Ухвала суду № 59514695, 26.07.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/2134/14-ц

4-с/465/18/16

У Х В А Л А

Іменем України

26.07.2016 м.Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді Мигаль Г.П

при секретарі- Максимович М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу за заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Львівській області на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, суд -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із скаргою до відповідача про скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної Виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №45107696 від 10.12.2015р.

Зокрема, заявник у скарзі вказує, що не згідний з вищевказаною постановою, так як вона суперечить п.9 ч.1ст. 47 Закону України Про виконавче провадження, оскільки згідно зазначеної статті виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу лише якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Заявник вказує, що відповідно до ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, під якою згідно ст.2 цього закону розуміється відчуження нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню ДВС.

Однак у Законі України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна зазначений і виняток, зокрема у ст. 2 цього закону вказано, що звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Це означає, що зазначений виняток стосується належних заявнику від боржника коштів, а саме невиплаченої заробітної плати інших виплат, що належать ОСОБА_1 у зв'язку із трудовими відносинами, а тому відсутня встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Тобто, вищевказана норма не стосується судових рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами. Враховуючи це, заявник вважає, що державний виконавець в постанові на цю норму, як на підставу про повернення виконавчого документа стягувачу, послався незаконно.

Заявник та його представник в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника заявника, вимоги, зазначені у скарзі, підтримує.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду скарги без участі представників сторін, суд відповідно до вимог ст. 169, ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, які стосуються заявленої скарги, суд приходить до переконання, що скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна, для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми закону, державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10.12.2015р. не врахував винятку передбаченого ст.2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна, тому скарга заявника підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 209, 383 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити повністю.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 у ВП № 45107696 від 10.12.2015р.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Мигаль Г.П.