станом на дату розгляду запиту; 2) повний перелік працівників відповідача, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду відповідачем вказаного звернення позивачу надісланий лист-відповідь від 14.01.2016р. №15/01-33-0185 за підписом начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Дзюби А.М., яким відмовлено в наданні запитуваної інформації, з посиланням на те, що така інформація містить персональні дані фізичних осіб, а також зазначено, що запит не містить в собі чітких посилань, з якою метою такі дані збираються та з якою метою будуть використовуватися. Для з'ясування потрібної інформації заявникові рекомендовано звернутися до офіційного сайту Головного управління Держпраці в Одеській області в мережі Інтернет.

Таку відмову суд першої інстанції визнав неправомірною, зазначивши, що вичерпний перелік підстав, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на публічну інформацію визначений частиною 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Наявність жодної з вказаних підстав у спірних правовідносинах суд першої інстанції не встановив.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідь розпорядника інформації - Головного управління Держпраці в Одеській області про те, що інформація може бути одержана ОСОБА_1 із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд першої інстанції встановив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Головне управління Держпраці в Одеській області (ІН 39781624) є органом державної влади та створено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р. З посиланням на ст. 11 Закону України «Про інформацію», ст. 2, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Головне управління Держпраці в Одеській області є органом державної влади та фінансується за рахунок бюджетних коштів, то воно є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів, а інформація щодо осіб (прізвище, ім'я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу), які отримали ці кошти, є публічною.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача про те, що ним правомірно відмовлено у наданні інформації на запит позивача, оскільки вказаний запит не містить в собі чітких посилань на те з якою метою ці дані збираються, та з якою метою будуть використовуватися. При цьому суд першої інстанції зазначив, що статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при наданні відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 22.12.2015р. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є відмова Головного управління Держпраці в Одеській області у наданні ОСОБА_1 відповіді на його інформаційний запит на отримання публічної інформації від 22.12.2015р. щодо загальної кількості співробітників Управління та повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу. Вказана відмова відповідача від 14.01.2016р. мотивована тим, що запитувана інформація містить персональні дані фізичних осіб, які захищені Законом України «Про захист персональних даних», а також тим, що запит від 22.12.2015р. не містить в собі чітких посилань з якою метою такі дані збираються та з якою метою будуть використовуватися.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлений обов'язок розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також, у разі потреби, перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Таким чином, положеннями наведених норм визначається право позивача на отримання публічної інформації та встановлюється обов'язок відповідача, у разі отримання запиту, надати на нього у визначений термін таку інформацію.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації, окрім іншого зазначаються відомості про прізвище, ім'я, по батькові, суб'єкта декларування, про місце роботи (проходження служби), займану посаду.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про запобігання корупції», зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

У розумінні частини другої статті 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Визначення, наведене у Законі України «Про інформацію», є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону України «Про доступ до публічної інформації» до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Визначаючи режим інформації про особу як конфіденційної, апелянт посилається на положення Закону України «Про захист персональних даних».

Апеляційний суд вважає, що посилання на положення Закону України «Про захист персональних даних» є невиправданим, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України «Про доступ до публічної інформації», частиною п'ятою статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З огляду на викладене, у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, публічна інформація про осіб, які одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Аналіз положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо конфіденційної інформації дає підстави виокремити такі її ознаки:

1) встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи;

2) суб'єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної;

3) публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша і друга статті 13 Закону);

4) у випадках, встановлених законодавством, може не бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (частини п'ята і шоста статті 6 Закону).

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що посилання апелянта на те, що запитувана позивачем інформація, а саме інформація про прізвища, ім'я та по-батькові, займані посади, включаючи назву структурного підрозділу співробітників Управління, відноситься до конфіденційної та службової інформації, тобто до публічної інформації з обмеженим доступом, є безпідставними, оскільки Головне управління Держпраці в Одеській області є органом державної влади та фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому інформація щодо осіб (прізвище, ім'я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу), які отримали ці кошти є публічною та повинна бути надана на відповідний запит.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що запит ОСОБА_1 від 23.12.2015р. не містить в собі чітких посилань, з якою метою такі дані збираються та з якою метою будуть використовуватися, оскільки зазначена обставина не визначена частиною 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як підстава для відмови у надані відповіді на запит.

При цьому апеляційний суд зазначає, що частиною 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Апеляційний суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності своїх дій та прийнятих рішень, не довів законності відмови у надані відповіді на запит позивача від 22.12.2015р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та про наявність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 03.08.2016 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець