Постанова № 59529242, 17.03.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року Провадження №2-а/425/27/16

Справа №425/2200/15-а

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області в судовому засіданні адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

встановив:

14 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, в якому просить суд:

- визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради щодо відмови нарахувати та виплатити йому адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі неправомірними;

- зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату йому адресної допомоги з дня виникнення в нього на це права.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.07.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області задоволено, постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.07.2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він відповідно до ОСОБА_4 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» має статус внутрішньо переміщеної особи згідно до довідки від 13.11.2014 року та ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення мало обовязок призначити позивачу адресну допомогу. 24.06.2015 року позивач отримав відповідь на своє звернення від відповідача про те, що йому відмовлено в призначенні адресної допомоги, він не погоджується з цією відмовою, тому звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримує, просить його задовольнити. Додатково надав пояснення, що він є інвалідом 2 групи з дитинства та у жовтні 2014 року він виїхав з міста Горлівки Донецької області до міста Рубіжне Луганської області, в звязку з воєнними діями, 13.11.2014 року в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради він отримав довідку про взяття його на облік як тимчасово переміщеної особи, одночасно він подав заяву на призначення йому адресної допомоги. Також, позивач пояснив, що приїхавши в місто Рубіжне він разом з дружиною поселилися у квартирі її матері. Для того, щоб позивачу поновили виплату пенсії по інвалідності в місті Рубіжному, він у жовтні 2014 року привіз з міста Горлівки свою особову справу по запиту ОСОБА_3, також зареєстрував своє місце проживання у місті Рубіжне 13.11.2014 року після оформлення статусу тимчасово переміщеної особи, тому позивачу було відмовлено у призначенні адресної допомоги. Жодного рішення ОСОБА_3 про відмову в призначенні йому допомоги позивач до липня 2015 року не отримував, та тільки після звернення на гарячу Урядову лінію 15.06.2015 року одержав листа від ОСОБА_3 від 24.06.2015 року про неможливість призначення йому адресної допомоги та після цього звернувся до суду. Рішення про відмову в призначенні адресної допомоги від 20.11.2014 року позивач отримав в суді після звернення з своїм адміністративним позовом.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, пояснив, що позивачу було відмовлено в призначенні допомоги з причини його реєстрації за місцем проживання у місті Рубіжне з 13.11.2014 року. Під час подання позивачем заяви про взяття на облік його як тимчасово переміщеної особи 13.11.2014 року, ним було предявлено паспорт, в якому містилася відмітка про реєстрацію місця його проживання у місті Горлівка. Після того, в цей же день 13.11.2014 року позивачем було предявлено заяву про призначення щомісячної адресної допомоги та предявлено паспорт, в якому вже було зареєстровано місце проживання позивача за адресою у місті Рубіжне. Тому, оскільки місто Рубіжне не відноситься до тимчасово окупованої території України, 20.11.2014 року ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову у наданні допомоги. Також, представник відповідача зазначає, що на час звернення позивача до відповідача ОСОБА_4 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» ще не діяв, також позивачем було пропущено шестимісячний строк на звернення до суду.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.03.2016 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з цим адміністративним позовом.

Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно довідки № 917000535 від 13.11.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Зазначену довідку ОСОБА_1 отримав 13.11.2014 року, про що є відмітка на відривному талоні (а.с. 7, 20).

З довідки № 917000535 від 13.11.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 перемістився 16.10.2014 року з міста Горлівка Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією (району проведення антитерористичної операції) до АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Згідно заяви № 535 від 13.11.2014 року про взяття на облік, ОСОБА_1 перемістився з міста Горлівки Донецької області до міста Рубіжне Луганської області, в звязку з проведенням антитерористичної операції (а.с. 21).

При поданні заяви № 535 від 13.11.2014 року ОСОБА_1 предявив свій паспорт, копію якого засвідчила працівник ОСОБА_3Кривошеєва 13.11.2014 року, згідно з яким місце реєстрації заявника є Донецька область, місто Горлівка, вулиця Говорова, будинок 33 (а.с. 19).

Пізніше цього ж дня 13.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 16).

При зверненні з заявою для призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 предявив свій паспорт, згідно з яким 13.11.2014 року Рубіжанським МС УДМС України в Луганській області його було знято з реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровано місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, копія його паспорту була засвідчена працівником ОСОБА_3Кривошєєвою 14.11.2014 року (а.с. 15).

20.11.2014 року ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення прийнято рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1 з таких підстав: зареєстрований у місті Рубіжне з 13.11.2014 року (а.с. 14).

Порядок видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі довідка), встановлений Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Порядок № 509).

Відповідно п. 1 Порядку № 509 цей порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям або особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції (далі особа, яка переміщується).

Згідно п. 2 Порядку № 509 для отримання довідки особа, яка переміщується, звертається із заявою встановленої форми до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (далі - уповноважені органи).

Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку № 509 і ними є:

-відсутність обставин, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції;

-втрата або викрадення документів, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення.

Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що 13.11.2014 року ОСОБА_1 у відповідності до визначеного порядку отримав статус особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, про що йому було видано довідку № 917000535 від 13.11.2014 року (а.с. 7).

В судовому засіданні представник відповідача визнав, що позивач з 13.11.2014 року по теперішній час перебуває на обліку в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області як особа, яка переміщується, жодних рішень щодо зняття з обліку чи припинення обліку позивача по час ухвалення рішення у цій справі відповідачем не приймалося (а.с. 152 журнал судового засідання).

Відповідно Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505 (в редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення допомоги 13.11.2014 року, далі Порядок № 505), цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі грошова допомога). Грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Отже, згідно Порядку № 505 в цій конкретній справі умовами для надання ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги є: громадянство України; постійне проживання на території України; переміщення з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; перебування на обліку в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення.

У п. 5 Порядку № 505 передбачено, що для отримання грошової допомоги уповноважений представник сімї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та предявляє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сімї про взяття на облік осіб, які переміщуються.

В судовому засіданні було встановлено, що заява та документи, подані позивачем відповідачу відповідали вимогам Порядку № 505.

Відтак, станом на час подання заяви про надання допомоги 13.11.2014 року (а.с. 7, 19, зворот):

-згідно паспорту ОСОБА_1 він є громадянином України;

-13.11.2014 року мав постійне проживання на території України, що підтверджується відміткою на аркуші 11 його паспорту;

-є особою, яка переміщується (з міста Горлівки Донецької області) до міста Рубіжне Луганської області);

-стоїть на обліку в ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення, що підтверджується довідкою № 917000535 від 13.11.2014 року про взяття на облік особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на 13.11.2014 року (на день звернення позивача до відповідача з заявою про призначення допомоги) наявні підстави для надання ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги відповідно до Постанови № 505.

Згідно п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли:

-будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції;

-у володінні сім'ї є два або більше транспортних засобів (механізмів), що підлягають державній реєстрації та обліку в Державтоінспекції (автобусів, вантажних та легкових автомобілів). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані чи придбані на пільгових умовах через уповноважені органи, а також транспортні засоби вітчизняного виробництва, які перебувають в експлуатації протягом більш як 10 років з дати випуску, та інші транспортні засоби, що перебувають в експлуатації протягом більш як 15 років з дати випуску;

-будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Отже, Порядком № 505 передбачено три підстави відмови в призначенні допомоги та за наявності хоча б однієї з них грошова допомога не призначається.

У п. 8 Порядку № 505 зазначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні та надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Таким чином, протягом 10 днів після подання заяви позивачем відповідач призначає грошову допомогу або відмовляє у її призначенні та надає відповідне повідомлення позивачу, при цьому в Порядку № 505 зазначено лише три підстави для відмови в призначенні допомоги.

Як вже зазначалося вище, відповідач 20.11.2014 року відмовив позивачу в наданні допомоги з підстави реєстрації позивача у місті Рубіжне з 13.11.2014 року.

Суд зазначає, що Порядком № 505 на момент прийняття рішення від 20.11.2014 року не передбачено такої підстави для відмови у наданні допомоги як реєстрація місця проживання особи в місті, в яке ця особа перемістилася з тимчасово окупованої території або районів проведення антитерористичної операції.

Будь-якого іншого рішення про відмову позивачу в надані допомоги з підстав, зазначених у п. 6 Порядку № 505 відповідач не приймав.

Суд дійшов висновку, що жодних повідомлень про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу відповідач не надав, також відповідач не надав позивачу рішення про відмову в призначенні допомоги, оскільки доказів зворотного представником відповідача до справи не надано. Навпаки, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що докази направлення позивачу та отримання останнім рішення про відмову в призначенні допомоги відсутні (а.с. 143 журнал судового засідання).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було відмовлено позивачу у наданні допомоги з підстави, не передбаченої Порядком № 505, тому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відмова в надані допомоги повязана з тим, що 13.11.2014 року позивач зареєстрував місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3, яке не відноситься до тимчасово окупованої території.

Реєстрація 13.11.2014 року місця проживання позивача у місті Рубіжне Луганської області, яке не відноситься до тимчасово окупованої території, не спростовує факту переміщення позивача з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції з міста Горлівка Донецької області, що підтверджується довідкою № 917000535 від 13.11.2014 року.

Суд зазначає, що наявність у позивача громадянства України, статусу переміщеної особи та перебування позивача на обліку в ОСОБА_3 є підставою для призначення позивачу щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з дня звернення позивача за її призначенням, тобто з 13.11.2014 року.

Під час слухання справи, представником відповідача не надано суду доказів, які підтверджують наявність підстав для не призначення допомоги згідно п. 6 Порядку № 505.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктавладнихповноважень обов'язокщодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу грошової допомоги не ґрунтується на вимогах законодавства України, зокрема, не відповідає Постанові Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року, тому є протиправною, в звязку з цим позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо відмови в надані та виплаті позивачу грошової допомоги неправомірними та зобовязання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін та третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного, дії відповідача стосовно відмови в наданні та виплаті грошової допомоги не ґрунтуються на законі, тому, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, з урахуванням наданих на час його прийняття позивачем документів, є неправомірним, позивачем суду надано докази на підтвердження своїх позовних вимог та наявності у нього права на грошову допомогу, разом з цим відповідачем не спростовані доводи позивача, доказів правомірності своїх дій та рішення представником відповідача до справи не надано.

Втім, суд вважає, що визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії про, що просить у позові позивач, без скасування рішення від 20.11.2014 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, не буде відповідати повному захисту прав, свобод та інтересів позивача, тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині скасування цього рішення від 20.11.2014 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання та зобовязання відповідача призначити грошову допомогу позивачу.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. у ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд приймає доводи представника відповідача, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на час звернення позивача з заявою про призначення грошової допомоги не діяв.

Відтак, зазначений Закон був прийнятий 20.10.2014 року.

Відповідно ст. 20 ОСОБА_4 України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Опублікування цього ОСОБА_4 відбулося 21.11.2014 року в газеті «Голос України» № 225 від 21.11.2014 року, тобто дата набрання чинності ОСОБА_4 22.11.2014 року.

Враховуючи, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на час виникнення спірних правовідносин не набрав чинності, суд при прийнятті цієї постанови не застосовує норми цього ОСОБА_4, оскільки він не має зворотної дії.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та визнає дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 неправомірними, скасовує рішення відповідача від 20.11.2014 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання позивачу та зобовязує позивача призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 з 13.11.2014 року щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014 року, установлено, що фінансування витрат, повязаних, зокрема, з наданням щомісячної адресної допомоги особам, здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та за рахунок коштів, що надходять до державного бюджету у вигляді благодійної або міжнародної допомоги.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити цю постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно ст. 94 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступне.

Розпорядженням Вищого адміністративного суду України від 01.12.2014 року «Про внесення змін до розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 року № 193 «Про забезпечення розгляду адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції», абзац четвертий пункту 1 розпорядження Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 року № 193 визнано таким, що втратив чинність. Роботу Донецького апеляційного адміністративного суду відновлено у місті Краматорську Донецької області (місцезнаходження суду: 84301, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Марата, 15, будівля Художньої школи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо відмови у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 неправомірними.

Скасувати рішення ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 20.11.2014 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання ОСОБА_1.

Зобовязати ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області (адреса: 93010, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Руденка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03196860) призначити, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 (адреса: 93000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 13.11.2014 року щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 10.10.2014 року № 505.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду виконується негайно у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя О.Ш. Мирошникова