Постанова № 59534118, 02.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 р. Справа №805/1794/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Шташаліс М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» м. Маріуполь

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 року за №0000081404

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» м. Маріуполь, звернувся з позовною заявою до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2016 року за №0000081404, №0000091404.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 січня 2016 року при проведені перевірки господарської одиниці АГЗП, розташованої за адресою: м. Київ, вул.Стеценка, буд.28, на території якої здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» м. Маріуполь, податковим органом були встановлені порушення п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 в частині не здійснення обліку коштів на загальну суму 26361,49 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі даних фіскальних звітних чеків РРО (Z звітів), перелік яких є додатком до акту перевірки. Однак, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що книга обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій під час перевірки була відсутня, та надана лише попередня книга обліку розрахункових операцій за №3000035370р/2 від 25.07.2014 року. Позивач зазначив, що поняття «оприбуткування» наведено в п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 (далі - Положення). Так, відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. Таким чином, як вбачається, облік в КОРО здійснюється на основі даних РРО, а саме на підставі Z-звіту. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2016 року за № 0000081404 та № 0000091404.

01 серпня 2016 року представником позивача через канцелярію суду надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016 року за № 0000081404.

Ухвалою суду від 02 серпня 2016 року суд замін відповідача у справі Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області на належного відповідача - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Позивач, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач до судового засідання не з'явився надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення до позовної заяви, відповідно до яких зазначив, що під час проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача було встановлено порушення ним п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року за №637 у частині нездійснення обліку коштів на загальну суму 26361,49 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі даних фіскальних звітних чеків РРО (Z звітів). За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» за №0118/26/15/13/21506169 та винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016року за №0000081404. Вважає дії відповідача стосовно винесення спірного податкового повідомлення-рішення правомірними та такими, що гуртуються на нормах діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 21506169 з 29 липня 1993 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

26 січня 2016 року на підставі направлень від 22.01.2016 року за №№308, 309 та наказу на проведення перевірки від 05.01.2016 рок за №4 була проведена фактична перевірка господарської одиниці АГЗП позивача, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, буд.28.

Податковим органом були встановлені порушення п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року за № 637 у частині нездійснення обліку коштів на загальну суму 26361,49 грн. у книзі обліку розрахункових операцій на підставі даних фіскальних звітних чеків РРО (Z звітів).

04 лютого 2016 року Головним управління Державної фіскальної служби у м.Києві було складено акт фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» за №0118/26/15/13/21506169, за результатами складання якого відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.03.2016 р. за №0000081404 на суму 131807,45 грн.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ст.81 Податкового кодексу України податковим органом було ознайомлено працівника позивача (оператор-касир ОСОБА_1.) з направленнями на перевірку від 22.01.201 6року за №№ 308, 309, в яких працівник позивача поставив власний підпис та час ознайомлення (26.01.2016 року о 12год.15хв.). Також, працівника позивача було ознайомлено зі службовими посвідченнями осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Зі змісту акту перевірки та письмових заперечень відповідача вбачається, що позивачем на вищезазначеній господарській одиниці під час здійснення господарської діяльності Z звіти друкувались, але за відсутністю книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків записи у відповідному Розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» на підставі фіскальних звітних чеків не здійснювались.

Судом під час розгляду справи були витребувані у позивача належним чином засвідчені копії книги обліку розрахункових операцій за січень 2016року та її оригінал для огляду. Проте, згідно письмових пояснень представника позивача на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2016 року по справі № 757/23176/16-к про проведення обшуку (арк.с.34-35) зазначена книга була вилучена, що підтверджується протоколом обшуку від 19.05.2016 року (арк.с.36-48). Фотокопії вищезазначеної книги під час проведення перевірки податковим органом зроблені не були, що підтверджується відсутністю цих доказів в якості додатків до акту перевірки.

Згідно листа Головного слідчого управління Національної поліції України від 24.06.2016 року за №2453д/24/2/2-2016 вбачається, що документи та майно вилучені у позивача на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2016 року не є тимчасово вилученим майном, у зв'язку з чим не було повернуто позивачу (арк.с.74)

Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами не має спору стосовно суми коштів, що на думку податкового органу були неоприбутковані позивачем. Отже, спірним питанням даної справи є наявність або відсутність порушення оприбуткування готівки позивачем.

Згідно п.п.20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України) у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Суд зазначає, що поняття «оприбуткування» наведено в п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 (далі - Положення).

Так, відповідно до п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, як вбачається, облік в КОРО здійснюється на основі даних РРО, а саме на підставі Z-звіту.

Згідно з п. 4.1 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (п. 4.2 Положення).

З огляду на викладене, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, необхідно зауважити на той факт, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання у КОРО є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки їх рух відображено в фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Натомість, щоденний запис про рух готівки та суми розрахунків у КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси. Відсутність такого запису у КОРО при наявності у ній відповідних розрахункових документів та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства, не свідчить про факт ненадходження грошових коштів до каси, її неоприбуткування, а означає лише порушення порядку ведення КОРО.

Чинне законодавство України не передбачає, що відсутність запису про рух готівки та суми розрахунків у Книзі обліку розрахункових операцій при наявності прибуткового касового ордеру, фіскальних звітних чеків є однозначним підтвердженням факту неоприбуткування коштів.

Аналогічної правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 05.02.2015 р. по справі К/800/20487/13.

Разом з тим, судом досліджений лист ПАТ «ПУМБ» від 11.07.2016року за №КНО-66/55, в якому банк зазначає, що відповідно до умов договору від 10.08.2015року за №1418/66 про інкасацію коштів суб'єктів господарювання було проведено інкасацію коштів за об'єктом позивача, адреса якого м. Київ, вул. Стеценка, 28. Тобто, торгівельна виручка поступила на розрахунковий рахунок позивача у філії ПАТ «ПУМБ».

Відповідно до абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності, фізичних осіб - громадян України, іноземних громадян, та осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З аналізу даної норми вбачається, що фінансові санкції, передбачені нею, можуть застосовуватись лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств, а не за порушення порядку оприбуткування.

Аналогічної правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 07.06.2016 р. по справі К/800/24372/15.

Також, суд звертає увагу на те, що перевіряючі під час перевірки не мали змоги дослідити правильність ведення КОРО (підклеювання чеків РРО, заповнення всіх відповідних розділів книги), оскільки, до перевірки вона позивачем надана не була, про що міститься запис у п.2.1.3 акту та в додатковій інформації про факти, встановлені в ході перевірки.

Окрім іншого, факт оприбуткування готівки підтверджується й звітністю, поданою до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якій визначена сума розрахунків у січні 2016 року, яка відповідає сумі коштів, визначених у фіскальних чеках.

Крім того, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємства, перевіркою не встановлено.

Таким чином, судом встановлено, що факт оприбуткування готівки в касі за спірний період підприємством було здійснено на суму 26361,49 грн., а тому у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати до позивача фінансові санкції, передбачені абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно спірне податкове повідомлення-рішення від 02.03.2016 року за №0000081404 про застосування штрафних санкцій в розмірі 131807,45 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічної правової позиції додержується Верховний суд України у своїй постанові від 04.11.2015 року за №21-3680а15 (825/554/15-а), а саме, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів в КОРО, що і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача з урахуванням заяви позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, яка надійшла до суду 01.08.2016 року.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167,244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» м. Маріуполь до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 року за №0000081404 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.03.2016року за №0000081404 про застосування штрафних санкцій в розмірі 131807,45 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» м. Маріуполь (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд.56, код ЄДРПОУ 21506169) судовий збір в сумі 2022 (дві тисячі двадцять дві ) грн.68коп.

Повний текст постанови складений та підписаний 08 серпня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.