Рішення № 595023, 24.04.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2007 р. Справа № 16/182

Господарський суд Черкаської області в складі судді Спаських Н.М. , при секретарі судового засідання Волна С.В. , за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2 - за довіреністю,

відповідача -Ніколаєв Г.О. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за первісним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" про стягнення 14 123,62 грн. та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 12 608, 70 грн. процентів за користування позикою за період з 16.12.2006 року по 21.11.2006 року; 1 390,00 грн. інфляційних, 124,92 грн. процентів річних та при розподілі судових витрат стягнути з відповідача 2000,00 грн. на відшкодування витрат на оплату послуг адвоката на підставі договору позики від 15.02.2006 року, укладеного між сторонами.

Відповідач заявив зустрічний позов про визнання договору позики від 15.02.2006 року недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства, неузгодженості істотної умови договору з приводу способу розрахунків за позику та укладення договору з перевищенням повноважень з боку директора СТОВ "Тясмин".

 Сторони підтримали свої позовні вимоги, а проти задоволення взаємних вимог заперечили повністю і вважають їх безпідставними.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявній справі матеріали, суд вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний слід задовольнити повністю.

По первісному позову:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 12 608, 70 грн. процентів за користування позикою за період з 16.12.2006 року по 21.11.2006 року; 1 390,00 грн. інфляційних, 124,92 грн. процентів річних на підставі договору позики від 15.02.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підставі даного договору відповідачу було надано у позику грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн. на період до 01.10.2006 року, які станом на час пред'явлення позову вже були повернуті. За користування позикою у відповідності до п. 5 договору відповідач на користь позивача зобов'язався сплатити відсотки за кредит в розмірі 3% місячних.

Позивач розцінює даний договір як договір позики і вважає, що він регулюється параграфом 1 глави 71 ЦК України про позику.

Оцінивши даний договір, суд вважає, що він поєднує ознаки різних видів цивільно-правових угод і укладений його сторонами в рамках здійснення своєї господарської діяльності.

Пунктом 1 договору передбачено, що за даним договором ПП ОСОБА_1 позичає СТОВ "Тясмин" кошти в сумі 50 000,00 грн. на період до 01 жовтня 2006 року.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до п. 2 договору сторонами було погоджено, що СТОВ "Тясмин" розраховується насінням соняшника на суму 50 000,00 грн. по ціні, яка складається на момент розрахунків, а якщо сторони не дійдуть згоди по ціні соняшника, то позика повертається коштами.

 У відповідності до п. 5 договору сторонами погоджено, що СТОВ "Тясмин" сплачує відсотки за кредит в розмірі 3% місячних.

Проаналізувавши такі умови договору, суд встановлює наступне:

У відповідності до ст. 203 ЦК України, загальними умовами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є :

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст укладеного сторонами договору не є класичним договором позики, регулювання якого передбачено ст. 1046 ЦК України, оскільки сторонами погоджено, що позичені кошти СТОВ "Тясмин" повинен повернути у вигляді насіння соняшника ( це основна домовленість сторін, бо все інші способи розрахунку можливі лише після відміни цієї домовленості). В той же час обов'язковою умовою договору позики є повернення позикодавцеві тієї ж самої суми грошових коштів ( або речей, якщо позичалися речі).

У відповідності до ст. 212 ЦК України можуть укладатися правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини. Зокрема, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином. за змістом п.1 та п. 2 договору, укладеного між сторонами, підприємець ОСОБА_1 зобов'язався позичити СТОВ "Тясмин" 50 000,00 грн., а СТОВ "Тясмин" зобов'язався віддати на ці гроші соняшник. Така умова договору свідчить про те, що між сторонами на момент підписання було укладено не договір позики, а якийсь інший договір.

Сторони обумовили, що це зобов'язання може змінитися ( і стати класичним договором позики) лише у випадку, коли сторони не домовляться про ціну соняшника і не відомо, чи така умова настане чи ні.

Момент зміни зобов'язання і погодження обома сторонами виникнення у СТОВ "Тясмин" обов'язку повернути кошти, а не розрахуватися зерном ( тобто виникнення договору позики), наявними у справі документами встановити не можливо через їх відсутність.

На виконання договору позивач передав відповідачу 5000,00 грн. та 45000,00 грн. шістнадцятого та двадцятого лютого 2006 року, що підтверджується прибутковим касовими ордерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, копії яких наявні у справі.

Обома сторонами підтверджується, що СТОВ "Тясмин" повернув ці кошти повністю у 2006 році і спору по цій сумі між сторонами немає.

Факт повернення відповідачем коштів, а не насіння соняшнику, суд трактує як добровільну дію відповідача, оскільки сторонами не доведено, що це було вчинено на зміну зобов'язання і лише після того, як сторони не змогли домовитися про ціну соняшника.

Таким чином, суд вважає. що з моменту укладення договір від 15.02.2006 року договором позики не був і доказів про зміну зобов'язань між сторонами на позику (факт неузгодження ціни соняшника ) сторонами не надано.

Позивач просить стягнути з відповідача 1390,00 грн. інфляційних на суму боргу та 124,92 грн. процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України за період лютого-листопада 2006 року.

Дана вимога до задоволення не підлягає, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договір між сторонами укладався на первісній умові розрахунку соняшником ( не грошове зобов'язання) і позивач не довів первинними документами момент заміни зобов'язання між сторонами на розрахунок коштами, то відповідальність по ст. 625 ЦК України для відповідача не настає. Суд вважає, що повернення боргу у виді коштів було вільним волевиявленням СТОВ "Тясмин".

Оскільки укладений сторонами договір не є договором позики і не видозмінювався в нього, то позивач також не має права на стягнення процентів за цим договором на підставі ст. 1048 ЦК України. Інших підстав нарахування і стягнення процентів за позикою позивач суду не вказав.

Крім того, у п. 5 договору вказано, що СТОВ "Тясмин" сплачує відсотки за кредит. У відповідності до ст. 1054 ЦК України, кредитні договори має право укладати лише банк або інша фінансова установа. Приватний підприємець ОСОБА_1 такою установою не є.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення процентів за позикою, інфляційних та 3% процентів річних позивачу слід відмовити повністю.

Вимога про стягнення зі СТОВ "Тясмин" 2000,00 грн. витрат на адвокатські послуги до задоволення не підлягає в зв'язку із відмовою у позові та недоведеністю надання таких послуг. Зокрема суд погоджується з доводами відповідача про те, що жодний доказовий документ, в т.ч. і позовна заява по справі, адвокатом не підписано. В ході розгляду справи інтереси позивача представляв за довіреністю ОСОБА_2 Його дії та дії адвоката по захисту прав сторони у процесі не розмежовані. Адвокат ОСОБА_3 у процесі з'явився лише після звернення представником відповідача уваги на його відсутність у процесі при заявленій вимозі про відшкодування витрат на адвокатську допомогу. Позивачем укладалася угода і про надання юридичних послуг і про надання адвокатських послуг від однієї дати 18.12.2006 року. Розписки про отримання коштів на відшкодування адвокатських послуг підписано ОСОБА_3 як підприємцем і як адвокатом.

По зустрічному позову.

15 січня 2007 року судом зареєстровано зустрічний позов, за яким СТОВ "Тясмин" просить визнати недійсним договір позики від 15.06.2006 року. В обґрунтування позовних вимог вказано наступне:

- надання грошових позик є фінансовою послугою, що підпадає під дію Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.06.2001 року № 2664 ( далі Закон № 2664) і потребує ліцензування;

- умова договору про проведення розрахунку соняшником за позичені кошти не є характерною для договорів позики, а тому це доводить, що укладений сторонами договір не є договором позики.;

- при підписанні спірного договору директор СТОВ "Тясмин" порушив вимоги статуту про право директора укладати угоди в межах статутного фонду підприємства, який складає 46 473,00 грн. Спірний договір не було затверджено вищим органом СТОВ "Тясмин". Крім того, представник СТОВ "Тясмин" вказав на те, що потреби в запозиченні коштів у підприємства не було, а протоколом № 3 від 08.08.2006 року учасники СТОВ "Тясмин" вирішили не погоджувати і не затверджувати договори позики від 15.02.2006 року та від 21.06.2006 року, вжити заходи до їх розірвання та визнання недійсними ( а.с. 135).

Розглянувши доводи сторін за зустрічним позовом, судом встановлено наступне:

У відповідності до положень пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону № 2664, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

Згідно п. 6 ст. 4 фінансовими послугами вважаються в т.ч. і надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг мають фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

На вимогу суду представником приватного підприємця ОСОБА_1 були надані суду докази походження коштів, які були надані у позику. Так, суду надано довідку від 18.12.2006 року ( а.с. 122) про те, що позика в сумі 50 000,00 грн. надана приватним підприємцем за рахунок коштів, які отримані від здійснення підприємницької діяльності. Суд вважає, що первинних документів, які б підтвердили приналежність коштів приватному підприємцю та їх походження від підприємницької діяльності, представник ПП ОСОБА_1 суду не надав. Так, у відповідності до звіту ПП ОСОБА_1 за 4 квартал 2005 року виручка від реалізації товарів за весь рік склала 72 172.00 грн.. що підтверджується також і записами в Книзі обліку доходів та витрат за 2005 рік . За 1 квартал 2006 року обсяг виручки від реалізації склав лише 6 778,00 грн. Рух коштів по банках за 2005 рік відбувався в межах сум 65 000,00 грн. та 1 400,79 грн. Отже, для надання позики відповідачу позивач фактично повинен був вилучити з оборота майже всі кошти.

Таким чином, доказів про те, що в позику надавалися власні, а не запозичені кошти і що підприємець при наданні позики не діяв в інтересах третіх осіб, підприємець довести суду не спромігся. Судом розглянута справа № 16/183 і за цими двома справами вбачається, що загальна сума позик коштів складає 65 000,00 грн. при виручці ПП ОСОБА_1 за 2005 рік лише в розмірі 72 172,00 грн., що є не реальним.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що укладений між сторонами договір позики від 21.06.2006 року є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема з підстав того, що за своїм змістом він не є договором позики у відповідності до ст. 1046 ЦК України, що проаналізовано при розгляді первісного позову. Позикодавець здійснив нарахування процентів за кредит, про що чітко вказано в п. 5 договору і що мають право робити лише кредитні ліцензовані установи, а також для позики було використано кошти не приватного підприємця (не від підприємницької діяльності), а кошти невідомого походження чи третіх осіб. Доказів про те, що ці кошти фізична особа ОСОБА_1 зарахував в касу чи на рахунок приватного підприємця ОСОБА_1 для поповнення обігових коштів чи з інших підстав, суду не надано.

В даному рішенні суд не приходить до висновку, що надання коштів суб'єктами господарювання, які не є фінансовими установами у позику та під процент згідно законодавства не можливо, але в даному випадку вимога про стягнення процентів за позикою та санкцій за порушення грошового зобов'язання не підлягає до задоволення, оскільки між сторонами договір позики, як такий, не було укладено.

Суд погоджується з позивачем за зустрічним позовом про те, що спірний договір позики суперечить вимогам чинного законодавства і за своїми предметом таким договором не є, що також проаналізовано при розгляді первісного позову.

Доводи про те, що спірний договір укладався з боку СТОВ "Тясмин" в порушення статуту підприємства і директор СТОВ "Тясмин" підписав його як неуповноважена особа, а саме підприємство не мало потреби у запозиченні коштів, свого підтвердження матеріалами справи не знайшли. Так, залишки коштів по рахунку СТОВ "Тясмин" на момент отримання позики був значно меншим ніж 50 000,00 грн., а кошти було використано на потреби підприємства -- довідка СТОВ "Тясмин" а.с. 59. Незатвердження договору уповноваженим органом підприємства не є підставою для визнання його недійсним, оскільки це є лише внутрішньою процедурою підприємства.

Оскільки спору між сторонами з приводу повернення 50 000,00 грн. немає, то приведення сторін у первісний стан за результатами визнання договору недійсним не проводиться.

На підставі викладеного, у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний позов слід задовольнити повністю і визнати укладений між сторонами по справі договір позики від 15.02.2006 року недійсним.

На підставі ст. 49 ГПК України, з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь СТОВ "Тясмин" слід стягнути 85,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та СТОВ "Тясмин" договір позики від 15.02.2006 року з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин", ідентифікаційний код 03793768, Черкаська область, Чигиринський район. с. Новоселиця, - 85,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита, 118 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських