Рішення № 5949601, 23.06.2009, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа №2-578/2009

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровської І.В.,

при секретарі Яценюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку „ПОРТО-ФРАНКО» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 12851,66 доларів США, в тому числі за кредитом 11425,30 доларів США, за відсотками 867,64 доларів США, за штрафними санкціями 558,72 доларів США у гривнях за офіційним курсом української гривні до долару США на день здійснення платежу та стягнути судові витрати у розмірі 1019,58 грн.

Сторони в судове засідання не з’явилися.

Представник позивача надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести судове засідання без участі АКБ „Порто-Франко” і ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідачі були належним чином повідомлені згідно п.9 ст.74 ЦПК України про явку в судове засідання, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст..224 ЦПК України.

Враховуючи думку представника позивача, викладену в заяві, вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст..526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що передбачено ст..629 ЦК України.

Так, суд встановив, що згідно з кредитним договором за №2796/1-06 від 06 жовтня 2006 року та заявою на видачу готівки, відповідач ОСОБА_1 отримав у позивача кредит у сумі 27000 доларів США для придбання автомобілю, строком на п’ять років з 06 жовтня 2006 року до 05 жовтня 2011 року.

Згідно з п.3.7, 3.8 кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов’язався, починаючи з листопада 2006 року, погашати заборгованість по кредиту в сумі не менш як 640 доларів США з урахуванням сплати відсотків і щомісячно сплачувати відсотки по кредиту з 1-го по 10 число місяця і в кінці строку 05 жовтня 2011 рок від фактичної заборгованості по кредиту в розмірі 14% річних. Повернути банку всю суму кредиту в строк до 05 жовтня 2011 року.

Згідно з п.4.3 кредитного договору при непогашенні відповідачем у встановлені строки суми кредиту, а також відсотків за користування кредитом, і при відсутності коштів на поточному рахунку, позивач має право перераховувати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 3% річних від простроченої суми; нараховувати і стягувати пеню за кожний день прострочки повернення кредиту в розмірі 1\365 (1\366) подвійної ставки по кредиту, яка діяла в період, за який нараховується пеня, виходячи з суми фактичної заборгованості; нараховувати і стягувати пеню за кожний день прострочки сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1\365 (1\366) подвійної ставки по кредиту, яка діяла в період, за який нараховується пеня, виходячи з суми фактичної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 згідно договору поруки №06-10-06/26 від 06.10.2006 року виступила в якості поручителя та взяла на себе зобов’язання відповідати перед банком разом з ОСОБА_1 як солідарні боржники, і у разі несплати останнім суми кредиту сплатити замість нього вищезазначений борг.

В забезпечення виконання умов кредитного договору, згідно договору застави №312/1-06 від 06.10.2006 року відповідач ОСОБА_1 надав у заставу придбаний за кредитні кошти автомобіль. А 27.10.2008 року він звернувся до банку з клопотанням про надання йому дозволу на продаж вказаного автомобілю (заставного майна) для погашення кредиту. Після отримання дозволу і продажу автомобіля частина кредиту була погашена. Залишок боргу відповідач зобов’язався погасити до 01.12.2008 року.

У подальшому, 16.12.2008 року у зв’язку з несплатою щомісячних платежів АКБ „Порто-Франко” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені претензії з вимогою про погашення заборгованості, що залишилась. Однак, до цього часу платежі від відповідачів на рахунок АКБ „Порто-Франко” так і не надходять.

Представник позивача надав розрахунки заборгованості, відповідно до яких заборгованість складає 12851,66 доларів США. Розрахунки заборгованості складаються з: заборгованості за кредитом 11425,30 доларів США, за відсотками 867,64 доларів США, за штрафними санкціями 558,72 доларів США.

Ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 даної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Відповідно до ст..ст.525, 526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору.

Ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача правомірні, регулюються умовами укладених між сторонами договорів та нормами чинного законодавства України і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з тим, що договір від 06 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ „Порто-Франко” було укладено в іноземній валюті, то стягненню з відповідачів підлягає сума в доларах США. У разі відсутності вказаної іноземної валюти в банку, стягненню підлягає вказана сума в національній валюті – гривні, по курсу НБУ на момент виконання рішення суду.

Таким чином, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ „Порто-Франко” підлягає стягненню заборгованість на суму 12851,66 доларів США.

Крім того, у відповідності до вимог ст..ст.85, 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати, що складаються зі сплачених позивачем: державного мита у сумі 989,58 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 30 грн.

Керуючись ст..ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України,ст..ст.525, 526, 530, 533, 549, 624, 629, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного комерційного банку „ПОРТО-ФРАНКО” – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Акціонерного комерційного банку „ПОРТО- ФРАНКО” МФО 328180, код ЕДРПОУ 13881479, рахунок №29092954 заборгованість за кредитним договором №2796/1-06 від 06.10.2006 року у розмірі 12851 долар 66 центів США за офіційним курсом української гривні до долару США на день здійснення платежів позивачу.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного банку „ПОРТО- ФРАНКО” витрати по сплаті державного мита у сумі 989 грн.58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: