Рішення № 59515361, 04.08.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/56/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 справа № 908/1693/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КДС» (69121, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячний, вул. Виноградна, буд. 80)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69009, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-д)

про стягнення 30369,83 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.06.2016 р., паспорт серії СА 009090 від 27.06.1995 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 21.06.2016 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КДС» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» про стягнення 30369,83 грн., які складаються з: 30171,21 грн. основного боргу, 168,62 грн. 3% річних та 30,00 грн. інфляційних втрат. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, поставленого на його адресу за видатковими накладними № РН-353 від 21.10.2015 р., № РН-354 від 21.10.2015 р., № РН-355 від 21.10.2015 р., № РН-365 від 29.10.2015 р., № РН-384 від 20.11.2015 р., № РН-386 від 20.11.2015 р., № РН-389 від 25.11.2015 р., № РН-390 від 25.11.2015 р., у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 30171,21 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 11, 526, 530, 625, 712 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1693/16, присвоєно справі номер провадження 18/56/16, судове засідання призначене на 04 серпня 2016 року. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 04.08.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові; на вимогу суду надав витребувані документи. Також надав пояснення щодо наявності в тексті позовної заяви (на другому листі позову у 4-му абзаці) технічної помилки щодо дати листа: замість «лист від 24.03.2016 р.», зазначено «лист від 25.03.2015 р.» та пояснення щодо періоду нарахування компенсаційних санкції, а саме розрахунок здійснено за період з 09.04.2016 р. (включно) по 15.06.2016 р. (включно).

Пояснення позивача прийняті судом до уваги.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Матеріали справи містять поштове повідомлення відповідно до якого уповноважена особа відповідача (Попов) 04.07.2016 р. отримала примірник ухвали суду за адресою: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-д. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобовязався на підставі видаткових накладних поставити та передати у власність ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» лист г/к, швелер г/к, труби б/ш, круг н/ж, труби н/ж, труби е/з, труби сталеві б/ш тощо (надалі товар) на загальну суму 91871,05 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобовязання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором поставки.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, довіреностей, рахунків-фактур, платіжних доручень, листів, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, особа, що отримала товар, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме поставка товару на загальну суму 91871,05 грн. підтверджується видатковими накладними № РН-353 від 21.10.2015 р. на суму 59987,81 грн., № РН-354 від 21.10.2015 р. на суму 7778,40 грн., № РН-355 від 21.10.2015 р. на суму 1740,00 грн., № РН-365 від 29.10.2015 р. на суму 2432,76 грн., № РН-384 від 20.11.2015 р. на суму 1811,28 грн., № РН-386 від 20.11.2015 р. на суму 13340,00 грн., № РН-389 від 25.11.2015 р. на суму 4723,20 грн., № РН-390 від 25.11.2015 р. на суму 57,60 грн. На оплату поставленого товару позивачем виставлені рахунки-фактури № СФ-328 від 15.10.2015 р., № СФ-329 від 15.10.2015 р., № СФ-332 від 16.10.2015 р., № СФ-361 від 13.11.2015 р., № СФ-369 від 18.11.2015 р.

Факт отримання відповідачем обумовленого товару підтверджується довіреностями № 52 від 21.10.2015 р., № 53 від 21.10.2015 р., № 54 від 21.10.2015 р., № 84 від 17.11.2015 р., № 93 від 20.11.2015 р. виданих на імя директора по виробництву ОСОБА_2 Зазначені довіреності містять посилання на рахунки-фактури.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар, в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 61699,84 грн., про що свідчать платіжні доручення № 58 від 16.10.2015 р. на суму 45000,00 грн., № 154 від 16.11.2015 р. на суму 3194,70 грн. (зараховано в оплату 69,44 грн.), № 56 від 16.10.2015 р. на суму 2006,40 грн., № 155 від 16.11.2015 р. на суму 1464,00 грн., № 57 від 16.10.2015 р. на суму 13160,00 грн.

Матеріали справи містять лист відповідача вих. № 20/11-01 від 20.11.2015 р., відповідно до якого відповідач пропонував позивачу провести взаємозалік, а саме передплату за металопрокат по рахунку № СФ-330 від 15.10.2015 р. на суму 13160,00 грн. зарахувати в оплату металопрокату, придбаного по рахунку № 369 (видаткова накладна № 386 від 20.11.2015 р.). Також в листі вих. № 16/11-01 від 16.11.2015 р. вказував на невірне зазначення призначення платежу в платіжному дорученні № 154 від 16.11.2015 р. та зазначив, як слід розподілити платіж.

З урахуванням часткової оплати, проведення взаємозаліку, розмір заборгованості склав 30171,21 грн.

Частиною ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки письмовий договір сторонами не укладався, суд при визначенні строку настання обовязку оплати за отриманий товар, використовує приписи ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У звязку з невиконанням зобовязань щодо оплати отриманого товару в повному обсязі, на адресу відповідача 25.03.2016 р. направлена вимога № 2/110 від 24.03.2016 р. з проханням протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги перерахувати суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 30171,21 грн. Вимога отримана відповідачем 31.03.2016 р., про що свідчить витяг з сайту Укрпошти про рух відправлення № 6905702792210.

Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.

Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо погашення виниклої заборгованості, відсутності письмових пояснень щодо ускладнюючих обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

На день розгляду спору відповідач доказів сплати заборгованості за отриманий товар не довів.

Дослідивши наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 30171,21 грн. підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 168,62 грн. за період з 09.04.2016 р. (включно) по 15.06.2016 р. (включно), що складає 68 днів прострочення, а також 30,00 грн. інфляційних втрат за травень 2016 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним невірно через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, у звязку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період задовольняються в частині стягнення 168,17 грн., в частині стягнення 0,45 грн. 3% річних у позові відмовляється.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно (позивач застосував правило округлення суми до цілого числа, що не порушує прав відповідача, в даному випадку), а вимогу про стягнення 30,00 грн. інфляційних втрат за травень 2016 р., такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (юридична адреса: 70424, Запорізька область, Запорізький район, село Розумівка, вул. Леніна, буд. 1-Б; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, будинок 1-д, ідентифікаційний код 33701132, р/р 26008026395901 в ЗРУ «АТБ «Фінанси та кредит», МФО 313731) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КДС» (69121, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячний, вул. Виноградна, буд. 80, ідентифікаційний код 22135960, р/р 26008391485 в АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_1» у м. Києві, МФО 380805) 30171,21 грн. (тридцять тисяч сто сімдесят одну грн. 21 коп.) основного боргу, 168,17 грн. (сто шістдесят вісім грн. 17 коп.) 3% річних, 30,00 грн. (тридцять грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 1377,98 грн. (одну тисячу триста сімдесят сім грн. 98 коп.) судового збору. Видати наказ.

3.В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 серпня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець