Ухвала суду № 59509901, 02.08.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/398/16 Справа № 712/12406/15-к Категорія: ч.2 ст.186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року , яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 27.05.2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 1, 2 ст. 186 КК України до 2 років 8 місяців позбавлення волі,

засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 16.02.2016 року, зарахувавши в строк покарання його попереднє увязнення з 13.05.2015 по 16.02.2016 вісім місяців шість днів.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Черкаси, громадянка України, українка, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працююча, раніше не судима,

засуджена за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України вирішено звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуваним з іспитовим строком 2 роки та покладенням обовязків, передбачених ч.3, 4 ст. 76 КК України, а саме періодично зявлятися для реєстрації в КВІ та не змінювати без відому інспекції міце постійного проживання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено особисте зобовязання.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_12 - 11282,95 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, всього 16282,95 грн., а також стягнути витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 245,52 грн.

Вирішено питання про речові докази частина золотого ланцюжка 11.3 гр. (585 проби) залишено потерпілій.

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнані винними у тому, що вони 26 вересня 2015 року близько 05 год. в м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, біля підїзду будинку № 61, спільно та за попередньою змовою, повторно (ОСОБА_7), відкрито, умисно с корисливих мотивів заволоділи чужим майном, що належить ОСОБА_12, а саме (коли ОСОБА_8 відволікала потерпілу) ОСОБА_7 зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок 585 проби вагою 22 г із золотою підвіскою 585 проби вагою 2,21 г, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/403 від 09.10.2015 року - 11282,95 грн., і з викраденим майном зник, чим завдали потерпілій шкоду.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 стверджує, що він не був на місці вчинення кримінального правопорушення і його не вчиняв, а вину взяв на себе лише для того, щоб захистити ОСОБА_8, яка є його цивільною дружиною і з якою вони виховують малолітнього (6рокі) сина, не визнає своєї вини і просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження закрити. Звертає увагу, що потерпіла ОСОБА_12 та її приятель ОСОБА_13 затримали, побили і передали працівникам міліції ОСОБА_8, яка в суді показала, що сама зірвала ланцюжок з шиї потерпілої, але була налякана і обмовила його. Про обставини вчинення злочину ОСОБА_8 повідомила йому в автомобілі, про що він і показав під час слідчого експерименту. Також вважає, що ні потерпіла, ні свідок ОСОБА_13 не могли впізнати чоловіка, який вчинив грабіж, якщо такий і був;

В апеляційній скарзі прокурор Кучер М.А., який брав участь у судовому розгляді справи, не оспорюючи фактичні обставини та правильність кваліфікації діяння, вважаючи, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість вчиненого злочину відповідно до ст. 12 КК України і, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають нести більш суворе покарання, оскільки прояв гуманності та поблажливості за таких обставин є необґрунтованим, безпідставним, не буде сприяти їх виправленню, просить скасувати вирок через невідповідність призначеного судом кожному з обвинувачених покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даних про їх особу через м'якість і постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винними за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання ОСОБА_7 5 років позбавлення волі, ОСОБА_8 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України 3 роки іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляційну скаргу і заперечив доводи прокурора, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної прокурора і заперечив, пояснення обвинуваченої ОСОБА_8, яка просить вирок суду щодо неї залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку, а саме:

- показаннями в суді потерпілої ОСОБА_12 про те, що 26.09.2015 в м. Черкаси, після того, як в барі в барі «Надія» по вул. Сумгаїтській, де вона відпочивала з ОСОБА_13, у них пропав мобільний телефон, і коли близько 05 години вони стояли біля підїзду будинку, до них підійшла ОСОБА_8, показала телефон і запитала, чи це не їх телефон, коли вони роздивлялись телефон, до них підбіг невідомий хлопець, зірвав з її шиї ланцюжок та побіг в арку будинку. ОСОБА_7 бачила частину обличчя хлопця, як потім виявилось, це був ОСОБА_7 ОСОБА_7 з ОСОБА_13 догнали ОСОБА_8, яка також почала тікати. Після її затримання вона почала казати, що ні в чому не винна, що це вчинив ОСОБА_7

- показаннями свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що 26.09.2015 року зі своїми знайомими відпочивав в барі «Надія» по вул. Сумгаїтській в м. Черкаси. У вказаному барі у них зник мобільний телефон. Близько 05 години ранку він провів ОСОБА_12 до під'їзду будинку, біля якого вони зупинились та почали прощатися. В цей час до них підійшла ОСОБА_8 і звернулась з питанням, показавши телефон, чи це не їх телефон, який вони загубили. ОСОБА_7 сказали що ні. В цей час він побачив на шиї ОСОБА_12 чиїсь руки, він побачив що це був ОСОБА_7, який зірвав ланцюжок та втік. Його він не встиг догнати, але догнав ОСОБА_8. Ю.В., яка також намагалася втекти. При затриманні ОСОБА_8 казала, що ні в чому не винна, що це скоїв ОСОБА_7;

- даними протоколів предявлення для впізнання за фотокартками за участю потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13;

- висновку судово-товарознавчої експертизи від 09.10.2015 року;

- даними протоколів проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_12

З огляду на зазначені докази колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про критичну оцінку як показань обвинувачених, так і свідка ОСОБА_14 (мати обвинуваченого) про непричетність обвинуваченого ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення, оскільки згадані особи є зацікавленими, а їх показання спростовуються як показаннями потерпілої і свідка ОСОБА_13, так які підтверджені іншими наданими сторолною обвинувачення доказами доказами в їх сукупності, і підстав не вірити потерпілій і свідку ОСОБА_13 немає, оскільки у них не було і немає сенсу обмовляти ОСОБА_14, а доводи обвинуваченого ОСОБА_14, на які він посилається в обґрунтування неправдивості своїх та ОСОБА_8 перших показань, що ниби-то так він хотів допомогти останній, явно не узгоджуються з фактичними обставинами, які в цілому правильно встановив суд першої інстанції та дав їм правильну юридичну оцінку та правильно кваліфікував дії як ОСОБА_7, так ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7, та часткове визнання вини ОСОБА_8 колегія суддів оцінює критично, як обраний спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності.

Питання про призначення кожному з обвинувачених покарання суд вирішив у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, правильно враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу кожного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням розяснення, що міститься в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», про те, що досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан.

Так, судом ураховано, що згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України віднесено до злочину середньої тяжкості, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, по місцю проживання характеризується негативно, а також, що обвинувачена ОСОБА_8 по місцю проживання також характеризується негативно, перебуває під наглядом лікаря нарколога, проте, раніше не судима і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що обґрунтовано визнано судом обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_8

З урахуванням зазначених обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, що з урахуванням наявності попередніх судимостей є необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів.

Колегія суддів не вбачає підстав як для скасування вироку та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7, як про це просить обвинувачений, так і для призначення обвинуваченим більш суворого покарання, про що вимагається у апеляції прокурора, та погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства і застосування щодо неї ст. 75,76 КК України, що фактично і не оскаржується в апеляційній скарзі прокурора.

Таким чином, діючи в межах апеляційних вимог сторін колегія суддів не вбачає істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Згідно Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання" №838-VIII та відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно таким чином зарахувавши в строк покарання його попереднє увязнення з 13.05.2015 по 02.08.2016 відповідно до згаданих змін та вимог кримінального закону, у звязку з чим вказівку суду з цього питання та про початок строку покарання слід з вироку виключити.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2016 року відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11А без задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 зарахувавши його попереднє увязнення з 13.05.2015 по 02.08.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, у звязку з чим вказівку суду з цього питання та про початок строку покарання слід з вироку виключити.

Ухвала може бути оскаржена до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :