Рішення № 59533358, 02.08.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 263/2519/16-ц

2/310/1800/16

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2016 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого -судді Ліхтанської Н.П.

при секретарі Вакал Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ї особи ВДВС Бердянського МРУЮ про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь пеню за прострочку уплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в сумі 22055,33грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 офіційно знаходилась до 20.05.2004р. З відповідачем вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, 11.09.2002р. народження. З травня 2004р. і по теперішній час позивач з відповідачем разом не проживають. Син ОСОБА_2 проживає з позивачем. Відповідач фактично не спілкується з дитиною. На підставі рішення Володарського районного суду, справа №2-230/2004, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку(доходу) щомісячно, починаючи з 05.12.2003р. і до повноліття дитини. З розрахунку державного виконавця вбачається, що боржник протягом трьох років по лютий 2015р. жодного разу не сплатив аліментів. Внаслідок не виконання відповідачем рішення суду за ним утворилася заборгованість по виплаті позивачу аліментів в сумі 15050,64грн станом на 01.03.2015р. та станом на 01.10.2015р. вона складає 13649,85грн, що підтверджується доданим до заяви розрахунком державного виконавця. Заборгованість по виплаті аліментів була виплачена 01 грудня 2015р. На підставі ст.196 СК України позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 22055,33грн. згідно зробленого розрахунку, в тому числі :1)за період з листопада 2011 року і по лютий 2015р. сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 18301,58грн. (15050,64 грн. /сума заборгованості по сплаті аліментів/ : 100 %) = 15,061грн. /сума пені за кожний день прострочення/ х 1216 днів/кількість днів прострочення/); 2)за період з березня 2015 року по листопад 2015 року сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача складає 3753,75грн. (13649,85грн. /сума заборгованості по сплаті аліментів/ : 100 %) = 13,650грн. /сума пені за кожний день прострочення/ х 275 днів/ кількість днів прострочення/). Також позивач просить стягнути з відповідача суму оплаченої правової допомоги в розмірі 1000,00грн.

У судове засідання позивач не з»явилася, конверти з викликом суду повернулися

з відміткою « за закінченням терміну зберігання», однак в матеріалах справи є дві заяви позивача про розгляд справи за її відсутності , в яких вона підтримала позов у повному обсязі, не заперечує проти заочного рішення і суд вважає можливим розглянути справу на підставі наданих документів.

Відповідач у судовому засіданні та в своїх запереченнях позов не визнав і зазначив, що він з позивачкою дійсно був в шлюбі з 25.08.2001р. по 20.05.2004р. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., який з травня 2004 року і по теперішній час проживає з матір'ю. Однак відповідач, не зважаючи на те, що шлюб з позивачем припинився ще в 2004 році, не переставав матеріально допомагати своєму синові, та спілкуватись з ним. Виконавчий лист по цивільній справі № 2-230 2004 року Володарського районного суду Донецької області про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина був своєчасно переданий до виконання і виконувався як то належало по закону. Однак, за особистою заявою ОСОБА_1 вказаний виконавчий лист був повернутий 21.11 2005 року виконавчій службі міста Бердянська Запорізької області, що підтверджується листами витребування від 11.11.2005 року № 145/5, від 17.11.2005р. № 145/5 . Також відповідач стверджує, що всі ці роки він спілкувався з сином та допомагав йому матеріально, бо вважав і вважає, що це є його батьківський обов'язок. Фактично його стосунки з сином погіршали з 2007 року, а потім припинились майже повністю з 2014року, а причиною цьому є саме позивач. У 2007 році у відповідача з'явилась нова сім'я , позивачу це не сподобалось, вона почала шантажувати його сином, порушала умови їхнього з сином спілкування, повертала інколи куплені відповідачем речі. Та десь у середині 2014 року вона раптово заборонила відповідачу спілкуватись з сином та почала погрожувати, що обдере відповідача до нитки, що у неї є друг адвокат і вона стягне з відповідача, крім того, що він всі ці роки допомагав сину ще і за всі ці роки аліменти. І свої погрози вона почала втілювати у життя, перш за все вона подала позови до суду про стягнення аліментів - 01.07.2014р. (Ухвала від 06.10.2014р. справа № 263/102/69/14-ц,). Потім вона 05.11.2014 року звернулася до відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції. 10.11.2014 року було відкрите виконавче провадження, виконавчий лист № 2-230/2004р виданий 25.02.2004р. Володарським райсудом Донецької області був прийнятий до виконання за минулий час в межах трирічного строку, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання. Виходячи із поведінки позивача відносно свого спілкування з сином та надання йому матеріальної допомоги, відповідач вирішив діяти тільки офіційно через бухгалтерію підприємства, про що надає звіт про нарахування і виплату аліментів. Тому після встановлення розміру виплати аліментів відділом ДВС, відповідач маючи іншу родину відносно якої він несе відповідні зобов'язання щодо її утримання, маючи не велику заробітну плату, повністю виплатив нараховану суму, що підтверджується документально, бо ці гроші позивачка повинна витратити на їхнього сина. Відповідач вважає, що його вини в заборгованості по аліментам немає і він весь час добросовісно утримував сина, але не брав розписок та не зберігав квитанцій про сплату аліментів. І тому погодився виплатити борг за три роки, але до 2014року позивач отримувала аліменти і не подавала виконавчого листа на виконання. Також розрахунок пені по аліментам не відповідає правовим позиціям Верховного суду України, тому відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Представник 3-ї особи ВДВС Бердянського МРУЮ ОСОБА_4 пояснила, що позивач в листопаді 2014року подала виконавчий лист про стягнення аліментів та заяву про відкриття виконавчого провадження без зазначення строку заборгованості, а тому при відкритті виконавчого провадження заборгованість була нарахована за три роки, про це був повідомлений відповідач, він погодився з такою заборгованістю, оскільки ніяких документів про сплату аліментів він не надав. Відповідач не ухилявся від сплати аліментів, своєчасно сповістив місце роботи, також в листопаді 2015року погасив всю заборгованість по аліментам і продовжує регулярно платити аліменти.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд вважає позов не обгрунтованим і не підлягаючим задоволенню з наступних підстав:

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.08.2001р. по 20.05.2004р., від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з позивачем .

Відповідно до рішення Володарського районного суду Донецької області від 25.02. 2004р., з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 05.12.2003 року і до повноліття, що підтверджується копією виконавчого листа від 25.02.2004року.

Виконавчий лист по цивільній справі № 2-230/2004, виданий 25.02.2004р. Володарським районним судом Донецької області, про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина був своєчасно переданий до виконання і виконувався згідно закону до подання позивачем особистої заяви про повернення виконавчого листа і вказаний виконавчий лист був повернутий 21.11. 2005 року позивачу відділом ДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області , що підтверджується листами витребування від 11.11.2005 року № 145/5, від 17.11.2005р. № 145/5, відмітками у виконавчому листі, поясненнями учасників процесу.

Як встановлено у судовому засіданні з 21.11.2005року по 05.11.2014року виконавчий лист про стягнення аліментів перебував у позивача на руках і ніяких заяв про несплату аліментів вона протягом цього часу в відділ виконавчої служби не подавала.

05.11.2014р. позивач звернулася до ВДВС Бердянського МРУЮ з виконавчим листом про стягнення аліментів та заявою про відкриття виконавчого провадження без зазначення строку заборгованості.

10.11.2014р. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача і державний виконавець сама нарахувала заборгованість по аліментам за 3 останні роки..

Згідно розрахунку державного виконавця відділу ДВС Бердянського міськрайоного управління юстиції від 20.10.2015року, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01.10.2015року за період з листопада 2011року по жовтень 2015р. складала 13649,88грн. і 25.11.2015р. відповідач перерахував на рахунок виконавчої служби суму заборгованості в розмірі 13535,94грн. і 30.11.2015р. ця сума заборгованості була перерахована на рахунок позивача. На теперішній час відповідач працює щомісячно платить аліменти на утримання сина, що підтверджується наданими квитанціями ..

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст.180 СК України " батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття".

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України " При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки(пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених платежів за кожний день прострочення.

Ч. 2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів."

Так, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Відповідно до положень ст..119 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено у судовому засіданні , позивач просить стягнути з відповідача пеню за несплату аліментів зв період з листопада 2011року по листопад 2015року. Однак з листопада 2011р. по листопад 2014р. виконавчий лист перебував на руках позивача і вона не здійснювала ніяких дій з приводу отримання аліментів, бо, як пояснив відповідач, він такі аліменти їй виплачував. Після відкриття виконавчого провадження відповідач не ухиляється від сплати аліментів, надав відомості про свою роботу, виплатив заборгованість по аліментам, не оспорив її, оскільки у нього не збереглися докази про сплату аліментів протягом цього часу і продовжує регулярно платити аліменти на утримання сина.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів злісного ухилення відповідача від виконання рішення суду по сплаті аліментів на утримання сина , суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,119,212-215 ЦПК України, ст. ст. 180,196 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10днів з дня проголошення рішення, особами відсутніми у судовому засіданні з дня отримання копії рішення..

СуддяОСОБА_5