Ухвала суду № 59538434, 26.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/135/16

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, про скасування вимоги про сплату боргу - недоїмки зі сплати єдиного внеску, про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 02 березня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд у повному обсязі задовольнив адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2016 року №0000251703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 48653,47 грн. (в тому числі: 38514,77 грн. за основним платежем, 10138,7 грн. за штрафними санкціями), скасування вимоги від 05 січня 2016 року №Ф-0000261703 про сплату боргу - недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 89097,36 грн., скасування рішення від 05 січня 2016 року №0000271703 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10655,06 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки за наслідками документальної планової невиїзної перевірки позивача, встановлено заниження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у 2012, 2013 та у 2014 роках податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, заниження в ці роки розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Апелянт зазначає, що позивач неправомірно, в порушення п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, відніс у перевірений період до витрат суми орендної плати за договорами оренди приміщення, укладеними з приватним підприємством «Стройцемент» та приватним підприємством «Містраль», оскільки за 2012-2014 роки вказаними підприємствами подані податкові декларації платника єдиного податку з нульовим значенням отриманого доходу, що свідчить про відсутність діяльності у вказаний період та нереальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стройцемент» і ПП «Містраль».

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрований виконавчим комітетом Херсонської міської ради 09 квітня 2004 року, номер запису 24990170000007688. Перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області з 15 квітня 2004 року №21170, є платником податку на додану вартість з 05 серпня 2008 року згідно свідоцтва НОМЕР_2. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

В період з 09.11.2015р. по 27.11.2015р. відповідач провів документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 01.01.2012р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., результати якої оформлені актом від 04.12.2015р. № 1033/2107-17-07/НОМЕР_1.

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області зафіксувала порушення позивачем п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п.п. 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на доходи фізичних осіб у сумі 38514,77 грн., та порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижені показники чистого доходу на який нараховується єдиний внесок в розмірі 89097,36 грн. Зокрема, податковий орган під час проведення перевірки встановив, що орендодавцями позивача ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» подані податкові декларації платника єдиного податку за 2012-2014 роки з нульовим значенням отриманого доходу, що, за висновками податкового органу, свідчить про відсутність господарської діяльності та нереальність здійснення господарських операцій в односторонньому порядку.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту перевірки від 04.12.2015р. №1033/2107-17-07/НОМЕР_1 відповідач 05 січня 2016 року прийняв:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000251703, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, в розмірі 48653,47 грн.;

- рішення №0000271703 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10655,06 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- вимогу №Ф-0000261703 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску, штрафів та пені на суму 89097,36 грн.

Досліджуючи правомірність оскаржених рішень податкового органу, суд першої інстанції, з посиланням на п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 167.1 ст. 167, п.176.2 ст.176, п.177.1, п.177.2, п.177.3, п.177.4 ст. 177 ПК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшов висновку про необґрунтованість доводів ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області щодо відсутності реальності господарських операцій між позивачем та орендодавцями ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» через не відображення останніми отримання доходу від надання позивачу в оренду нежитлових приміщень. При цьому суд першої інстанції зазначив, що ФОП ОСОБА_1 надав документи, які підтверджують фактичне здійснення ним господарських операцій з вказаними контрагентами - орендодавцями, тоді як відповідач не направляв до ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» запитів про підтвердження викладеної в первинних документах позивача інформації стосовно оренди нежитлових приміщень, що, за висновками суду першої інстанції, позбавляє перевірку ознак об'єктивності та неупередженості.

Суд першої інстанції, в результаті дослідження наданих позивачем договорів оренди з ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль», касових ордерів про сплату орендної плати в належному розмірі, актів прийому-здачі нежитлових приміщень, дійшов висновку, що вказані первинні документи підтверджують реальність господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами ПП «Стройцемент», ПП «Містраль». Первинні фінансові та бухгалтерські документи, надані позивачем є достатніми для висновку про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат.

При цьому, суд першої інстанції, доводи податкового органу щодо протилежного визнав припущеннями, суб'єктивною думкою осіб, які проводили перевірку, та які не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України.

За висновками суду першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів законності оскаржених податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2016 року №0000251703, вимоги про сплату боргу від 05 січня 2016 року №Ф-0000261703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 05 січня 2016 року №0000271703, у зв'язку з чим такі рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору по цій справі є:

- податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2016 року №0000251703;

- вимога про сплату боргу від 05 січня 2016 року №Ф-0000261703;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 05 січня 2016 р. №0000271703.

Оскаржені рішення прийняті податковим органом на підставі акту від 04.12.2015р. №1033/2107-17-07/НОМЕР_1 документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період 01.01.2012р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р.

Зазначеним актом перевірки, серед іншого, апелянт зафіксував порушення позивачем:

- п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012-2014 роки на суму 38514,77 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2012-2014 роки на 89097,36 грн.

Апеляційний суд встановив, що висновки податкового органу про порушення вказаних норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в період, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 до складу інших витрат, які включають вартість виконаних робіт, наданих послуг, віднесені суми сплаченої орендної плати за договорами оренди приміщень, укладеними з ПП «Стройцемент» (від 30.12.2011р. №12/11, від 30.11.2012р. №11/12, від 30.09.2014р. №09/14, від 31.10.2013р. №10/13) та ПП «Містраль» (від 29.12.2011р. №12, від 01.12.2012р. №11, від 01.11.2013р. №11, від 01.10.2014р. №10), тоді як ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» господарську діяльність у 2012-2014 роках не здійснювали та подали податкові декларації платника єдиного податку з нульовими значеннями отриманого доходу. За таких обставин податковий орган дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Стройцемент», ПП «Містраль», що призвело до заниження позивачем значення податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.п. 177.4.4 п.177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Апеляційний суд встановив, що основним видом діяльності позивача в період, який перевірявся, було: Неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).

У перевірений період між ФОП ОСОБА_1, як Орендарем, та ПП «Містраль», як Орендодавцем, укладені договори оренди нежитлового приміщення від 29.12.2011р. №12, від 01.12.2012р. №11, від 01.11.2013р. №11, від 01.10.2014р. №10, за якими Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (кімнати 135,4 кв.м. та 117,4 кв.м.), розташовану на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1. Розмір орендної плати за умовами вказаних договорів встановлено на рівні 4200 грн. за місяць (а.с.94-105).

В підтвердження виконання умов вказаних договорів та проведення розрахунків за ними позивач надав до перевірки прибуткові касові ордери на суму 4200 грн. кожний та акти виконаних робіт (послуг), зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки не містить та апелянт не зазначає (а.с.106-150).

Також, у перевірений період між ФОП ОСОБА_1, як Орендарем, та ПП «Стройцемент», як Орендодавцем, укладені договори оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011р. №12/11, від 30.11.2012р. №11/12, від 30.09.2014р. №09/14, від 31.10.2013р. №10/13, за якими Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (кімнати 128,3 кв.м. та 114,1 кв.м.), розташовану на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1. Розмір орендної плати за умовами вказаних договорів встановлено на рівні 4100 грн. за місяць (а.с.37-48).

В підтвердження виконання умов цих договорів та проведення розрахунків за ними позивач надав до перевірки прибуткові касові ордери на суму 4100 грн. кожний та акти виконаних робіт (послуг), зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких акт перевірки не містить та апелянт не зазначає (а.с.49-93).

Сплачені суми орендної плати за вказаними договорами оренди ФОП ОСОБА_1, відповідно до п.п. 177.4.4 п.177.4 ст. 177 ПК України, відніс до складу витрат платника податку у 2012-2014 роках.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прибуткові касові ордери та акти виконаних робіт є первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем віднесено відповідні суми до складу валових витрат.

Єдиною підставою для невизнання правомірності декларування вказаних господарських операцій ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області зазначила не відображення орендодавцями ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» доходу від цих операцій у своїй податковій звітності.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, в п.1.15 акту перевірки від 04.12.2015р. № 1033/2107-17-07/НОМЕР_1 зазначено та не заперечується апелянтом, що ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області не проводила зустрічні звірки з контрагентами позивача, не направляла до ПП «Стройцемент» та ПП «Містраль» запити про підтвердження викладеної в первинних документах позивача інформації стосовно оренди нежитлових приміщень.

Апеляційний суд зазначає, що акт перевірки від 04.12.2015р. № 1033/2107-17-07/НОМЕР_1 містить факти щодо виявлених порушень позивачем податкового законодавства без посилання на будь-які первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки апелянта щодо порушення позивачем п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базуються виключно на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, вказуючи на допущенні позивачем порушення, зафіксовані актом перевірки від 04.12.2015р. № 1033/2107-17-07/НОМЕР_1, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність прийнятих 05 січня 2016 року ДПІ у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області податкового повідомлення-рішення №0000251703, вимоги про сплату боргу №Ф-0000261703 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000271703.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції податковий орган не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо заниження позивачем у 2012-2014р.р. податку на доходи фізичних осіб на суму 38514,77 грн. та заниження суми єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу на суму 89097,36 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 03.08.2016 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець