Постанова № 59516025, 02.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2016 р. Справа№ 927/415/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - особисто

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016

у справі №927/415/16 (суддя Шестак В.І.)

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружінсть»

про стягнення 61 600 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» про стягнення 61600,00 грн. боргу за поставлені устаткування та комплектуючі згідно договору поставки № 04-ЗП.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 у справі № 927/415/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 61 600,00 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 у справі №927/415/16 в частині стягнення з ТОВ «СГТ Співдружність» на користь ФОП ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 48000,00 грн., а в частині стягнення з ТОВ «СГТ Співдружність» на користь ФОП ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 13600,00 грн. Залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що окрім 176 580,00 грн. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в розмірі 52 000,00 грн. шляхом направлення позивачу 02.02.2016 листа № 31 про зміну призначення платежу від 19.04.2012 в частині сплати 8000,00 грн. за отримане обладнання по договору № 04-3П, а також змінено призначення в повному обсязі платежу від 06.06.2012 з оплати по договору № 02Р на оплату по договору № 04-3П в сумі 40000,00 грн., проте судом першої інстанції було зроблено невірний висновок, що лист відповідача № 31 від 02.02.2016 є листом про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 02.08.2016.

01.08.2016 відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити представника в судове засідання, призначене на 02.08.2016.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

У зазначеному клопотанні представником відповідача також не доведено факту неможливості заміни його іншим представником чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності.

З огляду на зазначене, колегія суддів відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив, просив суд відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 04 ЗП (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору продавець передає, в порядку та на умовах цього Договору, а покупець приймає у власність устаткування та комплектуючі згідно переліку, що міститься в додатках до Договору, надалі «Товар».

Ціна Товару, загальна кількість та вартість вказані в Додатках до Договору (пункт 2.1 Договору).

Згідно пункту 4.1 Договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки, вказані в Додатках до даного Договору.

Додатковою угодою № 3 від 20.05.2012 передбачено найменування, кількість товару на загальну суму 52695,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 3). Строк поставки до 22 травня 2012 року. Оплата за товар здійснюється згідно рахунку фактури до 22 червня 2012 року (пункти 2,3 додаткової угоди № 3).

Додатковою угодою № 4 від 19.06.2012 передбачено найменування, кількість товару на загальну суму 171600,00 грн. (п.1 додаткової угоди № 4). Строк поставки до 23 червня 2012 року. Оплата за товар здійснюється згідно рахунку фактури за наступним графіком:

- 69250,00 грн. - до 22 червня 2012 року;

- 60000,00 грн. -протягом трьох банківських днів з моменту поставки;

- 42350,00 грн. - після проведення пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту про введення об'єкта в експлуатацію.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 238 930,00 грн., що підтверджується накладними № 6 від 06.04.2012 на суму 13365,00 грн., № 9 від 23.04.2012 на суму 1270,00 грн., № 14 від 22.05.2012 на суму 52695,00 грн., № 29 від 04.07.2012 на суму 171600,00 грн.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за товар, що підтверджується виписками по особовим рахунках відповідача, наявними в матеріалах справи, а саме:

- 05.04.2012 на суму 13365,00 грн.;

- 24.04.2012 на суму 1270,00 грн.;

- 22.05.2012 на суму 51945,00 грн.;

- 20.06.2012 на суму 70000,00 грн.;

- 06.07.2012 на суму 40000,00 грн.

Всього відповідачем сплачено 176580,00 грн., що останнім не заперечується.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 62350,00 грн. (238 930,00 грн. - 176 580,00 грн.)

При цьому позивачем заявлено до стягнення 61600,00 грн. у зв'язку зі сплином позовної давності для стягнення суми 750,00 грн.

06.09.2014 ФОП ОСОБА_2 звернувся з претензією №07 до ТОВ «СГТ Співдружність» про сплату 61600,00 грн. за отриманий товар.

03.10.2014 відповідач у відповіді на претензію № 139 зазначив, що заборгованість за договором поставки № 04-ЗП становить 61600,00 грн. Проте, 12.03.2012 між ФОП ОСОБА_2 (Підрядник) та ТОВ «СГТ Співдружність» (Замовник) укладено договір підряду № 02Р. 16.03.2012 Замовником здійснено оплату по зазначеному договору у розмірі 40000,00 грн., 19.04.2012 у розмірі 20000,00 грн., 06.06.2012 у розмірі 40000,00 грн. Проте через невиконання робіт, у ФОП ОСОБА_2 утворилася заборгованість за Договором підряду № 02Р в сумі 48000,00 грн. ТОВ «СГТ Співдружність» запропонувало зарахувати зустрічні однорідні вимоги в розмірі 48000,00 грн., а решту в сумі 13600,00 грн. зобов'язалося сплатити позивачу.

Відповідач посилається на те, що листом № 31 від 02.02.2016 ТОВ «СГТ Співдружність» повідомило ФОП ОСОБА_2, про те, що в платіжних дорученнях № 185 від 06.06.2012 на суму 40000,00 грн. та № 103 від 19.04.2012 на суму 20000,00 грн. невірно вказано призначення платежу, а вірним є «оплата устаткування та комплектуючі по Договору № 04ЗП від 04.04.2012 без ПДВ» та «оплата за ремонтні роботи та технічне обслуговування машин та устаткувань по договору № 02 Р від 12.03.2012 без ПДВ» на суму 12000,00 грн. та «оплата за устаткування та комплектуючі по договору № 07 ЗП від 04.047.2012» на суму 8000,00 грн. відповідно.

Враховуючи зазначений лист, відповідач вважає, що за договором № 04ЗП він також здійснив оплату в сумі 48000,00 грн., а отже, заборгованість за Договором становить 13600,00 грн.

За правовою природою договір № 04ЗП від 04.04.2012 є договором поставки.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом та не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав.

Твердження відповідача про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог та заміну призначення платежів правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки вимоги не є однорідними, за договором № 02Р ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний згідно умов договору виконати роботи, при цьому відповідач не позбавлений можливості звернутися з позовом до господарського суду про стягнення заборгованості. Що стосується посилання відповідача на те, що листом № 31 від 02.02.2016 змінено призначення платежу, то в матеріалах справи відсутні докази направлення цього листа позивачу або відповідній установі банку.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по своєчасній та повній оплаті за отриманий за Договором товар не виконав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимоги в сумі 61600,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 у справі №927/415/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2016 у справі №927/415/16 залишити без змін.

Матеріали справи №927/415/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко