Рішення № 59532875, 08.08.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

СЛОВ?ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 243/6095/16-ц 2/243/3090/2016

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2016 року м. Слов?янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Неженцевої О.В.

при секретарі Куцик Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Слов?янську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2016 року ТОВ «Дата ОСОБА_1»» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем зобовязань відповідно до умов договору.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності юридичної особи, належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не зявився, на електронну пошту суду надіслав письмову заяву, в якій він підтримує позовні вимоги до ОСОБА_2 та просить розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення /а.с.59/.

У позовній заяві зазначено, що 18 червня 2007 року між АБ «Ікар-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 20/2/2007, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 39350,00 грн. на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 17,75 % річних.

06 серпня 2012 року між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір купівлі-продажу кредитних портфелів, а 30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата ОСОБА_1» укладено договір факторингу. Згідно додаткової угоди № 2 від 08.12.2014 р. доповнено перелік кредитних договорів, що відступаються, за договором факторингу від 30.09.2014 р., внаслідок чого позивач набув статусу кредитора за кредитним договором № 20/2/2007 від 18.06.2007 р.

У звязку з тим, що ОСОБА_2 порушуються умови укладеного кредитного договору, відповідач станом на 18 червня 2016 року має заборгованість у сумі 95905,53 грн., з якої: 22407,62 грн. заборгованість за кредитом, 12904,26 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 60593,65 грн. заборгованість по пені.

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 95905,63 грн., понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1438,58 грн.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про місце, день та час розгляду справи. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», пересилання пошти не здійснюється до м. Горлівка Донецької області, де зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 /а.с.6/, що позбавлює суд можливості надіслання поштою судового виклику до суду за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем проживання відповідача (ч.5 ст.74 ЦПК України). Тому відповідно до вимог ч.9 ст. 74 ЦПК України виклик у судове засідання відповідача було здійснено шляхом розміщення оголошення у друкованому засобі масової інформації державної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур?єр» /а.с.58/. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик відповідача на офіційній веб-сторінці Слов?янського міськрайонного суду /а.с.51,56/.

Незважаючи на прийняті судом заходи, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем ОСОБА_2 недобросовісно здійснюються його процесуальні права, у звязку з чим, суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача, а тому, відповідно до положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, та враховуючи згоду представника позивача суд, вважає можливим відповідно до правил частини 1 статті 224 ЦПК України розглядати справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

18 червня 2007 року юридична особа акціонерний банк «Ікар-Банк і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклали договір № 20/2/2007, за яким кредитор зобовязався надати позичальнику кредит у сумі 39350,00 грн. на придбання автомобіля ВАЗ 21101, а позичальник зобовязався погашати кредит щомісячними платежами, сплачувати відсотки за користування кредитом та нараховані банком комісії /а.с.5/.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це посадовими особами АБ «Ікар-Банк», та особисто ОСОБА_2, нотаріально посвідчений, зміст правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставістатті 629 ЦК Україницей договір є обов'язковим для виконання.

Статтею 204 ЦК Українипроголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно договору купівлі-продажу кредитних портфелів № 1 від 06.08.2012 року, між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитних портфелів, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ПАТ «Банк професійного фінансування» передає (відступає) ПАТ «Альфа-Банк» гривневий та доларовий кредитні портфелі, внаслідок чого ПАТ «Альфа-Банк» замінює ПАТ «Банк професійного фінансування» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов?язаннях /а.с.11-21/.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитних портфелів (Перелік кредитних договорів) між ПАТ «Банк професійного фінансування» та ПАТ «Альфа-Банк» від 06.08.2012 року, за договором купівлі-продажу кредитних портфелів ПАТ «Альфа-Банк» набув право вимоги щодо стягнення заборгованності з боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 20/2/2007 від 18.06.2007 року /а.с.22/.

Судом враховується та обставина, що у кредитному договорі найменування кредитора зазначене як «АБ «Ікар-Банк», а у договорі купівлі-продажу кредитних портфелів найменування продавця зазначене як «ПАТ «Банк професійного фінансування», але зважаючи, що ці юридичні особи мають однаковий код ЄДРПОУ 09806437, суд приходить до переконання, що АБ «Ікар-Банк» змінило назву на ПАТ «Банк професійного фінансування», а зазначені юридичні особи є єдиною юридичною особою.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять у предмет доказування. А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу. Статтею 517 ЦК України встановлені докази набуття новим кредитором прав у зобов'язанні.

За своєю природою, зобов'язання має визначеного боржника та кредитора, а право вимоги до боржника має виключно кредитор у даному зобов'язанні, підтвердженням чого є правовстановлюючий документ, а саме: правочин, на підставі якого у даного кредитора виникло і існує таке право на момент звернення з вимогою. Отже, закон пов'язує перехід права вимоги від одного кредитора до іншого із передачею йому документів, що засвідчують таке право, тобто в даному випадку - оригіналу кредитного договору № 20/2/2007 від 18.06.2007 року.

30 вересня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата ОСОБА_1» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Дата ОСОБА_1» зобовязується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа-Банк», а ПАТ «Альфа-Банк» зобовязується відступити ТОВ «Дата ОСОБА_1» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до цього договору /а.с.23-25/.

Як вбачається з додатку № 1 до договору факторингу від 30.09.2014 р., за № 4871 зазначено кредитний договір від 18.06.2007 р., укладений з ОСОБА_2 з ціною грошової вимоги на дату укладення договору факторингу 5914,67 грн. /а.с.26-27/.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивач ТОВ «Дата ОСОБА_1» правомірно набув право вимоги за кредитним договором № № 20/2/2007 від 18.06.2007 р., укладеним з відповідачем ОСОБА_2

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що Банк повністю виконав умови кредитного договору, видавши ОСОБА_2 кредитні ресурси.

Відповідач же не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором /а.с.6-10/.

Розмір заборгованості за станом на 18 червня 2016 року за кредитом (тілом кредиту) складає 22407,62 грн. Крім того, банком нараховані відсотки у сумі 12904,26 грн. за користування кредитом відповідно до п.2 кредитного договору № 20/2/2007 від 18.06.2007 р.

Відповідно до пункту 11 кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником умов п.5 договору, згідно якого позичальник зобовязаний повертати кредит частинами, щомісячно, не пізніше 18 числа, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми порушення за кожний день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачу ОСОБА_2 нараховано пеню за останній рік порушення зобовязання в сумі 60593,65 грн.

Відповідно до положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. забороняється нарахування пені та / або штрафів на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або пересилилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого входило м. Горлівка Донецької області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно із підпунктом 5 пункту 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Горлівка Донецької області.

Згідно положення ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. щодо ненарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на публічний розгляд його справи.

Згідно з положенням ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа № 1-10/2004) виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об?єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Таким чином, відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов?язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов?язань за кредитними договорами і договорами позики за весь період проведення антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року і до дня набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 з 2006 року і по даний час зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р., тобто Банк повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року до теперішнього часу. Таким чином, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки банк просить стягнути пеню за останній рік, тобто за період після 14 квітня 2014 року.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, унаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобовязань за договором.

Суд визнає правильним представлений ТОВ «Дата ОСОБА_1» розрахунок періоду і суми заборгованості, що утворилась у ОСОБА_2 за кредитним договором № 20/2/2007 від 18.06.2007 року. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

У матеріалах справи відсутні будь-які обєктивні дані того, що відповідач вживав заходи для належного виконання зобовязання по даному правочину, у звязку з чим порушення зобовязання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує зобовязання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги ТОВ «Дата ОСОБА_1» про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за корристування кредитом підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Позивачем документально підтверджено платіжним дорученням сплата при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 1438,58 грн. Відповідно до роз?яснень, викладених у п.36 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI), таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 529,68 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, статтями 525-527, 554, 611, 629, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 35945570, місцезнаходження: вул.О.Гончара, 52, офіс 31, м.Київ, 01054) заборгованість за кредитним договором № 20/2/2007 від 18 червня 2007 року станом на 18 червня 2016 року: за кредитом 22407,62 грн., за відсотками за користування кредитом 12904,26 грн., та судовий збір у розмірі 529,68 грн., а в загальній сумі 35841 (тридцять пять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 56 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Слов?янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В. Неженцева