Рішення № 59497642, 03.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3688/15-ц 22-ц/774/1494/К/16

Справа № 182/3688/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1494/К/16 суддя Шестакова З.С.

Категорія - 47 (ІV) Доповідач - Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.

секретар: Євтодій К.С.

за участю: прокурора - Кузьменка Сергія Віталійовича,

представника позивачів - ОСОБА_1,

позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Головного Управління Держгеокадастру у Нікопольському районі - Книги Яни Юріївни,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Нікопольської районної державної адміністрації та Управління Держгеокадастру у Нікопольському районі про визнання права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивачі звернулися до суду з даним позовом, який в подальшому уточнили, зазначивши, що 26 грудня 2008 року вони, у відповідності до ст. 121 ЗК України звернулися до відповідача Нікопольської районної державної адміністрації (далі - Нікопольська РДА) з заявами про виділення кожному земельної ділянки, площею по 2,0 га ріллі із земель державної власності на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району для ведення особистого сільськогосподарського виробництва. 29 квітня 2009 року районною комісією з організації вирішення земельних питань при Нікопольській РДА надано дозвіл на виділення земельних ділянок та розробку проектної документації. Розпорядженням Голови районної державної адміністрації «Про надання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Криничуватської сільської ради» від 18 листопада 2010 року надано у власність позивачам земельні ділянки загальною площею 23,7731 га сільськогосподарських угідь.

13 вересня 2012 року розроблений і погоджений уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам був розглянутий державним кадастровим реєстратором та зареєстрований в Державному земельному кадастрі і кожній земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер.

Оскільки процедура видачі державних актів не була завершена до 01.01.2013 року, а з 01.01.2013 року порядок оформлення права власності на земельну ділянку було врегульовано на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивачі звернулися з техдокументацією до Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області для реєстрації права власності на земельні ділянки,однак в цьому їм було відмовлено, оскільки розпорядження від 18.11.2010 року, підписане Головою РДА, не зареєстроване у загальному відділі РДА.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати за кожним з них право власності на земельні ділянки, загальною площею 23,7731 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області у розмірах відповідно до кадастрової документації.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року визнано право власності на земельні ділянки, загальною площею 23,7731 га. за рахунок земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області за:

- ОСОБА_17 - 2,0 га, кадастровий номер НОМЕР_1;

- ОСОБА_2 - 2,0 га, кадастровий номер НОМЕР_2;

- ОСОБА_15 - 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_3;

- ОСОБА_13 - 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_4;

- ОСОБА_14 - 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_5;

- ОСОБА_3 - 2,0 га, кадастровий номер НОМЕР_6;

- ОСОБА_16 - 1, 7142 га, кадастровий номер НОМЕР_7;

- ОСОБА_7- 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_8;

- ОСОБА_8- 2,0 га, кадастровий номер НОМЕР_9;

- ОСОБА_9 - 2,0 га, кадастровий номер НОМЕР_10;

- ОСОБА_10 - 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_11;

- ОСОБА_12 - 1,7737 га,кадастровий номер НОМЕР_12;

- ОСОБА_11 - 1,7142 га, кадастровий номер НОМЕР_13.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм ст. 186-1 ЗК України й не врахування того факту, що надання висновків про погодження проекту землеустрою належить до компетенції Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, що створюється відповідною місцевою державною адміністрацією, однак, судом не з'ясовано та не встановлено чи зверталися позивачі до такої Комісії з відповідними заявами й яким був результат їх розгляду. Вважає, що суд порушив положення ст.ст. 116,118,121 ЗК України й вирішив питання щодо приватизації земельних ділянок, які не відносяться до його компетенції. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт звернення позивачів до Нікопольської РДА, відділу Держкомзему у Нікопольському районі, Реєстраційної служби Нікопольського міського управління юстиції з питань отримання у власність та оформлення права власності на земельні ділянки. Не звернуто уваги судом й на пропуск позивачами строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої, заявлено відповідачами під час розгляду справи. Порушення норм процесуального права вбачає в об'єднанні позовів 13 громадян в одне провадження, тоді як позовні вимоги кожного з позивачів є окремими та самостійними по суті.

В запереченнях на апеляційну скаргу представники позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_18 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 грудня 2008 року позивачі, кожний окремо, звернулися до голови Нікопольської РДА з заявами про надання згідно ст. 121 ЗК України в порядку безоплатної приватизації земельної ділянки площею 2,0 га ріллі із земель державної власності на території Криничуватської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21, 25, 29, 33, 37, 41, 45, 50, 54, 58, 62, 66, 70).

Розпорядженням голови Нікопольської РДА від 10 липня 2009 року за № 548-р-09, враховуючи позитивні висновки районної комісії з організації вирішення земельних питань при Нікопольській РДА райдержадміністрації (протокол № 6 від 29 квітня 2009 року) надано дозвіл позивачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності на території Криничуватської сільської ради (а.с. 22).

На замовлення позивачів у 2010 році Приватне підприємство « Кадастр» розробило для кожного з них проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Криничуватської сільської ради.

Розглянувши проект землеустрою, який розроблено ПП «Кадастр» щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам площею 23,7731 га ріллі на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району, відділ Держкомзему у Нікопольському районі погодив проект землеустрою, про що надав Висновок від 13 вересня 2010 року за № 2873/4 (а.с.107, 108).

Комісія з організації вирішення земельних питань Нікопольської РДА 13 жовтня 2010 року (Протокол № 16) рекомендувала голові Нікопольської РДА затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надати у власність позивачам земельну ділянку загальною площею 23,7731 га ріллі із земель державної власності на території Криничуватської сільської ради, доручити відділу Держкомзему у Нікопольському районі підготувати проект розпорядження голови райдержадміністрації (а.с.109-110).

Розпорядженням голови Нікопольської РДА, яке погоджено начальником відділу Держкомзему у Нікопольському районі 18 листопада 2010 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Надано у власність земельні ділянки загальною площею 23,7731 га. сільськогосподарських угідь, з них 23,7731 га. ріллі, а саме : ОСОБА_17 - 2,0 га., ОСОБА_2- 2,0 га., ОСОБА_15 - 1,7142 га., ОСОБА_13 - 1,7142 га., ОСОБА_14 -1,7142 га., ОСОБА_3 - 2,0 га., ОСОБА_16 - 1,7142 га., ОСОБА_7 - 1,7142 га, ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9) -2,0 га, ОСОБА_8 ( дошлюбне прізвище - ОСОБА_8)- 2,0 га, ОСОБА_10 -1,7142 га., ОСОБА_12-1,7737 га., ОСОБА_11 - 1,7142га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності на території Криничуватської сільської ради (а.с. 23).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дійсності розпорядження голови Нікопольської РДА, яке погоджено начальником відділу Держкомзему у Нікопольському районі 18 листопада 2010 року й того, що при виділенні позивачам земельних ділянок було повністю виконано всі умови, передбачені ст. 118 ЗК України, у зв'язку з чим вважав, що наявні підстави для визнання за позивачами права власності на земельні ділянки.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. ч.1, 2, 3 ст. 116 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України (в редакції статті відповідно на час звернення та на час оформлення документів на землю позивачами).

Частиною 6 вказаної статті передбачено що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для індивідуального дачного будівництва, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Частинами 7-10 ст. 118 ЗК України визначено порядок розгляду заяви, надання дозволу на розробку проекту її відведення, погодження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, прийняття рішення районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання

її у власність.

У відповідності до ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 2012 рік) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції станом на 2012 рік).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачі у встановленому ст. 118 ЗК України порядку звернулися до Нікопольської районної державної адміністрації з заявами про передачу їм у власність в порядку приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримали дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, за їх замовленням розроблено та виготовлено ПП «Кадастр» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який погоджено Комісією з організації вирішення земельних питань Нікопольської РДА.

Однак, позивачами не здійснено державну реєстрацію права власності на земельні ділянки на своє ім'я в законом встановленому порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивачів до суду стала відсутність реєстрації в загальному відділі Нікопольської РДА розпорядження її голови, яке погоджено начальником відділу Держкомзему у Нікопольському районі 18 листопада 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано позивачам у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності на території Криничуватського сільської ради. Саме ця обставина перешкоджає їм здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується у судовому порядку.

Аналогічне роз'яснення щодо судового порядку вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність надане й Пленумом Верховного Суду України в п. 4 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту може бути порушення, невизнання або оспорення відповідного суб'єктивного права.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в порушення ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України, позивачі не довели якими діями відповідачів їх права порушуються, не визнаються або оспорюються й у зв'язку з цим потребують захисту судом в обраний ними спосіб шляхом визнання права власності на земельні ділянки, адже матеріали справи не містять даних про відмову відповідача - Нікопольської районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки у власність позивачам .

Навпаки, розпорядженням голови Нікопольської РДА, яке погоджено начальником відділу Держкомзему у Нікопольському районі 18 листопада 2010 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано позивачам у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності на території Криничуватського сільської ради.

Відповідно до приписів п.2 Розділу ХІ «Реєстрація, тиражування та доведення розпоряджень до виконавців» Положення про розпорядження голови Нікопольської РДА, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 25.02.2010 року, № 300-р-10 підписані головою райдержадміністрації розпорядження реєструються загальним відділом в установленому порядку, упродовж 1-2 днів тиражуються і надсилаються заінтересованим органам та організаціям згідно реєстром розсилки, підписаним головним розробником.

Дійсно, розпорядження голови Нікопольської РДА «Про надання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Кринучуватської сільської ради» не зареєстроване у загальному відділі РДА у порядку, встановленим вказаним Положенням.

Однак, позивачі з приводу приведення цього розпорядження у відповідність до вимог чинного законодавства, до Нікопольської РДА не зверталися.

Виходячи зі змісту ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України у взаємозв'язку з нормами ст.ст. 3,15 ЦПК України, сама по собі відсутність реєстрації вказаного розпорядження в загальному відділі райдержадміністрації, не може бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.

Не приймає до уваги колегія суддів й посилання позивачів на зміну з 01.01.2013 року встановленого порядку державної реєстрації земельної ділянки як на підставу для звернення до суду з даним позовом, оскільки Законом України «Про державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013 року, врегульовано такий порядок у разі розробки технічної документації на земельну ділянку й відсутності її реєстрації до 01.01.2013 року.

Так, у відповідності до п.2 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр України», у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Порядок державної реєстрації земельної ділянки визначений ст. 24 вказаного Закону, при цьому ч.6 визначає підстави для відмови у здійсненні такої реєстрації.

Однак, позивачі, які посилаються на факт зверненняз техдокументацією для реєстрації права власності на земельні ділянки, не надали жодних доказів суду в підтвердження цього, як і доказів в підтвердження відмови у реєстрації за ними права власності на земельній ділянки у визначеному Законом України «Про державний земельний кадастр», порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного, й за відсутності порушення прав позивачів відповідачами та достатніх даних, які б свідчили про наявність спору, визнав право власності на земельні ділянки за позивачами без достатніх на це правових підстав, тим самим перебравши на себе виключні функції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про визнання за позивачами права власності на земельні ділянки, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалюється нове рішення, тому у відповідності до ч.5 ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно матеріалів справи, прокурором за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 4019,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1369 від 15.06.2016 року та від 30.06.2016 року (а.с. 195,196).

Отже, враховуючи те, що апеляційну скаргу задоволено, а позивачам відмовлено в задоволенні їх позовних вимог, колегія суддів вважає, що судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4019,40 грн. підлягає стягненню з позивачів на користь Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, з кожного по 309,18 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ч.1, ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до Нікопольської районної державної адміністрації та Управління Держгеокадастру у Нікопольському районі про визнання права власності на земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на користь Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 4019,40 грн., з кожного по 309,18 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним чинності.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська