Рішення № 59503341, 23.05.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1994/16-ц

№ провадження 2/646/700/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2016 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Марковій О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду кові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Червонозаводського районного суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи тим, що17 листопада 1992 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з адміністрацією фабрики "Ремобувь", його дядя ОСОБА_4 придбав у власність приміщення і обладнання майстерні № 72 за адресою: АДРЕСА_2. Він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року і після його смерті відкрилась спадщина, яка складалася із: автомобіля марки "ЗАЗ 968 МБ" та спірного приміщення майстерні №72. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 була його мати - ОСОБА_5, яка і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 грудня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, проте тільки на автомобіль. Однак особа що прийняла частку спадщини має право на всю спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, яка є його бабою, померла. 20 листопада 1997 року він особисто звернувся до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, що в цілому складається з половини квартири АДРЕСА_1.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд визнати за ним право власності на приміщення колишньої майстерні №72 в порядку спадкування після ОСОБА_5

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, та позивач ОСОБА_2 не з'явились, надавши до суду заяву про слухання справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог у повному обсязі, просив розглядати справу у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи та вивчивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 1992 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з адміністрацією фабрики "Ремобувь", ОСОБА_4 придбав у власність приміщення і обладнання майстерні № 72, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 24,5 м2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2, виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 року міським відділом запису актів громадянського стану міста Харкова, актовий запис № 2909.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалася із: автомобіля марки "ЗАЗ 968 МБ" та спірного приміщення майстерні №72. Єдиним спадкоємцем після його смерті була його мати - ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 грудня 1993 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, є його мати - ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3, виданим 11 грудня 1995 року Харківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 20720.

20 листопада 1997 року до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач - ОСОБА_2, онук спадкодавця.

20 листопада 1997 року за реєстровим №5-5140 державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, що в цілому складається з половини квартири АДРЕСА_1.

Відносини спадкування, як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

На підставі положень ст. 525 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Таким чином, часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 є день його смерті, а тому відносини спадкування регулюються чинним на той час ЦК УРСР (в ред. 1963 року).

Спадкуванням за змістом норми статті 524 ЦК УРСР є перехід майна після смерті його власника (спадкодавця) до інших осіб в порядку, передбаченому правила цього Кодексу.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР ( в ред. 1963 року), яка діяла на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до приписів статей 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 548 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, тобто незалежно від оформлення права на спадщину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_4 все належне останньому майно одноособово успадкувала його мати - ОСОБА_5, а відповідно до позивача перейшло право власності на спірне нерухоме майно після її смерті.

За даними технічного паспорту на громадський будинок нежитлова будівля літер "Б-1" по АДРЕСА_3, виготовленого службовою особою Бюро технічної інвентаризації ТОВ "КОНСУЛАТ", станом на 25 грудня 2015 року складається з: приміщення №1 «коридор», площею 5,5 м2; приміщення №2 «майстерні», площею 13,9 м2; приміщення №3 «підсобна», площею 5,1 м2, а всього загальною площею 24,5 м2, і її адресу визначено як №20-А.

Процедурою видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, визначеною у розділі 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від З березня 2004 р. № 20/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Як вбачається з пояснень позивача, він не може прийняти у спадщину спірні приміщення майстерні №72, у зв'язку з тим, що його право власності як спадкоємця на спадкове майно не визнається, бо спадкодавцем у встановленому законом порядку не було отримано свідоцтво про право власності на ці спірні приміщення, яке б підтверджувало його право власності на спірну нерухомість.

За наведених обставин у інший спосіб, крім як за рішенням суду, ОСОБА_2, який є спадкоємцем за заповітом, не може реалізувати своє право на прийняття спадщини, яка складається із приміщень: №1 «коридор», №2 «майстерня» та №3 «підсобне», в нежитловій будівлі літера «Б-1» по АДРЕСА_3

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їхні сукупності, суд дійшов висновку, що визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 524, 525, 530, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, статтею 392 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, право власності на приміщення загальною площею 24,5 м2, а саме: приміщення №1 «коридор», площею 5,5 м2; приміщення №2 «майстерні», площею 13,9 м2; приміщення №3 «підсобна», площею 5,1 м2 в нежитловій будівлі літера «Б-1» по АДРЕСА_3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, 1928 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.А. Єжов