Рішення № 59515400, 02.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016Справа №910/10475/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Омельченко О. М. за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.06.2016.

Через відділ діловодства суду 29.06.2016 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вих. № 32/126 від 24.06.2016).

Від позивача 29.06.2016 через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі (№ 78/юр/16 від 24.06.2016).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 розгляд справи відкладено на 12.07.2016.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 12.07.2016 від позивача надійшли пояснення (вих. № 84/юр/16 від 12.07.2016), від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. 32/9658 від 11.07.2016).

В судовому засідання 12.07.2016 судом оголошено перерву до 02.08.2016.

В судове засідання 02.08.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Представник позивача в судове засідання 10.02.2016 з'явився, заявлені позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежними виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на постачання товару № 53-123-01-15-02146 від 29.12.2015, в частині оплати поставленого товару.

У своєму відзиві на позовну заяву (вих. 32/9658 від 11.07.2016) відповідач зазначив про невизнання ним позовних вимог позивача, причин такого невизнання у вказаному відзиві не зазначено.

У судовому засіданні 02.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.12.2015 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір на постачання товару № 53-123-01-15-02146 (далі за текстом - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити машини автоматичного обробляння інформації цифрові, подані як системи (монітор, багатофункціональний пристрій, мережеве сховище, системні блоки, принтер) (лот № 2) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1).

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість поставки товару складає 702 715, 20 грн. Оплата за договором відбувається протягом 30 календарних днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

Датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар обумовлений договором, що підтверджується видатковими накладними № ЖК - 00249 від 31.12.2015 та № ЖК - 00010 від 21.01.2016 на загальну суму 702 715, 20 грн, які підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток. Засвідчені копії вказаних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку, встановленого пунктом 2.2 договору. Станом на момент вирішення даного спору по суті, відповідачем грошове зобов'язання за договором не виконане. Таким чином, заборгованість відповідача за договором складає 702 715, 20 грн грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності, шляхом стягнення 3 % річних в сумі 7 082, 43 грн за період прострочення з 31.01.2016 по 01.06.2016 та інфляційних втрат в сумі 28 982, 44 грн за період прострочення з 31.01.2016 по 01.06.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачу був поставлений товар, обумовлений договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі, у строк встановлений договором, не виконав, при цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відповідно постачальник набув право вимагати оплати товару.

Судом ураховано, що поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 702 715, 20 грн був прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості, об'ємів, комплектності і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо його оплати в повному обсязі. У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач також не навів заперечень щодо прийняття у позивача товару на спірну суму. Крім того судом враховано, що в судовому засіданні 12.07.2016 представник відповідача усно не заперечив проти задоволення позову, проте послався на відсутність фінансування.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 702 715, 20 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат (вих № 78/юр/16 від 24.06.2016) визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період прострочення з 31.01.2016 по 01.06.2016 (за двома видатковими накладними окремо) 3 % річних в сумі 7 082, 43 грн та інфляційних втрат в сумі 28 982, 44 грн.

Відповідачем доказів на спростування доводів позивача надано не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2 - Б; ідентифікаційний код 25394112) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основної заборгованості 702 715 (сімсот дві тисячі сімсот п'ятнадцять) грн 20 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 28 982 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн 44 коп., суму 3 % річних в розмірі 7 082 (сім тисяч вісімдесят дві) грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 082 (одинадцять тисяч вісімдесят дві) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016.

Суддя О. М. Дупляк