Ухвала суду № 59522153, 05.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

05.08.2016

Справа № 910/14182/16

Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор Плюс"

до Відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої просить:

1) скасувати Постанову від 23.10.13 про арешт усього належного ТОВ «Віндор Плюс» майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної головним державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в рамках ВП № 33577981.

2) Зобов’язати ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві зняти арешт з усього належного ТОВ «Віндер Плюс» майна, накладеного постановою від 23.10.13 ВП № 33577981.

3) Зобов’язати ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві накласти арешт на нежитлове приміщення № 420, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. щербакова, 52 в рамках суми боргу для забезпечення виконання зобов’язань перед кредиторами у рамках зведеного виконавчого провадження № 36710372.

Суд відмовляє прийнятті позовної заяви ТОВ «Віндор Плюс» з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 р. господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи, - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

Що ж до скарг, які подаються до суду на підставі статті 82 названого Закону та статті 121-2 ГПК, то, за змістом останньої з названих норм, їх розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Підставою позову, як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «Віндор Плюс» та доданих до неї документів, є не спір про право, а порушення вимог законодавства з боку ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в процесі примусового вимокання наказу господарського суду м. Києва від 22.06.2012 № 5011-14/5701-2012.

Разом з тим, згідно ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, який розглядав відповідну справу в першій інстанції.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги по своїй суті є не позовними вимогами, вирішення яких відбувається в порядку позовного провадження з порушенням нової господарської справи, а є скаргою на дії державного виконавця, розгляд якої відбувається за правилами ст.121-2 ГПК України в межах вже існуючої справи (наразі справи № 5011-14/5701-2012, що розглядалась Господарським судом м. Києва).

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою в п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" в якому зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

За таких обставин, подана ТОВ «Віндор Плюс» позовна заява до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві не підлягає розгляду в господарських судах в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за змістом ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). У порядку згаданої статті Господарського процесуального кодексу України до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами.

Відповідно до ст 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Пунктом 9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, а в іншій частині господарський суд відмовляє в прийнятті скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 62 і статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 62 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви до розгляду, у зв'язку з чим позовні матеріали підлягають поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Віндор Плюс» у прийнятті позовної заяви до розгляду.

2. Позовні матеріали (позовна заява № б/н від 29.07.16 з додатками) повернути заявнику.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пукшин Л.Г.