Постанова № 5953212, 18.07.2008, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2 «а» - 290/08 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2008 року місто Луганськ

Ленінський районний суд м. Луганська в складі: головуючого - судді Таранової О.П., при секретарі Салмановій А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа», ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе» до ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради про визнання відсутності компетенції, протиправною бездіяльності та про скасування рішення органу місцевого самоврядування, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділу реклами Луганської міської ради, Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа» і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе» звернулися до суду із позовною заявою, в обґрунтування якої зазначили, що 09 квітня 2008 р. ОСОБА_2 комітетом було прийняте рішення за № 106, котрим був затверджений ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Позивачі вважають, що ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради з огляду на положення чинного законодавства України не уповноважений встановлювати тарифи за користування місцями під розташування рекламних носіїв й, відповідно, не має права приймати порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Також ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа» і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресс» в своїй позовній заяві зазначають: ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (затверджений 09 квітня 2008 р. рішенням ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради за № 106) не міг бути прийнятий через не проведення відносно цього рішення аналізу регуляторного впливу акту органу місцевого самоврядування. Один із доводів позивачів полягає в тому, що 14 лютого 2008 р. в офіційному виданні Луганської міської ради Луганському громадсько-політичному журналі «Луганское время» одночасно були опубліковані проект ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та Аналіз регуляторного впливу цього акта. Як випливає зі змісту проекту цього ОСОБА_3, вказують у своїй позовній заяві позивачі, відповідач ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради визначив наступні тарифи (Р) за користування місцями розташування рекламних засобів (із розрахунку 1 м2 площі місця розташування рекламного засобу): для наземного та дахового рекламного засобу - 183,00 грн. за 1 м2; для не наземного та не дахового рекламного засобу - 34,00 грн. за 1 м2. При цьому, Аналіз регуляторного впливу акту органу місцевого самоврядування, що публікувався разом із даним проектом ОСОБА_3, .

стосувався саме положень цього Проекту, зокрема вищезазначених тарифів 183,00 та 34,00 грн. за 1 м2.

Натомість в затвердженому оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 від 09.04.2008 р. тарифи за місця розташування рекламних засобів були визначені зовсім інші, а саме: для наземного та дахового рекламного засобу - 128,38 грн. за 1 м2; для не наземного та не дахового рекламного засобу - 34,00 грн. за 1 м2.

Таким чином, наголошують позивачі, в проекті ОСОБА_3, опублікованому 14 лютого 2008 p., були визначені одні ціни за користування місцями розташування рекламних засобів, але в самому ОСОБА_3 (був опублікований 16 квітня 2008 р.) ціни за користування місцями розташування рекламних засобів визначаються абсолютно інші. Відповідно вважають, що відповідач хоча й зобов'язаний був згідно із законом, але не провів аналізу регуляторного впливу ОСОБА_3 із цінами - 128,38 грн. за 1 м2 (величина (Р) для наземного та дахового рекламного засобу) і 34,00 грн. за 1 м2 (величина (Р) для не наземного та не дахового рекламного засобу). Це, на думку позивачів, дозволяє стверджувати про відсутність існування аналізу щодо прийнятого 09 квітня 2008 р. відповідачем, та оскаржуваним позивачами ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Так само позивачі вважають незаконним оскаржуване рішення й з огляду на положення ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа» і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа -Пресе» зазначають, що 14 квітня 2008 р. ОСОБА_2 комітетом Луганської міської ради було прийняте рішення № 117 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 14.12.2007 р. № 342 «Про планові питання, що вносяться на розгляд ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради у І півріччі 2008 року». До даного рішення додається Додаток № 2 «План діяльності виконавчого комітету Луганської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на І півріччя 2008 року». А в п. 15 та п. 16 цього Додатку, на що звертають увагу позивачі, визначена ціль і Проекту, і самого ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, - скорочення кількості наземної великоформатної зовнішньої реклами.

Таким чином, як вважають позивачі, відповідач ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради власноруч визнав, що встановлення в оскаржуваному рішенні ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради від 09 квітня 2008 р. № 106 (яким був затверджений ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська) відповідних тарифів у гривнях є нічим іншим як способом усунення з ринку зовнішньої реклами м. Луганська розповсюджувачів, які володіють та користуються наземними рекламними носіями великого формату. А такі дії відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» являють собою анти конкурентні дії органу місцевого самоврядування.

З огляду на підстави заявленого позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа» і ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе» просили суд: визнати відсутність у ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради компетенції встановлювати розмір плати за 1 м2 площі місця розташування наземного, не наземного, дахового, не дахового рекламного засобу; визнати відсутність у ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради компетенції встановлювати порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська; визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради, котра виразилася в не проведенні належним чином аналізу регуляторного впливу ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що /

перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, який був затверджений рішенням ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради від 09 квітня 2008 р. за № 106; визнати протиправним та скасувати повністю рішення ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради від 09 квітня 2008 р. за № 106 із Додатком «ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська».

У судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції посилається на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким, на його думку, прямо не визначені повноваження міських рад щодо встановлення тарифів за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів й не визначена компетенція міських рад приймати порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста. Також пославшись на положення ст. ст. 11, 26, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 р.) ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради стверджує, що законом до компетенції виконавчих органів міських рад віднесено зокрема встановлення тарифів за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Також ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради вказав, що після опублікування аналізу регуляторного впливу й проекту ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, від фізичних та юридичних осіб приймалися зауваження щодо змісту даного регуляторного акту в тому числі і від ТОВ «Вест - Медиа». За результатами розгляду пропозицій заінтересованих суб'єктів ОСОБА_2 комітетом Луганської міської ради було прийняте рішення про зменшення тарифів за 1 м2 площі наземного та дахового рекламного засобу із 183,00 до 128,38 грн. за 1 м2. Вважає, що чинне законодавство не зобов'язує розробника регуляторного акту повторно публікувати проект цього акту, до якого на підставі пропозицій заявників були внесені корективи.

Одним із аргументів ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради на користь займаної позиції відносно легітимності його рішення від 09 квітня 2008 р. № 106, яким був затверджений ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, є і той, що перед прийняттям цього рішення воно було погоджено Територіальним відділенням Антимонопольного комітету в Луганській області.

ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради просить відмовити позивачам ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В подальшому представник ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради подав суду

клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третіх осіб Відділу реклами

Луганської міської ради (розробника проекту оскаржуваного рішення) та Луганського

обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (яке погодило

проект оскаржуваного рішення). Залучені до участі у судовому процесі в якості третіх осіб

Відділ реклами Луганської міської ради й Луганське обласне територіальне відділення

Антимонопольного комітету України підтримали позицію відповідача і висловили думку,

аналогічну позиції ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради про необхідність відмови

позивачам в задоволенні їх вимог. у

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

09 квітня 2008 р. ОСОБА_2 комітетом було прийняте Рішення за № 106, яким був затверджений ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Пунктом 2 ОСОБА_3 була визначена формула, відповідно до якої здійснюється розрахунок розміру плати за користування місцем розташування рекламного засобу за один календарний місяць без урахування ПДВ, а саме:

С = Р xSm, де:

С - плата за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська;

Р - розмір плати за 1 м2 площі місця розташування рекламного засобу, який становить:

· для наземного та дахового рекламного засобу - 128,38 грн. за 1 м2;

· для неназемного та недахового рекламного засобу - 34 грн. за 1 м2.

S м - площа місця розташування рекламного засобу (розраховується відповідно до п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 р. № 2067).

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, даний розрахунок був прийнятий відповідачем з урахуванням п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 p., яким передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Таким чином, як вважає відповідач, вказана норма постанови Кабінету Міністрів України надала ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради повноваження і щодо встановлення ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, а отже законодавство надало ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради підставу для прийняття рішення від 09 квітня 2008 р. № 106.

Крім того, на думку відповідача, з норми права, викладеної в п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України за № 2067 від 29.12.2003 p., а також викладеної в ст. 16 Закону України «Про рекламу» і в ст. ст. 11, 26, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» випливає право ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради встановлювати тариф плати за тимчасове користування місцем розташування рекламним засобом, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Проте суд вважає, що Законами України не визначена компетенція відповідача ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради встановлювати тарифи плати, а також ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцем розташування рекламним засобом, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Таким чином, при здійсненні владних повноважень органи місцевого самоврядування, зокрема і ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради, на що правильно звертають увагу позивачі, зобов'язані діяти за принципом: діяти лише так, як це прописано в законі.

Статтею 28 «Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, / тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються /

підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Водночас до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Відповідно до вимог ст. 29 «Повноваження щодо управління комунальною власністю» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Водночас чинним законодавством України для виконавчих органів міських рад не передбачено компетенції вирішувати питання про встановлення тарифів плати і безпосередньо самого порядку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламним засобом, що перебуває у комунальній власності територіальної громади.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначається: сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч. З ст. 16); від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16).

Тобто право вирішувати всі питання, пов'язані із розпорядженням комунальною власністю, за законом належить радам, в тому числі і Луганській міській раді відносно об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Луганська.

Не надає виконавчим органам рад повноважень встановлювати розглядані тарифи й п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами. Даний пункт лише визначає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі /

вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину».

Однак до категорії органів місцевого самоврядування, в цьому слід погодитися із позивачами, належить і ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради, і Луганська міська рада. Однак, якщо чинне законодавство не передбачає прямої норми, яка б надавала право ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради приймати як ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, так і відповідні тарифи за користування місцями розташування рекламних засобів, то такі питання повинна вирішувати Луганська міська рада на підставі положень ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; визначити показники результативності регуляторного акта; визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття».

Суд вважає обґрунтованими доводи позивачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю

«Вест - Медиа» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе», що

відповідач наперед встановлення рішенням № 106 від 09.04.2008 р. нових тарифів повинен був,

зокрема, здійснити аналіз регуляторного впливу й визначитися: чому нові збільшені тарифи є

обґрунтованими; чи не є вони завищеними; які вигоди отримає територіальна громада від

збільшення тарифів; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття

запропонованого регуляторного акта; довести, що досягнення запропонованим регуляторним

актом встановлених цілей (в тому числі збільшення тарифів) є можливим з найменшими/

витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави тощо.

Утім, приписи ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної у сфері господарської діяльності» щодо змісту аналізу проекту оскаржуваного рішення відповідачем виконані не були. Це дає суду підстави констатувати факт, що ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради не міг прийняти рішення № 106 від 09.04.2008 р.

На користь такого висновку суду свідчить і той факт, і в цьому суд погоджується із позивачами, що аналіз регуляторного впливу був проведений відносно тарифів для наземного та дахового рекламного засобу - 183,00 грн. за 1 м2, для не наземного та не дахового рекламного засобу - 34,00 грн. за 1 м2.

Однак, прийнявши рішення про зменшення ціни за 1 м2 площі місця розташування рекламного засобу: для наземного та дахового рекламного засобу до рівня 128,38 грн. за 1 м2 відповідач, як вважає суд, повинен був опублікувати зазначені зміни у цінах у вигляді нового проекту регуляторного акту й провести відповідний аналіз регуляторного впливу цього акту. Але зазначена процедура ОСОБА_2 комітетом Луганської міської ради виконана не була, а тому з огляду на положення ст. 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідно до яких регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, - суд доходить висновку про відсутність у ОСОБА_2 комітету правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення № 106 від 09.04.2008 р. без попереднього проведення аналізу регуляторного впливу цього рішення.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивачів, що цінова політика ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради, одним із проявів якої стали тарифи за користування місцями розташування рекламних носіїв в контексті (що були затверджені оскаржуваним рішенням № 106 від 09.04.2008 р.) являє собою анти конкурентні дії даного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції являють собою анти конкурентні дії органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» анти конкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами».

14 квітня 2008 р. ОСОБА_2 комітетом Луганської міської ради було прийняте рішення

№ 117 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від

14.12.2007 р. № 342 «Про планові питання, що вносяться на розгляд виконавчого комітету

Луганської міської ради у І півріччі 2008 року». Додатком № 2 до розгляданого рішення є

«План діяльності виконавчого комітету Луганської міської ради з підготовки проектів

регуляторних актів на І півріччя 2008 року». Пункт 15 та п. 16 цього Додатку фіксує ціль

ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що

перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська - скорочення/

кількості наземної великоформатної зовнішньої реклами.

Тобто ОСОБА_2 комітет Луганської міської ради прямо висловився із приводу того, що встановлення в І півріччі 2008 р. нового ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська є засобом усунення з ринку зовнішньої реклами м. Луганська розповсюджувачів, які володіють та користуються наземними рекламними носіями великого формату.

Суд, постановляючи рішення на користь позивачів, також приймає до уваги й той факт, що фактично мета ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська (який затверджений рішенням ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради № 106 від 09.04.2008 р.) - скорочення кількості наземної великоформатної зовнішньої реклами, не збігається з метою, яка була зазначена відповідачем в аналізі регуляторного впливу акту органу місцевого самоврядування, опублікованому 14 лютого 2008 р. в офіційному виданні Луганської міської ради Луганському громадсько-політичному журналі «Луганское время».

Тим самим, дана обставина в сукупності із іншими фактами є додатковим доказом того, що відповідач не провів належного аналізу регуляторного впливу ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, який надалі був затверджений рішенням ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради № 106 від 09.04.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За змістом ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

На підставі викладеного, ст. ст. 55, 144 Конституції України, ст. ст. 73, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 p., керуючись ст. ст. 94,158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест - Медиа», ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа - Пресе» до ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради задовольнити повністю.

Визнати відсутність у ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради компетенції встановлювати розмір плати за 1 м2 площі місця розташування наземного, неназемного, дахового, недахового рекламного засобу.

Визнати відсутність у ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради компетенції встановлювати порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради, котра виразилася в не проведенні належним чином аналізу регуляторного впливу ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, який був затверджений рішенням ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради від 09 квітня 2008 р. за № 106.

Визнати протиправним та скасувати повністю рішення ОСОБА_2 комітету Луганської міської ради від 09 квітня 2008 р. за № 106 із Додатком «ОСОБА_3 плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська».

Стягнути з місцевого бюджету м. Луганська витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 гривень на користь кожного з позивачів - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вест-Медиа» (ідентифікаційний код 31719281), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Медіа-Пресс» (ідентифікаційний код 31196902).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подасться протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.