Рішення № 5949861, 26.01.2008, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 2-69/2008рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Маринченко М. М. ,

при секретарі Пахар Ю.С. , Скрипець Г.Л., Даниловому А.Д., Скорик Н.В., Янковій Х.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Ірина Іванівна, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу квартири, перевід прав та обов'язків покупця,

встановив:

У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на те, що йому та відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по 1/2стині кожному належить квартира АДРЕСА_1, яку вони придбали за договором купівлі-продажу.

У жовтні 2004 року він звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на вказану квартиру, визнання права власності на 1/2стину квартири з виплатою відповідачці вартості її частини, анулювання правовстановлюючих документів відповідачки на 1/2стину квартири, вселення до вказаної квартири та виселення з неї відповідачки.

Незважаючи на існування судового спору щодо квартири, невідомими йому особами 01 квітня 2005 року було підроблено від його імені довіреність на ОСОБА_4, якому нібито надавались від його імені повноваження управляти та розпоряджатись належною йому частиною квартири. Вказана довіреність була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І. 01 квітня 2005 року та зареєстрована в реєстрі за № 781. Підпис від його імені на вищевказаній довіреності було вчинено невідомою йому особою.

На підставі вищевказаної довіреності 06 квітня 2005 року ОСОБА_4, який діяв нібито від його імені, та ОСОБА_2 було здійснено продаж квартири ОСОБА_3, про що укладено договір купівлі-продажу квартири, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. 06 квітня 2005 року та зареєстровано в реєстрі за № 328. Про продаж квартири він дізнався лише 19 серпня 2005 року, коли намагався потрапити до спірної квартири, в якій перебувала невідома йому особа, яка повідомила про придбання квартири новим власником.

22 серпня 2005 року він звернувся із заявою про вчинення стосовно нього шахрайських дій до Головного Управління МВС України в м. Києві. За його заявою слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу № 20-3426, слідство по якій триває по теперішній час. Постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві від 27 вересня 2005 року його визнано по даній справі потерпілим.

Оскільки обидва правочини - довіреність та купівля-продаж було вчинено поза його волею та без його відома, позивач вважає, що вони повинні бути визнані судом недійсними.

Крім того, оскільки квартира належала йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, а остання виявила бажання її продати, про що свідчить укладення договору купівлі-продажу, то відчуження належної ОСОБА_2 частки ОСОБА_3 має розцінюватися як порушення його права, встановленого ст. 362 ЦК України на переважне придбання належної ОСОБА_2 частини квартири, тому позивач вважає, що на нього мають бути переведені права та обов'язки покупця за договором.

Посилаючись на вищевикладене позивач просив визнати недійсною довіреність від 01 квітня 2005 року, видану від його імені на ОСОБА_4, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І. 01 квітня 2005 року та зареєстровану в реєстрі за № 781; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. 06 квітня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 328; перевести на нього права покупця належної ОСОБА_2 частини спірної квартири; зобов'язати ОСОБА_3 повернути йому спірну квартиру; виселити ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб з квартири та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 судові витрати.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною довіреність від 01 квітня 2005 року, видану від його імені на ОСОБА_4, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І. 01 квітня 2005 року та зареєстровану в реєстрі за № 781; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. 06 квітня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 328; перевести на нього права покупця належної ОСОБА_2 частини спірної квартири та стягнути понесені ним судові витрати солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Додатково представник позивача пояснив, що позивач 1 квітня 2005 року, в день нотаріального посвідчення оспорюваної довіреності, в м. Коростишеві у нотаріуса Яворенко І.І. не був, підпис на довіреності та в реєстрі вчинення нотаріальних дій не ставив, наміру продавати належну йому частину квартири не мав. 1 квітня 2005 року він перебував у м. Свердловську Луганської області, де звертався в Центральну міську поліклініку № 1 за медичною допомогою. Крім того, їм стало відомо, що оспорювану довіреність ніби то від імені позивача на ім'я ОСОБА_4 було посвідчено нотаріусом внаслідок неправомірних дій громадянина ОСОБА_5

Щодо пропуску позивачем позовної давності в один рік, встановленої для звернення до суду з позовними вимогами про переведення прав та обов'язків покупця, позивач та його представник пояснили, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаними позовними вимогами лише у листопаді 2006 року, оскільки лише в листопаді 2006 року зміг отримати копії оспорюваних договорів для підготовки позову. Крім того позивач зазначив, що звернувся до суду з вказаним позовом не відразу після того, як дізнався про продаж квартири, оскільки намагався відновити своє порушене право власності шляхом звернення до слідчих органів та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_2 в своїх письмових запереченнях від 13 грудня 2006 року (а.с. 34, 35) проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_2 , колишнім подружжям, було досягнуто домовленості про продаж спірної квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності. Пошуком покупців займалися представники агентств нерухомості. ОСОБА_1 діяв через свою довірену особу ОСОБА_4 Умови договору купівлі-продажу погоджувалися з позивачем по телефону. 6 квітня 2005 року було укладено договір купівлі-продажу квартири за участю ОСОБА_4 Таким чином квартиру було продано за згодою позивача і його права при укладенні угоди порушено не було. Крім того, представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про переведення на нього прав та обов'язків покупця та

що до винесення вироку по кримінальній справі, порушеній по факту шахрайського заволодіння Уг частиною спірної квартири, належною позивачеві, вирішення вказаної справи є неможливим.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оспорювані довіреність та договір купівлі-продажу укладені та нотаріально посвідченні у повній відповідності до вимог закону, будь-яких належних доказів, які б спростовували їх дійсність чи свідчили про порушення прав позивача, останнім до суду не надано. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про переведення на нього прав та обов'язків покупця та не внесено на депозитний рахунок суду половину дійсної вартості спірної квартири на час розгляду справи. Також зазначив, що заявлений позов не може бути вирішений до винесення вироку по вищевказаній кримінальній справі.

Відповідач ОСОБА_4, допитаний за його клопотанням в якості свідка, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що приблизно у лютому 2005 року познайомився з позивачем. Через місяць позивач запропонував йому пожити в його квартирі та бути його представником при її продажу, оскільки відносини з його колишньою дружиною ОСОБА_2 були неприязними. Він погодився, показував квартиру покупцям та доповідав про них позивачу. В подальшому від брокера він дізнався, що є покупець на квартиру та повідомив про це позивача, який сказав дати йому паспортні дані для оформлення на нього довіреності і запропонував заплатити йому 500 доларів США. Він дав позивачу ксерокопію паспорта. Наступного дня позивач привіз йому довіреність від 1 квітня 2005 року на право представляти його інтереси та продавати квартиру. Після цього він узгодив з брокером та ОСОБА_2 , з якою спілкувався по телефону, де буде укладатися угода. Приватний нотаріус, ознайомившись з його довіреністю, сказав, що в ній не передбачено право подавати заяви від імені довірителя. Він про це повідомив позивача, який йому сказав, що внесе відповідні зміни в довіреність. Укладення угоди перенесли на наступний день. 6 квітня 2005 року позивач приніс йому довіреність і він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. знову зустрілися у приватного нотаріуса по вул. О. Гончара в м. Києві. Позивача під час укладення угоди не було. Нотаріус посвідчив договір, ОСОБА_3. дістав 170000 доларів США, які вони разом з ОСОБА_2 порахували. ОСОБА_2 забрала гроші собі. Після посвідчення договору він з ОСОБА_2 пішов до машини, в якій вона віддала йому певну суму грошей, він її не перераховував. ОСОБА_2 сказала, що узгодила суму з позивачем. Потім вона відвезла його на вул. Комінтерана, де він передав позивачу отриману грошову суму. ОСОБА_2 не була присутньою при передачі грошей. На наступний день позивач передав йому 500 доларів США за вказані послуги та забрав довіреність. Більше він з позивачем не бачився до зустрічі в міліції, де позивач почав говорити, що його не знає.

Представник відповідача ОСОБА_4 також проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що оспорювані угоди укладені з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, а також зазначив, що заявлений позов не може бути вирішений до винесення вироку по вищевказаній кримінальній справі.

Третя особа приватний нотаріус Яворенко І.І. пояснила, що 1 квітня 2005 року до неї за посвідченням довіреності звернувся громадянин ОСОБА_1, який пред'явив паспорт на своє ім'я. Нею було встановлено його особу, перевірено його дієздатність та посвідчено довіреність. Довіреність була підписана в її присутності (два оригінали: один на бланку, другий на аркуші паперу, який зберігається у нотаріуса). Також підпис було поставлено в реєстрі вчинення нотаріальних дій. Про внесення в довіреність від руки дописки „подавати від мого імені заяви" вона не пам'ятає. При цьому третя особа зазначила, що вона не може стверджувати, що під час посвідчення довіреності у неї був саме позивач, оскільки обличчя не пам'ятає. Проте, вказала, що відповідно до паспорту, до неї звертався громадянин ОСОБА_1, сумнівів у достовірності документів у неї не виникло.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог про визнання недійсною довіреності від 1 квітня 2005 року заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що деякий час працював в агентстві нерухомості тому знає, яким чином можна переоформити право власності на квартиру без власника. Приблизно в березні місяці 2005 року до нього звернувся його знайомий на ім'я Євген, до якого звернулися його знайомі з проханням допомогти переоформити квартиру. Євген розповів, що власником квартири є чоловік та дружина ОСОБА_1. Чоловік на даний час перебуває за межами України оскільки переховується від кримінальних осіб та органів влади, вірогідно, що його уже немає серед живих, і щоб дружина не залишилася без частини квартири, їй необхідно допомогти з переоформленням. Він повідомив Євгена про те, що для переоформлення квартири необхідне доручення від ОСОБА_1, а для того, щоб оформити доручення необхідна або його присутність у нотаріуса або його паспорт. Євген передав йому паспорт ОСОБА_1, з якого він зрізав фотографію і вклеїв свою. На початку квітня він декілька разів заходив до приватних нотаріусів в м. Києві, але доручення не зробив, оскільки була черга, а також він боявся, що його впізнають, оскільки він часто звертався до нотаріусів, коли працював в агентстві нерухомості. Тоді він вирішив поїхати в сторону м. Житомира. В м. Коростишеві він зайшов до приватного нотаріуса і сказав, що хоче посвідчити довіреність. Нотаріус перевірила паспорт та ідентифікаційний код, виготовила довіреність, він її підписав. Нотаріус внесла відомості в реєстр вчинення нотаріальних дій, він заплатив 60 грн., забрав довіреність та поїхав до Києва. В м. Києві він передав довіреність Євгену, а також на його прохання зробив від імені ОСОБА_1 посвідчену в нотаріальному порядку заяву про зняття з реєстраційного обліку. За надані послуги Євген заплатив йому 300 доларів США. Через деякий час він дізнався, що його розшукують органи слідства за підробку документів.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є чоловіком та дружиною, суду показали, що ОСОБА_2 є знайомою ОСОБА_8 і дозволила їм пожити у спірній квартирі, оскільки ОСОБА_8 потрібно було відвідувати в Київській лікарні дитину. 14 серпня 2004 року ОСОБА_8 приїхала в спірну квартиру, прожила там місяць, а потім приїжджала на вихідні дні до чоловіка. ОСОБА_7 проживав у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_2 з літа 2004 року до квітня 2005 року в якості охоронця. Приблизно в кінці 2004 року на початку 2005 року (за показаннями свідка ОСОБА_7 ), в кінці серпня (за показаннями свідка ОСОБА_8 ) в квартиру поселився ОСОБА_4, який сказав, що проживатиме в квартирі з дозволу ОСОБА_1, і займався продажем квартири. Особисто у ОСОБА_1 вони причину проживання ОСОБА_4 в квартирі не дізнавалися і нічого з ним не обговорювали. ОСОБА_4 зустрічався з позивачем в кафе навпроти будинку, на вулиці, безпосередньо присутніми при їхніх розмовах вони не були.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що пожити спірній квартирі в якості охоронця йому запропонував ОСОБА_7 На другій половині квартири з середини зими 2005 року проживав ОСОБА_4, який періодично спілкувався з ОСОБА_1 на вулиці. Особливості їхніх стосунків свідкові невідомі, оскільки при ньому позивач з ОСОБА_4 в квартирі не спілкувалися.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3, показання відповідача ОСОБА_4, якого було допитано в якості свідка, пояснення представника відповідача ОСОБА_4, третьої особи та її представника, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.3 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. 08 липня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6158, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ЗАТ „Трест Київміськбуд-1" в рівних частках купили квартиру АДРЕСА_1. Право власності зазначених осіб на вказане нерухоме майно зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (а.с. 7).

Відповідно до довіреності, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко І.І. 01 квітня 2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 781 (далі - довіреність від 01 квітня 2005 року), ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 управляти та розпоряджатися належною йому частиною квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г. 06 квітня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 328 (далі договір купівлі-продажу квартири від 06 квітня 2005 року) ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який на підставі довіреності від 01 квітня 2005 року діє від імені ОСОБА_1 продали, а ОСОБА_3. купив належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 230), яка належить продавцям в рівних частках кожному на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. 08 липня 2002 року за реєстровим № 6158, дублікат якого виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. 28 січня 2003 року за реєстровим № 663, зареєстрованого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30 січня 2003 року в реєстровій книзі № 335-68 за реєстровим № 43076.

Відповідно до довідки від 18 січня 2007 року № 12/2-468 слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві в провадженні вказаного слідчого управління знаходиться кримінальна справа № 20-3426, порушена 16 вересня 2005 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом 1/2 частиною спірної квартири, яка належить позивачу ОСОБА_1 (а.с. 76).

Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13 червня 2007 року № 19/7-111 (а.с. 185, 186, 187) в первинний зміст паспорта громадянина України серійний номер НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, були внесені зміни шляхом заміни фотознімку. Ознак внесення будь-яких змін та доповнень в рукописні та друковані реквізити вказаного паспорта не виявлено.

Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 11 червня 2007 року № 96 (а.с. 188, 189, 190) підпис в графі „підпис" у довіреності ВСВ № 126091, зареєстрованій в книзі-реєстрі за № 781 приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Яворенко І.І., підпис навпроти номеру нотаріальної дії 781 та прізвища, ім'я, по батькові ОСОБА_1 в книзі-реєстрі вказаного приватного нотаріуса від 01 квітня 2005 року, підпис в графі «підпис» в заяві від імені ОСОБА_1 серії ВСВ № 126089 на ім'я начальника відділу паспортної та міграційної служби Оболонського району м. Києва, зареєстрованій в книзі-реєстрі за № 780 вказаного приватного нотаріуса та підпис навпроти номеру нотаріальної дії 780 та прізвища, ім'я, по батькові ОСОБА_1 в книзі-реєстрі приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Яворенко І.І. від 01 квітня 2005 року виконані ОСОБА_5.

Відповідно до довідки травмпункту Свердловської центральної міської лікарні № 1 Луганської області (а.с. 92) 1 квітня 2005 року, тобто в день нотаріального

посвідчення оспорюваної довіреності, ОСОБА_1 о 18 год. 25 хв. звертався до даного травмпункту у зв'язку з падінням, внаслідок якого він вдарився об бордюр.

На підставі пояснень позивача, показань свідка ОСОБА_5, вищезазначених документів, суд приходить до висновку, що нотаріальне посвідчення довіреності від 01 квітня 2005 року та договору купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року належної позивачеві Уг частини спірної квартири вчинено без відома позивача та за відсутності його волевиявлення.

Показання відповідача ОСОБА_4, допитаного в якості свідка, спростовуються вищенаведеними доказами.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9, оскільки з цих показань вбачається, що про те, що ОСОБА_4 проживає в квартирі з дозволу ОСОБА_1 їм відомо лише зі слів ОСОБА_4, позивач особисто їм про ОСОБА_4 нічого не повідомляв. При них позивач з ОСОБА_4 не спілкувався, змісту їхніх розмов вони не чули. Крім того, факт знайомства ОСОБА_4 з ОСОБА_1, на який посилаються свідки, не є доказом того, що оспорювані правочини укладено з відома позивача.

У зв'язку з вищевикладеним довіреність від 01 квітня 2005 року та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 06 квітня 2005 року в частині продажу ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 належної ОСОБА_1 Уг частини вказаної квартири ОСОБА_3 слід визнати недійсними з застосуванням наслідків недійсності правочину.

На підставі п.3 договору купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року, показань ОСОБА_4, пояснень представника ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 судом встановлено, що продаж спірної квартири здійснено за 892500 грн., які ОСОБА_3. передав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при укладенні договору.

Таким чином ОСОБА_1, який не був присутнім при укладенні договору, вартості належної йому 1/2 частини квартири, яку було продано, не отримував.

Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за договором від нього, які, в свою чергу, йому передала ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_4 не зміг вказати суду розмір цієї суми, будь-яких інших доказів її передачі позивачеві, крім власних пояснень, а також доказів, що ці грошові кошти є саме коштами, належними позивачу за договором купівлі-продажу належної йому частини квартири.

У зв'язку з цим з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути 446250 грн. в рахунок повернення сплаченої вартості Уг частини квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1

Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 06 квітня 2005 року покупцем ОСОБА_3 в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстрований, що вбачається з примірника вказаного договору, наданого представником покупця ОСОБА_3 (а.с. 74), ОСОБА_3. відповідно до положень ст. 210, ч. 4 ст. 334, ст. 657 ЦК України право власності на квартиру не набув. Тому підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на Уг частину спірної квартири в порядку двохсторонньої реституції сторін за недійсним договором відсутні.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу Уг частини спірної квартири, належної ОСОБА_2 , укладено з порушенням переважного права позивача купівлі частки у праві спільної часткової власності.

На виконання вимог ч. 4 ст. 362 ЦК України та у зв'язку з відсутністю у суду депозитного рахунку ОСОБА_1 вніс грошову суму у розмірі 446250 грн., яку за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року сплатив покупець ОСОБА_3. продавцю ОСОБА_2 , на депозитний рахунок відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва (а.с. 274, 277).

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про переведення на нього прав та обов'язків покупця з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено представниками відповідачів. Зокрема, з пояснень позивача вбачається, що про продаж квартири він дізнався у серпні 2005 року. До суду ж із зазначеним позовом він звернувся лише у листопаді 2006 року.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд визнає поважними причини пропущення позивачем позовної давності, оскільки позивач не має юридичної освіти, не був знайомий з положеннями ЦК України, якими врегульовано порядок продажу частки у праві спільної часткової власності та передбачено право співвласника на звернення до суду з позовом про переведення на нього права та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та намагався відновити своє порушене право власності шляхом звернення до слідчих органів та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.

За таких обставин порушене право позивача підлягає захисту.

Зокрема, на позивача слід перевести права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частини спірної квартири від 06 квітня 2005 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

1) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_2

в будинку АДРЕСА_1, придбану ОСОБА_3

Ю.В. за договором купівлі-продажу від 06 квітня 2005 року, укладеним між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

2) стягнути з ОСОБА_1 з депозитного рахунку відділу Державної

виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві №

37318001004455, код ЄДРПОУ 35018577, банк: ГУДК у м. Києві, МФО 820019 на

користь ОСОБА_3 446250 грн. вартості 1/2 частини квартири НОМЕР_2 в будинку

АДРЕСА_1, сплаченої покупцем ОСОБА_3

Ю.В. продавцю ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 від 06 квітня 2005

року.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати: державне мито у розмірі 1700 грн. та втрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

На підставі ст. ст. 202, 203, 210, 215, 216, 267, 334, 362, 657 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність від 01 квітня 2005 року, видану ОСОБА_1 ОСОБА_4, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Яворенко Іриною Іванівною 01 квітня 2005 року, зареєстровану в реєстрі за № 781.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник Іриною Георгіївною 06

8 квітня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 328 в частині продажу ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 належної ОСОБА_1 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 446250 грн. (чотириста сорок шість тисяч двісті п'ятдесят гривень) в рахунок повернення сплаченої вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1.

Перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник Іриною Георгіївною 06 квітня 2005 року, зареєстрованим в реєстрі за № 328, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

1) визнати за ОСОБА_1 право власності на Уг частину квартири АДРЕСА_1, придбану ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник Іриною Георгіївною 06 квітня 2005 року, зареєстрованим в реєстрі за № 328, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

2) стягнути з ОСОБА_1 з депозитного рахунку відділу Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві № 37318001004455, код ЄДРПОУ 35018577, банк: ГУДК у м. Києві, МФО 820019 на користь ОСОБА_3 446250 грн. (чотириста сорок шість тисяч двісті п'ятдесят гривень) вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, сплаченої покупцем ОСОБА_3 продавцю ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник Іриною Георгіївною 06 квітня 2005 року, зареєстрованим в реєстрі за № 328.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 державне мито у розмірі 1700 грн. та втрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.