Постанова № 59518768, 04.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2016 року 08:15 №826/7592/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Магістраль-Транс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.11.2015 №0006982205 в частині збільшення грошових зобов’язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 431663,00 грн. та 215831,50 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 03.11.2015 №5654/26-58-22-05-17/31055416, необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0006982205 в частині, що оскаржується.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 03.11.2015 №5654/26-58-22-05-17/31055416 та, відповідно, податкового повідомлення - рішення від 24.11.2015 №0006982205.

У судове засідання, призначене на 20.07.2016 представник відповідача не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.07.2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Магістраль-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2012 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Магістраль-Транс» :

пункту 135.1 статті 135, пункту 137.4 статті 137, пунктів 146.12, 146.13 статті 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на суму 455022,00 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 85827,00 грн., за 2013 рік на суму 146050,00 грн. та за 2014 рік на суму 223145.

За наслідками перевірки ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 03.11.2015 №5654/26-58-22-05-17/31055416 та 24.11.2015 року прийнято податкове повідомлення – рішення №0006982205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 682533,00 грн., у тому числі: 455022,00 грн. – основний платіж, 227511,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням - рішенням ТОВ «Магістраль-Транс» звернулось зі скаргами до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду зазначених скарг у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення – рішення залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення – рішення відповідача від 24.11.2015 №0006982205 в частині визначення грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 431663,00 грн. та 215831,50 грн. штрафних санкцій протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «Магістраль-Транс» звернулось до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про те, що за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 в порушення пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України) підприємством безпідставно віднесено до р. 05.1 «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації за період 2012 – 2014 роки вартість технічного обслуговування, утримання та ремонту основних засобів - автомобілів, в сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року в розмірі 2019060,00 грн.

Пунктом 146.12 статті 146 ПК України встановлено, що сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Висновок податкового органу щодо віднесення позивачем витрат на автомобільні шини, акумуляторні батареї, витрат на техобслуговування та ремонт автомобілів - до витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, не підтвердженим документально, як цього вимагають пункти 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат, зокрема серед іншого, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 144.1 статті 144 ПК України, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Законодавчо не визначено чіткого визначення понять ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення.

Згідно з пунктом 31 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Пунктом 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 № 102 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за №268/2708 (далі - Положення № 102), визначено:

ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин;

поточний ремонт (ПР) - ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин (може виконуватись заявочно або за результатами діагностування агрегатним, знеособленим та іншими методами);

капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 102, мета технічного обслуговування і ремонту - підтримування дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Від понять «ремонт» і «модернізація» слід відрізняти поняття «технічне обслуговування».

Згідно пункту 1.3 вказаного Положення № 102, технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно з пунктом 3.19 Положення № 102, операції щодо заміни на дорожньому транспортному засобі (надалі - ДТЗ) шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

Отже, згідно зазначеного нормативного акта, заміна шин, акумуляторних батарей та запасних запчастин взамін відпрацьованим, не пов'язані з поліпшенням, модернізацією та ремонтом об'єкта, оскільки транспортний засіб в даному випадку не змінює потужності, така заміна не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод.

Податковий кодекс України не містить визначень та переліку робіт по технічному обслуговуванню та ремонту дорожніх транспортних засобів.

Згідно з підпунктом 14.1.84 пункту 14.1 статті 14 ПК України, інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат (пункт 15 вказаного Положення).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що після проведення технічного обслуговування стан об'єкта не поліпшується порівняно з попереднім, ці заходи спрямовано лише на недопущення понаднормативного старіння або псування об'єкта при подальшій експлуатації (зберіганні, переміщенні тощо), та взагалі неможливості його експлуатації згідно Правил дорожнього руху.

Отже, здійснення технічного обслуговування об'єктів основних засобів не можна віднести до поліпшення основних засобів, технічне обслуговування є лише підтриманням об'єкту у робочому стані, після технічного обслуговування нічого не поліпшується, а лише відновлюється первісний ресурс об'єкта.

Таким чином, позивачем витрати на технічне обслуговування автомобілів, згідно пункту 138.1 статті 138 ПК України, правомірно віднесено до інших витрат.

Пунктом 3 Положення № 102 визначено систему технічного обслуговування та ремонту ДТЗ. Також, вказане Положення містить Примірний перелік операцій ТО-1, Примірний перелік операцій ТО-2 та Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування, який не є виключним.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у власності ТОВ «Магістраль-Транс» знаходяться вантажні транспортні засоби.

З метою технічного обслуговування зазначених автомобілів позивачем були укладені наступні договори:

з ТОВ «ЄвроТрансСервіс» було укладено ряд договорів про технічне обслуговування, ремонт рухомого складу та постачання запасних частин, зокрема №S/45/09 від 31.12.2009 з додатковою угодою до нього, « 131213 від 12.12.2013 з додатковими угодами до нього;

з ЗАТ «АК «Укртранс» було укладено договір №6 про надання послуг з технічного обслуговування та стоянці автотранспортних засобів від 01.01.2005;

з ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» договір №ТО-ПР-482/040111 на сервісне обслуговування та продаж запасних частин від 04.01.2011;

ТОВ «Журавлина» договір №10/12 на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, їхніз складнових частин, автомобільних та великогабаритних шин, а також продаж запасних частин, розхідних матеріалів, автомобільних та великогабаритних шин від 01.01.2012;

З ТОВ «ТІДІСІ Схід» договір №1163/2012 К-О на комплексне обслуговування автомобільного транспорту.

Згідно статті 47 Закону України «Про автотранспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно із абзацу 28 Розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, закріплено визначення поняття «транспортна послуг», що включає в себе перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язанні з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 8.2 Правил перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного рухомого складу, придатного для перевезення вантажів відповідно до заявки (разового договору) та такого, що відповідає санітарним нормам.

Отже, для ведення господарської діяльності, пов'язаної з автомобільними перевезеннями та з метою забезпечити своєчасне подання справного автомобільного рухомого складу під навантаження, а також забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі у пункті призначення вантожаотримувачу, позивач зобов'язаний у відповідності до діючого законодавства періодично здійснювати технічне обслуговування автомобільних транспортних засобів та здійснювати заходи з підтримання транспортних засобів у технічно справному стані, шляхом придбання, заміни запасних частин, шин та акумуляторів для вантажних автомобілів, які знаходяться у нього на балансі та якими здійснювалися перевезення вантажів. У зв'язку з цим, витрати на такі роботи мають бути віднесені до складу валових витрат періоду, в якому вони були понесені.

Таким чином, відповідно до пунктів 146.11, 146.12 статті 146 ПК України, пунктів 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, витрати, понесені на техобслуговування об'єктів основних засобів, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у 2012 – 2014 роках.

Такі витрати правомірно не враховані при обчисленні суми витрат, пов'язаних з ремонтом та поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вони не пов'язані з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а пов'язані лише з підтриманням їх належного стану, які не збільшували первісної вартості основних засобів і не відображались як капітальні інвестиції у створення необоротних матеріальних активів.

Твердження відповідача про заниження ТОВ «Магістраль-Транс» податку на прибуток в результаті порушення вимог пункту 146.12 статті 146 ПК України, внаслідок віднесення позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на проведення ремонту та поліпшення основних засобів за 2012-2014 роки в сумі 2019060,00 грн., не відповідає фактичним обставинам справи та не може слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.05.2016 у справі №816/771/14.

Також суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про завищення суми витрат пов’язаних з ремонтом та поліпшенням основних фондів в сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів за 2014 рік на 268242,00 грн.

На обґрунтування наведеного висновку, в акті перевірки мітиться посилання на:

розшифровку витрат, що формують собівартість за 2014 рік, оборотно-сальдову відомість по рах 91 «Загальновиробничі затрати» за 2014 рік, засвідчену підписом головного бухгалтера.

Тим часом в матеріалах справи міститься декларація з податку на прибуток за 2014 рік з додатком АМ, в якому зазначено суму, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду 629379,00 грн., що складає 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів за 2014 рік.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.11.2015 №0006982205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 647494,50 грн., з яких за основним платежем 431663,00 грн. та 215831,50 грн. – штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.11.2015 №0006982205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 647494,50 грн., з яких за основним платежем 431663,00 грн. та 215831,50 грн. – штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» (код ЄДРПОУ 31055416) судові витрати в сумі 9 712 (дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський