Ухвала суду № 59509903, 28.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/305/16 Справа № 712/6090/15-к Категорія: ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5,7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 7,13 ч. 2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий ТОВ «Сокіл-2011» на посаді начальника охорони, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

виправданий за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України;

визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 2 ( двох ) років 2 (двох ) місяців 4 ( чотирьох ) днів позбавлення волі;

зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього увязнення і перебування його в СІЗО в період з 19 грудня 2014 року по 16 лютого 2015 року та з 23 лютого 2015 року по 28 січня 2016 року, тобто на момент постановлення вироку, що згідно перерахунку становить 2 роки 2 місяці 4 дні, звільнивши з під варти по відбуттю строку покарання негайно;

запобіжний захід до набуття вироком законної сили змінено з тримання під вартою на особисте зобовязання;

стягнуто на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 5 126 грн. 48 коп.;

вирішені питання щодо речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він при невстановлених обставинах та в невстановлений слідством час, незаконно, умисно, без передбаченого законом дозволу, придбав гранату РГД-5, достовірно знаючи, що вказаний предмет відноситься до категорії вибухових пристроїв та 19 грудня 2014 близько 02 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно зберігаючи при собі вказаний вибуховий пристрій, переніс його до громадського місця, а саме до нічного клубу «111», який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225 та в подальшому тримаючи його в руці іншою рукою висмикнув штопорне кільце із запалу гранати РГД-5 та кинув її в напрямку будинку № 221, що по вул. Хрещатик в м. Черкаси, в результаті чого вказана граната з причин, що не залежали від його волі не вибухнула.

Під час проведення огляду місця події 19 грудня 2014 о 04 годині 30 хвилин поблизу будинку № 221, що по вул. Хрещатик в м. Черкаси працівниками міліції виявлено та вилучено вибуховий пристрій, який відповідно до висновку експерта № 5/144 від 20 грудня 2014 року являється уніфікованим підривником до ручних гранат УЗРГМ та корпусом ручної наступальної осколкової гранати РГД-5, корпус гранати РГД-5 з підривником УЗРГМ в сукупності являються вибуховим пристроєм (боєприпасом) та придатні для використання за цільовим призначенням.

Він же, 19 грудня 2014 року, близько 02 години 45 хвилин, знаходячись біля нічного клубу «111», який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, учинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з хуліганських мотивів, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги, засади моральності, з особливою зухвалістю, перебуваючи в людному місці, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила моралі та прагнучи показати свою зневагу до таких правил і норм поведінки, дістав гранату РГД-5, яка відповідно до висновку експерта № 5/144 від 20 грудня 2014 являється уніфікованим підривником до ручних гранат УЗРГМ та корпусом ручної наступальної осколкової гранати РГД-5, корпус гранати РГД-5 з підривником УЗРГМ в сукупності являються вибуховим пристроєм (боєприпасом) та придатні для використання за цільовим призначенням та від'єднав кільце від запобіжної чеки, після чого кинув вказану гранату на проїзну частину вул. Хрещатик в м. Черкаси, при цьому виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено в зв'язку з тим, що запобіжна чека залишилась в підривнику, тобто з причин, які не залежали від його волі.

Після чого, він же, 19 грудня 2014 близько 02 години 45 хвилин, знаходячись біля нічного клубу «111», який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння після вчинення закінченого замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб з хуліганських мотивів, маючи прямий умисел, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9, з хуліганських мотивів, діставши з-за поясу пістолет, який відповідно до висновку експерта № 1/1374 від 20 грудня 2014, являється короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом «ПМР» калібру 9 MM PA, призначений для стрільби пістолетними патронами «несмертельної дії» калібру 9 мм РА, спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами та відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, здійснив постріл в обличчя потерпілому ОСОБА_9, чим спричинив ушкодження у вигляді рани м'яких тканин підборіддя та нижньої губи, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 232 від 04.02.2015 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. При цьому ОСОБА_7 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Після чого ОСОБА_7 сів до автомобіля НОМЕР_1, який було припарковано навпроти вказаного нічного клубу та намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, проте був затриманий працівниками БПС УМВС України в Черкаській області.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 409 від 06.03.2015 рана на нижній губі у ОСОБА_9 зажила рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним, потребує оперативного втручання і тому таке ушкодження є невиправним та дане тілесне ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя.

Вказане тілесне ушкодження надає обличчю потерпілого огидного, потворного вигляду, порушуючи симетрію та міміку, придає неприємний та не властивий нормальному людському обличчю вигляд, а тому є непоправним знівеченням обличчя. За таких критеріїв вказані ушкодження на обличчі потерпілого потрібно відносити до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох і більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб з хуліганських мотивів, ч. 2 ст. 15 п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з хуліганських мотивів, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2016 року ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України визнано невинуватим, за недоведеністю, що в його діянні є склад зазначених кримінальних правопорушень.

Цим же вироком суду ОСОБА_7 засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України за те, що він 19 грудня 2014 року близько 02 години 55 хвилин, знаходячись біля нічного клубу «111», який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 225, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинив грубе порушення громадського порядку із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме : діставши з-за поясу пістолет, який відповідно до висновку експерта № 1/1374 від 20 грудня 2014 року являється короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, самозарядним пістолетом «ПМР» калібру 9 мм Р.А., призначений для стрільби пістолетними патронами «несмертельної дії» калібру 9 мм Р.А., спорядженими гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами та відноситься до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду, здійснив постріл в обличчя потерпілому ОСОБА_9, чим спричинив ушкодження у вигляді рани м'яких тканин підборіддя та нижньої губи, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 232 від 04.02.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після чого ОСОБА_7 сів до автомобіля НОМЕР_1, який було припарковано навпроти вказаного нічного клубу та намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, проте був затриманий працівниками БПС УМВС України в Черкаській області.

Не погоджуючись з даним вироком місцевого суду прокурором у кримінальному провадженні подано апеляційну скаргу в якій прокурор просить вирок скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та постановити обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 263 КК України - 6 років п\в, за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України -10 років позбавлення волі, ч. 2 ст. 15 п.п. 7, 13, ч. 2 ст. 115 КК України - 11 років позбавлення волі, ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточну міру покарання у розмірі у розмірі 11 років позбавлення волі.

Як на підставу скасування виправдувального вироку вказує на невиконання судом першої інстанції вимог Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Зокрема, судом в своєму рішення не вказано конкретно чому суд не взяв до уваги одні докази і відкинув інші, крім того викладені висновки суду місять істотні суперечності.

Вказує, що у суду першої інстанції було достатньо доказів для винесення обвинувального вироку стосовно дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім того, прокурор вважає, що суд безпідставно та незаконно застосував до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 296 КК України.

Заслухавши доповідача, думки обвинуваченого, який просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а вирок суду залишити без змін; думки захисника, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора; думки прокурора, який апеляційну скаргу прокуратури підтримав, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох і більше осіб, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб з хуліганських мотивів за вказаних у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.

Так, суд при винесенні даного вироку належним чином дав оцінку доказам, дослідженим у процесі судового слідства - як показанням обвинуваченого та потерпілих, так і показанням свідків і письмовим доказам, належним чином мотивував свій висновок про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, за обставинами вказаними у обвинуваченні.

Так, суд першої інстанції дав належну оцінку та визнав недопустимим доказом протокол від 19 грудня 2014 року ( т. 1 а. 3 17 ), в ході якого зокрема було виявлено та вилучено гранату, в звязку з участю в якості понятих потерпілих, неправильне проведення замірів місцезнаходження гранати з привязкою до місцевості, що підтверджується висновком службового розслідування по даному факту ( т. 2 а. 130 131), а вилучені з місця події речі не були оглянуті та опечатані.

Дослідивши в судовому засіданні дані відеозапису із камер спостереження нічного клубу «111 » та показання потерпілих, протокол одночасного допиту потерпілих з обвинуваченим, протоколи предявлення потерпілим особи до впізнання, протоколи слідчих експериментів , суд першої інстанції не знайшов причетності обвинуваченого ОСОБА_7 до використання гранати так як потерпілі з певністю не вказали, що ОСОБА_7 тримав в руках саме гранату, та те, що рухи обвинуваченого руками були повязані з висмикуванням кільця гранати, а не з перезарядженням пістолета, а показання потерпілого ОСОБА_15 про те, що обвинувачений кинув гранату на пішохідному переході, спростовуються даними відеозапису камер зовнішнього спостереження про відсутність даного факту в зазначеному місці.

Також, судом першої інстанції встановлено, що з показань допитаних в судовому засіданні свідків працівників міліції та даних слідчих експериментів з ними, не вбачається, що вони були очевидцями події, а їх покази свідчать про виявлення гранати неподалік місця конфлікту.

Крім того, оскільки протокол огляду місця події визнаний судом недопустимим доказом через процесуальні порушення при його оформленні, то суд правомірно визнав недопустимими доказами обвинувачення і висновки судово-вибухотехнічних експертиз, зокрема висновок № 5/144 від 20 грудня 2014 року, висновок № 5/49 від 03 квітня 2014 року, висновок № 5/85 від 29 травня 2015 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що наявні у справі докази не дають змоги точно стверджувати про винність ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень. А оскільки всі сумніви необхідно трактувати на користь обвинуваченого, то слід визнати рішення суду про виправдання ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України правильним.

Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для справи. Відсутні й дані, котрі б могли свідчити про те, що суд був необ'єктивним або упередженим у своїх висновках стосовно недоведеності злочинних дій ОСОБА_7 передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, чи допустились порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування вироку.

За наведених обставин доводи прокурора, що висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Судовий розгляд проведений відповідно до ст. 337 КПК України в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення.

Крім того, згідно вимог ст. 404 ч. 1 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження лише за клопотанням учасників судового провадження.

В даному випадку жоден із учасників судового провадження не заявляв клопотання про повторне дослідження доказів чи про дослідження нових доказів, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості самостійно дослідити докази.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного у колегії суддів відсутні процесуальні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутн6ість умислу обвинуваченого на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 при здійсненні пострілу в нього. Так, згідно висновку судово-медичного експерта № 232 від 04 лютого 2015 року ( том. 2 а.с. 65 ), потерпілому заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 409 ( т. 2 а. 156), таке ушкодження, як рана на нижній губі ОСОБА_9 яка зажила рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним, потребує оперативного втручання, а тому є невиправним.

При оцінці тяжкості отриманих потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, суд першої інстанції зясував думку потерпілого, який розцінює спричинене йому тілесне ушкодження таким, що не надає йому потворного вигляду, не порушує міміку та симетрію обличчя, та його наявність не вплинуло на його особисте життя.

Разом з тим, зазначаючи у вироку про безпідставність кваліфікації дій обвинуваченого по епізоду обвинувачення у вчиненні замаху на вбивство із застосуванням вогнепальної зброї щодо потерпілого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15, п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та перекваліфіковуючи ці дії на ч. 4 ст. 296 КК України, суд першої інстанції не звернув уваги що кваліфікуюча ознака передбачена п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України випливає з попереднього епізоду обвинувачення у вчиненні замаху на вбивство із застосуванням гранати за ч. 2 ст. 15, п. 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК України, за яким ОСОБА_7 суд виправдав, і що в такому випадку ОСОБА_7 не є особою яка раніше вчиняла вбивство, у звязку з чим суд першої інстанції, відповідно вимог закону, мав виправдати обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Тому, колегія суддів вважає, що кримінальне провадження в зазначеній частині щодо обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, підлягає до закриття з підстав не доведення, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад зазначеного кримінального правопорушення

За таких обставин слід вважати, що суд фактично перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 296 КК України та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним неправомірних дій передбачених за ч.4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, який ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції, в їх сукупності, дав правильну оцінку, а тому покликання прокурора в апеляційній скарзі в цій частині, є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому доводиться зібраними та належним чином оціненими доказами, які суд правильно виклав у вироку, а саме: показами потерпілих про хуліганську спрямованість дій обвинуваченого, які є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження; даними відеозаписів із камер спостереження нічного клубу, що продовжував конфлікт саме обвинувачений, який після бесіди з потерпілими про необхідність припинення порушення громадського порядку не зробив висновків, не припинив протиправні дії, та послідував за ними, продовжуючи конфлікт.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, а також обставини, що помякшують покарання, а саме: позитивні характеризуючі дані обвинуваченого, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та добровільне відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної злочином, та відсутність у всіх потерпілих претензій до обвинуваченого та обставини, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 296 КК України, суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон, і призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

За змістом ст.ст.65,66 КК України та відповідно до розяснень, що містяться в п.п.3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання, суд може визнати помякшуючими й інші обставини, не зазначені в ч.1 ст. 66 КК України /наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди/. Визнання обставини такою, що помякшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

За змістом ст.69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності декількох /не менше двох/ обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

На підтримку свого рішення про призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд першої інстанції у вироку зазначив про позитивну характеристику обвинуваченого, про наявність обставин що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, також прийняв до уваги позицію потерпілих про відсутність претензій до обвинуваченого, які колегія суддів вважає за можливе визнати винятковими обставинами, що дає підстави для застосування ст.69 КК України, та призначення обвинуваченому покарання у виді 2 років 2 місяців та 4 днів позбавлення волі, яке є достатнє для виправлення і перевиховання обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора в частині призначеного обвинуваченому покарання задоволенню не підлягає.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а вирок зміні.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2016 року, відносно ОСОБА_7 змінити.

Закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України з підстав не доведення, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінальних правопорушень.

Вважати дії ОСОБА_7 перекваліфікованими з ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України за епізодом вчинення хуліганських дій з застосуванням вогнепальної зброї на ч. 4 ст. 296 КК України.

В решті вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :