Ухвала суду № 59527807, 23.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1344/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22ц/774/2311/К/15 інстанції ОСОБА_1

Категорія № 5(1) Доповідач Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

із секретарем Масловою К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль», про звільнення автомобіля з-під арешту, визнання права власності на автомобіль,

У С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 18 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_4, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_3, досягнуто домовленість про придбання автомобіля Toyota Tacoma, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № 5TEPX42№96Z250081, тип ТЗ пікап В, державний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ОСОБА_3 На підставі цього він передав ОСОБА_4 обумовлену грошову суму в якості плати за вказаний транспортний засіб, про що останній склав розписку, а ОСОБА_4 передав йому автомобіль та видав на його ім'я довіреність з правом представлення інтересів власника, в тому числі щодо розпорядження вказаним автомобілем. У зв'язку з відсутністю коштів документально договір купівлі-продажу автомобіля ними не оформлено, а вказаний автомобіль з обліку не знято та на його ім'я не зареєстровано. 23 квітня 2015 року під час керування зазначеним автомобілемйого зупинено працівниками ДАІ м. Києва та повідомлено, що на автомобіль накладено арешт ВДВС Криворізького РУЮ у зв'язку з наявністю у власника автомобіля ОСОБА_3 боргових зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_6 Аваль», на підставі цього автомобіль поставлено на штраф майданчик і м. Кієві. Вважаючи, що накладення арешту на спірний автомобіль є порушенням його права власності, просив суд визнати за ним, як за добросовісним набувачем, право власності на спірний автомобіль та виключити його з акту опису й арешту майна, належного ОСОБА_3

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що судом не взято до уваги, що 18 серпня 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 фактично укладено договір купівлі-продажу спірного автомобіля, на підставі якого він передав ОСОБА_4 суму коштів в якості плати за вказаний транспортний засіб, на підтвердження чого останній власноруч написав розписку, передав йому автомобіль та видав на його ім'я довіреність з правом користування розпорядження автомобілем на власний розсуд. Крім того, судом не враховано, що йому на момент покупки автомобіля йому не було відомо про існування боргових зобовязань попереднього власника автомобіля ОСОБА_3, та вважає, що не повинен нести відповідальність з невиконання боргових зобовязань іншої особи.

У судове засідання сторони не зявилися, представник позивача ОСОБА_7 надав заяву про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому судовому засіданні, проте доказів цьому не надав.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, а також представника позивача, який не надав суду доказів поважності причин своєї неявки, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідачів в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що автомобіль Toyota Tacoma, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № 5TEPX42№96Z250081, тип ТЗ пікап В, державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11).

27 серпня 2011 року відповідач ОСОБА_3 надав відповідачу ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність строком на двадцять років з правом представляти його інтереси в ряді органів з усіх без винятку питань, пов'язаних з розпорядженням (продажем за ціну та на умовах по своєму розумінню, передачею в найм (оренду), переобладнанням (зміна кольору, заміна, у встановленому порядку, двигуна, кузова, інших деталей), ремонтом, проходженням державного технічного огляду, автомобілем Toyota Tacoma, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

19 серпня 2013 року на підставі нотаріально посвідченої довіреності відповідач ОСОБА_4, у порядку передоручення, передоручив вказані права розпорядження автомобілем Toyota Tacoma, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, позивачеві ОСОБА_2 та уповноважив його представляти інтереси власника цього автомобіля ОСОБА_3 в усіх без винятку питаннях, пов'язаних з розпорядженням вказаним автомобілем (а.с. 8, 9 зворот).

Із матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2014 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Криворізького районного управління юстиції оголошено в розшук транспортні засоби ОСОБА_3, в тому числі і автомобіль Toyota Tacoma, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 69).

21 квітня 2015 року автомобіль Toyota Tacoma, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 був оглянутий, тимчасово затриманий працівниками ДАІ у зв'язку з його розшуком та доставлений на штрафмайданчик (а.с. 12, 57, 71-72).

21 серпня 2015 року державним виконавцем складено постанову про його опис та передачу на відповідальне зберігання (а.с. 70) .

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на придбаний ним за довіреністю зазначений вище автомобіль тта вилучити його із акту опису та арешту майна, належного відповідачеві ОСОБА_3

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що довіреність від 19 серпня 2013 року не можна вважати договором, який допускає перехід права власності спірного автомобіля від ОСОБА_3 до ОСОБА_2, та дійшов висновку, що право власності на автомобіль до позивача не переходило, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, наявним у ній доказам та вимогам діючого законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно-процесуальним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів( 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до загальних положень право власності правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 116 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 208 ЦК України в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує у двадцять та більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У тексті договору повинні бути вказані його сторони, предмет і зміст угоди, інші істотні умови договору.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ст. 210 ЦК України).

Згідно ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, однак пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів. мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою КМУ № 1388 від 07 вересня 1998 року, згідно з п. 2 яких ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин. що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджуються документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою. виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами - виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих вище документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку.

Перед відчуженням, передачею, такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться. Доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно, є правовстановлюючі документи. Перелік таких документів щодо рухомого майна наведено, зокрема, у зазначених вище Правилах державної реєстрації та обліку автомобілів.

Із матеріалів справи вбачається, що власником вказаного рухомого майна є ОСОБА_3, в установленому законом порядку договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його власником і позивачем не укладався, позивач здійснив купівлю автомобіля з порушенням вимог п. 8 Правил, відповідно до якого перед відчуженням автотранспортного засобу здійснюється його зняття з обліку в органах державної автоінспекції, отриманий за довіреністю автомобіль з обліку в органах ДАІ позивач не знімав та на себе не реєстрував, тому не набув право власності на нього.

З урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що він набув право власності на автомобіль Toyota Tacoma, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, на законних підставах, оскільки за спірне авто ним було передано кошти ОСОБА_4, який видав на його ім'я довіреність, згідно якої передав йому усі повноваження власника автомобіля, та розписку щодо отримання коштів за вчинений продаж автомобіля від 18 серпня 2013 року (а.с.10), не відповідають нормам діючого законодавства та не створюють правових підстав набуття права власності на автомобіль.

У звязку з цим рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту та визнання права на автомобіль є правильним.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення. За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_8