Ухвала суду № 59521231, 03.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/430/16

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

03 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

представника позивача - Кривоноса Сергія Павловича,

представника відповідача - Карповича Василя Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Агрогруп" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області № 0000572200 і № 0000582200 від 25.09.2015 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, у період з 15.04.2015 року по 20.04.2015 року та з 10.08.2015 року по 12.08.2015 року Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Поділля Агрогруп" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2015 року у сумі 3 056 879 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за звітний період.

За результатами перевірки складено акт № 109/22/35260774 від 19.08.2015 року, яким встановлено наступні порушення: 1) п. п. 14.1.235, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, ст. 200, п. 209.4 ст. 209, п. 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VІ, - ТОВ "Поділля Агрогруп" завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по загальній декларації за січень 2015 року в сумі 3 056 879 грн.; 2) пп. "б" п. 200.4 ст. 200 ПКУ від 02.12.2010 року № 2755 - VІ - ТОВ "Поділля Агрогруп" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року на суму 129 169 грн.; 3) неможливість підтвердження правомірності податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 1 445 840,00 по постачальниках ПАФ "Долинська", ТОВ "Розтоцьке", ПАТ "Компанія "Райз" у зв'язку із дослідженням ланцюга по постачальниках.

На підставі акту 25.09.2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3 056 879,00 грн. та податкове повіджомлення-рішення № 0000582200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 129 169,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Поділля Агрогруп" оскаржило їх спочатку в адміністративному порядку, а після отримання рішень про залишення скарги без задоволення, - звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. ТОВ "Поділля Агрогруп" мало всі законодавчо визначені підстави для застосування нульової ставки по операціям з експорту в грудні 2014 року сільськогосподарської продукції (кукурудзи) та, відповідно, право на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Як видно з акта перевірки, ТОВ "Поділля Агрогруп" є сільськогосподарським підприємством та використовувало для вирощування зернових культур (кукурудзи) суборендовані земельні ділянки, згідно з договором № РОЗ-К-03/01/14, укладеним 02.01.2014 року з ТОВ "Розтоцьке", та договором № ПА-ЗА/01/14, укладеним 02.01.2014 року з ТОВ "Захід Агро".

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Поділля Агрогруп" здійснило експорт сільськогосподарської продукції до ULF TRADE AG згідно з контрактами № ULF 14P053-8 від 27.10.2014 року, № ULF 14P053-8 від 27.10.2014 року, № ULF 14P059-8 від 29.10.2014 року.

ТОВ "Поділля Агрогруп" у податковій декларації ПДВ за грудень 2014 року (0121 - спеціальний режим у сфері сільського господарства) у рядку 16.3 "коригування податкового кредиту і постачання сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту" проведено коригування податкового кредиту в бік зменшення на суму 2925691,00 грн.

В податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року (0110-загальна) ТОВ "Поділля Агрогруп" задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 416,00 грн., податковий кредит на загальну суму 3057601,00 грн., та у рядку 16.3 "коригування податкового кредиту із постачання сільськогосподарської або продукції власного виробництва переробного підприємства у митному режимі експорту" проведено коригування податкового кредиту в бік збільшення на суму 2925691,00 грн.

ТОВ "Поділля Агрогруп" віднесено ПДВ по сільськогосподарських послугах з вирощування зернових та технічних культур та надання в суборенду землі від ТОВ "Розтоцьке" в сумі 781850,79 грн. та ТОВ "Захід Агро" в сумі 1460030,83 грн. по послугах з десикації та комбайнування ПАФ "Долинське" в сумі 114945,81 грн., по послугах з автоперевезення кукурудзи ФОП ОСОБА_4 в сумі 70328,58 грн. та ТОВ "Европа Транс ЛТД" в сумі 50966,52 грн., по послугах по доробці елеватором та перевезення для реалізації ПАТ "Компанія "Райз" в сумі 417133,78 грн. та ТОВ "ЗТПД" в сумі 30438,16 грн.

Водночас, у зв'язку з тим, що договори суборенди не були зареєстровані, податковий орган дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування на підставі абзацу 2 пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу вимог п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Однак, на момент поставки позивачем товарів на експорт діяв п. 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відповідно до якого тимчасово до 31 грудня 2014 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, крім вивезення сільськогосподарськими підприємствами - виробниками таких зернових та технічних культур, вирощених на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх власності та/або постійному користуванні, та/або на орендованих землях, зареєстрованих належним чином відповідно до встановленого законом порядку, на дату такого експорту.

Відповідно до п.209.4 ст.209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Таким чином, операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за умови наявності таких обов'язкових умов, як вивезення таких товарів сільськогосподарськими підприємствами, які є виробниками таких зернових та технічних культур, при цьому такі культури мають бути вирощені на землях сільськогосподарського призначення за умови, що такі земельні ділянки перебувають у їх власності, постійному користування, або якщо ці землі орендовані та зареєстровані належним чином відповідно до встановленого порядку. При цьому, ці умови мають існувати на момент експорту продукції.

Згідно з п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В силу п.п.14.1.234 п.14.1. ст.14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Таким чином, в нашому випадку операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур здійснювались сільськогосподарським підприємством, яке є виробником такої продукції, однак продукція ця вирощена на землях, якими підприємство користується на підставі договорів суборенди земельних ділянок, не зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачений окремо порядок державної реєстрації такого договору.

В той же час відповідно до статтей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, чинним законодавством передбачений порядок обов'язкової реєстрації речових прав на земельні ділянки.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює посилання відповідача на те, що відсутність реєстрації договорів суборенди земельних ділянок, на яких вирощувалась зернова продукція, є підставою для включення операцій з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур товариством "Поділля Агрогруп" до кола таких, які не підлягають оподаткування податком на додану вартість, а тому не мають права на бюджетне відшкодування, оскільки такі твердження є формальними. Підставою для оподаткування в даному випадку є саме вчинення конкретної господарської операції. Фактичне користування суб'єктом господарювання земельними ділянками, вирощування на них сільськогосподарської продукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією, яка визначена Податковим кодексом України як "оренда" незалежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Таким чином, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків з фактом здійснення реальної господарської операції. При цьому, варто зауважити, що під час здійснення перевірки у відповідача не виникло сумнівів щодо реальності здійснення проведених господарських операцій позивачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

Виходячи із системного аналізу норм чинного податкового законодавства та з урахуванням дійсних обставин справи, колегія суддів вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000572200 і № 0000582200 від 25.09.2015 року є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року розстрочено відповідачу сплату судового збору шляхом сплати 27 255,00 грн протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали, а іншої частини судового збору в сумі 37 924,42 грн. протягом 20 днів з дня відкриття провадження у справі, але не пізніше дня ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

Станом на 03 серпня 2016 року частина судового збору у розмірі 37 924,42 грн. апелянтом не сплачена.

Частиною 2 статті 88 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача недоплачену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року - без змін.

Стягнути з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 37 924,42 грн., зарахувавши за платіжними реквізитами для сплати судового збору Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 серпня 2016 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Сапальова Т.В.