Ухвала суду № 59497497, 21.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4253/16 Справа № 201/3098/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В.В. Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Дніпро

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є.

при секретарі Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 р. по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг адвоката та відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А :

02.03.2015 р. ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору про надання послуг адвоката та відшкодування збитків. В обґрунтування посилались на те, що 25 жовтня 2010 р. між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 був укладений договір (угода) "Про участь адвоката у кримінальному процесі" щодо захисту прав та інтересів доньки позивачки - ОСОБА_2, яка обвинувачувалась у скоєнні кримінального злочину. На виконання даного договору позивач сплатила відповідачу гонорар у сумі 50.000 грн., проте адвокат ОСОБА_4 не виконав зобов'язання за вказаним договором не з'явившись у судове засідання, призначене у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська, внаслідок чого остання вимушена була здійснювати свій захист самостійно. Крім того, відповідач заявив слідчому клопотання про перекваліфікацію злочину, за яким обвинувачувалась ОСОБА_2 - зі ст.368 КК України на ч.3 ст.190 КК України, знаючи при цьому, на думку позивача, що в діях його підзахисної відсутній склад злочину за даною статтею КК України, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2011 р., а також тим, що державний обвинувач відмовився у судовому засіданні від підтримки обвинувачення у зв'язку з відсутністю складу злочину. Просила суд розірвати вказаний договір, стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у сумі 50.000 грн. та неустойку у розмірі 1.500 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2016 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог на тій підставі, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процессуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 27, 46 ЦПК України передбачено, що обов'язок з доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, що випливає зі змісту ст. 27 ЦПК України.

Частинами 1 та 2 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 25 жовтня 2010 р. між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 був укладений договір (угода) "Про участь адвоката у кримінальному процесі" щодо захисту прав та інтересів доньки позивачки - ОСОБА_2, яка обвинувачувалась у скоєнні кримінального злочину.

Відповідно до п.5.1 вказаного договору гонорар адвоката за здійснення захисту ОСОБА_2 становить 50.000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням № 05/ДПВ-14 від 20 січня 2014 р. кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області відмовила в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 щодо повернення суми гонорару у розмірі 50.000 грн. (а. с. 21).

Рішенням № 05/ДПВ-16 від 20 січня 2016 р. кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області відмовила в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 щодо повернення суми гонорару у розмірі 50.000 грн.

Враховуючи зазначе, а також те, що стороною позивача не було надано суду доказів сплати ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 50.000 грн., суд обґрунтовано прийшов до висновку щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Приймаючи до уваги рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, суд також обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог щодо розірвання договору у зв'язку з суттєвим порушенням адвокатом умов договору, оскільки доказів на підтвердження таких порушень адвоката ОСОБА_4 суду не було надано.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2016 р. залишити без зміг.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

Н.Є.Посунся