Рішення № 59494418, 19.07.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2515/15-ц

Провадження №:2/138/28/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючої судді Жикевич Т.Б.,

з участю секретаря Цибульської Т.І.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним вище позовом, який мотивованим тим, що у листопаді 1994 року вона познайомилась із ОСОБА_6 З грудня 1994 року вони почали проживати разом однією сім'єю та вести спільне домашнє господарство, проживаючи до березня 2004 АДРЕСА_1, а з березня 2004 по день смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2. Шлюб в органах РАЦСу вони не реєстрували.

За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано майно, зокрема, у березні 2004 року придбана квартира АДРЕСА_2, в якій вони згодом разом проживали.

Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 стало відомо, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 склав заповіт, яким усе своє майно, зокрема, вказану вище квартиру заповів своїй доньці ОСОБА_5

ОСОБА_5 як спадкоємиця заперечує право ОСОБА_1 на вказане вище майно.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом в якому позивач просить суд визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, як об'єкт спільного сумісного майна подружжя, оскільки вона та померлий ОСОБА_6 проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

В судовому засіданні позивач та її представники позов підтримали. Позивач пояснила суду, що після смерті чоловіка ОСОБА_6 його дочка ОСОБА_5 почала виганяти її з квартири де вони жили з чоловіком десять років. Саме така обставина змусила її звернутись до суду з даним позовом. Вони з ОСОБА_6 проживали однією сім'ю, вели спільний побут та господарство ще з 90-их років. Квартира була придбана ними в період такого сумісного проживання, а тому вона вважає, що квартира належала їй та померлому чоловіку на праві спільної сумісної власності. У зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити повністю. Представники позивача в судовому засіданні зазначив, зокрема, що усі свідки, які були допитані під час розгляду справи підтвердили факт спільного проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_6, факт ведення ними спільного побуту, спільних поїздок на відпочинок, спільного святкування свят.

Також вказані факти доводяться сукупністю письмових доказів та речових, таких як фотокартки зроблені за час сімейного життя позивача з ОСОБА_6 Доводи представника відповідача, про купівлю спірної квартири на власні кошти ОСОБА_6 не підтверджуються жодними матеріалами справи. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Заперечувала проти факту спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_6, як чоловіка та жінки без шлюбу та факт того, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю. Суду пояснила, що спірна квартира була придбана ОСОБА_6 15.03.2004.

Дія норми ст.74 СК України, на яку посилається позивач вступила в силу 01.01.2004. Таким чином період, який підлягає доказуванню в якості часу спільного проживання становить з 01.01.2004 по 15.03.2004 становить лише два місяці. ОСОБА_6 був забезпеченою людиною та придбав житло виключно на свої кошти. Відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 мали виключно договірний характер. Вона його доглядала, приділяла йому увагу, спілкування, а він їй надавав фінансову допомогу. Зазначила про те, що позивач за життя ОСОБА_6 знала про заповіт та не заперечувала проти нього.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін спору, покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та як слідує з позову предметом спору в даній цивільній справі є право позивача на нерухоме майно, придбане 15.03.2004, право приватної власності на яке зареєстроване 10.01.2005 за ОСОБА_6, як об'єкт спільної сумісної власності чоловіка ОСОБА_6 та позивача, як його дружини, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Позивач просить визнати за нею право власності на ? частину вказаного майна, оскільки ОСОБА_6 помер і в інший спосіб позивач не може захистити свої права, окрім як звернення до суду з даним позовом, оскільки дочка померлого ОСОБА_5, яка є його спадкоємицею за заповітом не визнає таке право позивача.

На підставі ст. ст. 10, 11 ЦПК України вирішуючи спір по суті та в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих суду сторонами спору суд зважає на те, що пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права.

За правилами ст. 15 ЦК України право на захист цивільних прав та інтересів кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Сімейний кодекс України набирав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України , тобто з 01 січня 2004 року.

Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі - СК) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема, на придбане майно в період цього шлюбу, а в ЦК - право на спадщину.

За правилами ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, у тому числі суд може встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За загальними правилами ЦПК України, зокрема, ст. 235 цього Кодексу, а також згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України в Постановах № N 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та № 7 від 30.05.2008 7 «Про судову практику у справах про спадкування» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Цивільні справи розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності спору між ними.

Що матеріально-правового регулювання то відповідно до ст. 3 СК України сім' ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

За правилами ст. 74 СК України (в ред. від 01.01.2003), яка регулювала питання прав на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В главі 8 цього Кодексу містяться ст. ст. 60-74.

Так, за правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 61 СК України (в ред. від 01.01.2003) об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом норм Глави 8 СК України та ст. 370 ЦК України власник має право на визначення та виділ його частки з майна яке належить особам на праві спільної сумісної власності, що проводиться за правилами ст. 364 ЦК України.

За загальними правилами, закріпленими ст. 70 СК України та ч.2 ст. 370 ЦК України У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Більш того, в разі смерті одного із власників такого майна будь-які дії з даним майном, в тому числі і спадкування, проводиться лише після визначення частки померлого в такому майні, що передбачено п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, в якому вказано, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

Предметом доказування в даному спорі є факт спільного проживання позивача з ОСОБА_6, як чоловіка та жінки без шлюбу, факт придбання спірного нерухомого майна в період такого проживання та факт того, що спірне нерухоме майно є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Під час вирішення спору суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Могилів-Подільському Вінницької області ОСОБА_6 помер. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

За життя, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого заповів усе своє майно своїй доньці ОСОБА_5 Обсяг спадкового майна в заповіті не обумовлено (а.с.6).

З матеріалів спадкової справи №106/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 слідує, що 16.07.2015 ОСОБА_5 склала заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_6, яку направила за місцем відкриття спадщини і яку отримано нотаріусом 10.08.2015. також, 17.08.2015 нотаріусом отримано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, оскільки, як вказано в заяві, вони проживали однією сім'єю і вели спільне господарство. Свідоцтва про право на спадкове майно не видано жодній із вказаних осіб. ОСОБА_5 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно спадкодавця та відсутністю оригіналу заповіту на її ім'я, а ОСОБА_1, як спадкоємцю четвертої черги, в зв'язку наявністю спадкоємця першої черги на майно померлого - його дочки ОСОБА_5 (а.с. 114,122,125,128).

Крім того, при з'ясуванні обставин справи суд встановив з пояснень позивача та представника відповідача, що ОСОБА_6 був одружений, однак його дружина померла ще до 1995 року. Враховуючи ідентичність пояснень сторін спору фактично дана обставина визнання ними.

З пояснень позивача слідує, що її дівоче прізвище Глухманюк і 21.07.1984 вона одружилась та змінила прізвище на ОСОБА_1. Її чоловік 03.10.1995 помер. На підтвердження зазначених обставин надала суду свідоцтва: про народження серії НОМЕР_2; про одруження серії НОМЕР_3; про смерть І-АМ №334438.

Жодна із сторін спору не повідомила суду про ту обставину, що позивач або ОСОБА_6 перебували в шлюбі чи реєстрували шлюб з іншими особами, починаючи з 04.10.1995, тобто дня смерті чоловіка позивача, та фактично з того року про який позивач вказує, як початок спільного сімейного життя з ОСОБА_6

Таким чином, в даному випадку предметом спору є квартира АДРЕСА_2 і, як слідує з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6160325 даний об'єкт нерухомого майна зареєстрований на праві приватної власності 10.01.2005 за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 772 від 15.03.2004, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу (а.с. 13).

В матеріалах справи також міститься копія вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна і, як слідує з відмінки на договорі право власності на квартиру за ОСОБА_6 дійсно було зареєстроване 10.01.2005. ОСОБА_6 в договорі зазначений покупцем і на час укладення договору його місцем проживання була квартира АДРЕСА_2. Згідно розділу 2 договору «Ціна договору» продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 10 000,00 грн. (а.с. 12).

За правилами ч.2 ст. 331 ЦК України (в ред. від 01.01.2004, станом на день укладення договору - 15.03.2004 та на день державної реєстрації права власності - 10.01.2005) якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Обов'язковість реєстрації права власності на нерухоме майно фізичних осіб, станом на день укладення договору купівлі-продажу, передбачено було п.1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 ( z0157-02 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5 ( z0066-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 66/7387).

Таким чином, право власності на вказану квартиру набуто 10.01.2005.

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_4, ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 більше року, а саме з 28.02.2003 до 19.03.2004, а з 19.03.2004, тобто після укладення вказаного вище договору купівлі-продажу, змінив місце реєстрації на АДРЕСА_2 (а.с.7).

Як пояснила позивач та її представники під час розгляду справи квартира АДРЕСА_2 належала позивачу і вона проживала там з дочкою, матір'ю та ОСОБА_6, як чоловіком. Також, як слідує з паспорту позивача, виданого 15.05.2008, з 21.12.2011 вона також зареєстрована за даною адресою (8,9).

Факт проживання ОСОБА_6 в квартирі позивача був визнаний представником відповідача під час розгляду справи. Даний факт представник відповідача пояснила тим, що у ОСОБА_6 по поверненню в Україну не було власного житла, а тому він і зупинився тимчасово у ОСОБА_1 при чому представник відповідача повідомляла суду в ході розгляду справи, що у ОСОБА_6 в м. Могилів-Подільському проживав рідний брат та племінниця, яка також була допитана в судовому засіданні в якості свідка за клопотанням представника відповідача.

За правилами ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач пояснила під час розгляду справи, що останній рік перед смертю чоловіка з яким вона перебувала в шлюбі вони не жили разом. В кінці 1994 року вона познайомилась з ОСОБА_6, а з початку 1995 року вони почали проживати разом, як чоловік та дружина, однак шлюб не реєстрували. Усі свята родинні, їх друзів, близьких їм людей, усі літні відпочинки вони проводили разом. ОСОБА_6 мав двох дітей і в кінці 2002 році його діти вирішили виїхати на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки. Діти ОСОБА_6 досі там і проживають з того часу і у них є свої сім'ї. ОСОБА_6 також вирішив поїхати туди на постійне місце проживання, мав там влаштуватись та забрати туди і позивача. Разом з тим, пробувши там три місяці він вирішив повернутись жити на Україну. Повернувся він до ОСОБА_8 та проживав в її однокімнатній квартирі на АДРЕСА_6. Також там жили дочка позивача та мати ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали там більше року, однак враховуючи те, що дочка ОСОБА_1 уже подорослішала, вона та ОСОБА_6 вирішили придбати власне житло та жити окремо. Так і було придбано спірну квартиру.

Представник відповідача під час розгляду справи підтвердила факт того, що ОСОБА_6 повернувся в Україну через кілька місяців після від'їзду до США.

Не зважаючи на заперечення представника відповідача проти позову вона визнала ту обставину, що позивач та ОСОБА_6 проводили сумісно певні періоди часу та окремі свята, факт спільного проживання до придбання квартири (два з половиною місяці), про що крім іншого вона вказувала в судових дебатах.

В матеріалах справи міститься довідка Могилів-Подільського міського комунального підприємства «Житловокомунгосп» №1338 від 15.07.2015, за підписом директора, видана ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 дійсно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Також за даною адресою на день смерті зареєстрованих осіб не було, але проживала ОСОБА_1, 1961 р.н., зі слів сусідів та жителів даного будинку (а.с.10).

В ході вирішення спору суд допитав ряд свідків, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача, в тому числі і жителів будинку АДРЕСА_2 а також родичів та знайомих померлого.

Так, свідок ОСОБА_9 надала показання, зокрема, про те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_5. ОСОБА_1 проживає більше 10 років в даному будинку. Вона була особисто в квартирі та бачила там речі ОСОБА_1 З ОСОБА_6 ОСОБА_1 жили, як сім'я. ОСОБА_6 представляв її, як дружину. Весілля дочки ОСОБА_10 було в дворі і ОСОБА_6 був за весільного батька дитині. Він хворів та переніс операції на ногах, і вона сама його обходила аж до його смерті. ОСОБА_1 ще працювала і по буднях до обіду була на роботі. Відносини у свідка з ними були просто сусідські.

Свідок ОСОБА_11 надала суду показання, зокрема, що проживає в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 там теж жила з чоловіком - ОСОБА_12. Вони вели спільний побут, гарно жили, любили один одного. Вона про нього турбувалась. Носила з другого поверху його на вулицю бо він став інвалідом. Донька ОСОБА_6 приїздила лише 1 раз, ще перед операцією ОСОБА_6, а син був двічі також до операції. Дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_13 теж доглядала за ОСОБА_6 катала його по двору в інвалідній колясці.

Свідок ОСОБА_14 надала суду показання, зокрема, що проживає в м. Могилів-Подільському на АДРЕСА_3. Вона була сусідкою ОСОБА_6 та ОСОБА_1 по будинку на АДРЕСА_6. Приблизно з 1995-1996 року вони проживали у квартирі ОСОБА_1 по АДРЕСА_6, жили як сім'я. ОСОБА_6 позиціонував ОСОБА_1 як свою дружину, вели спільне господарство, здійснювали разом покупки на базарі, разом ходили в гості, разом торгували на базарі. З цієї квартири ОСОБА_12 виїжджав на кілька місяців в Америку, а потім повернувся до ОСОБА_8. Казав, що ОСОБА_2 його дочка, а ОСОБА_8 його жінка. В ОСОБА_8 в квартирі була мама, дочка доросла, а тому вони купили собі окрему квартиру з ОСОБА_12. Вони жили разом років 20. В новій квартирі на Ставиській свідок допомагала їм робити ремонт. ОСОБА_12 і ОСОБА_8 наймали її, однак розраховувалась за роботу ОСОБА_8, але чиї були кошти їй невідомо. В нову квартиру переїхали лише ОСОБА_8 і ОСОБА_12, а ОСОБА_2 з бабусею залишились в квартирі на Тропініна.

Свідок ОСОБА_15 надала суду показання, зокрема, що проживає в будинку АДРЕСА_2. Підтвердила, що ОСОБА_6 із ОСОБА_1 жили однією сім'єю, як чоловік і жінка та вели спільний побут, зокрема, зазначивши, що зі слів ОСОБА_6, він вважав кватиру АДРЕСА_2 спільною, купували квартиру разом та робили в ній ремонт. Вона знає, що їм допомагала патронажна сестра до обіду в будні дні, а потім після обіду з роботи приходила ОСОБА_8. ОСОБА_6 був інвалідом.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_16 надала суду показання, що вона куратор благодійного центру, який надавав ОСОБА_6 допомогу та член місцевої общини. З ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вона знайома. В місті у нього був рідний брат, племінниця, жінка його померла і у нього потім було багато жінок. В списках центру він рахувався одинокою людиною. Про ОСОБА_1 їй невідомо. Дочка ОСОБА_17 дзвонила в центр жалілась на патронажну сестру що вона не виконує свої обов'язки щодо приготування їжі і представлялась дочкою ОСОБА_6 ОСОБА_18. Куди ОСОБА_6 повернувся після Америки їй не відомо. Коли комісія з центру робила в ОСОБА_6 перевірки чи дійсно він одинокий і потребує благодійної допомоги то я була в квартирі і ОСОБА_17 там не було.

Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_19 надала суду показання, зокрема, що вона дружила сім'ями з дочкою ОСОБА_6 - ОСОБА_18. Після повернення дяді ОСОБА_12 з Америки вона до нього заходила по проханню дочки. ОСОБА_17 вона там не бачила. Дядя ОСОБА_12 казав, що дружина у нього була одна і більше він одружуватись не буде. Одночасно ця ж свідок пояснювала, що знає, що ОСОБА_17 і ОСОБА_6 спілкувались. Вона зустріла дядю ОСОБА_12 через тиждень другий після його повернення з США, по проханню дочки відвідувала його на новій квартирі, однак їй невідомо де він жив цілий рік після приїзду з США. Після смерті ОСОБА_6 його дочка надала на її ім'я довіреність щоб вона оформила їй спадщину і вона пішла з працівником міліції в квартиру до ОСОБА_17 за документами, однак та їй документи на квартиру їй не дала. Їй було відомо, що ОСОБА_17 має ключ від квартири. На похороні ОСОБА_17 була, однак хто все організовував вона не знає. Також свідок повідомляла про те, що ОСОБА_6 робили операцію коли приїздила його дочка з США, при чому свідок вказуючи про те, що на операцію возила його дочка, зазначила, що в цей час одного разу вона приглядала за онукою ОСОБА_17 та дочкою ОСОБА_18. Пояснила це тим, що дочці ОСОБА_18 самій було сумно.

З матеріалів спадкової справи до майна ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_5 дійсно надала на ім'я ОСОБА_20 довіреність для оформлення спадщини (а. с. 119).

Свідки відповідача ОСОБА_21, який є знайомим ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка є його племінницею, в своїх показах, зокрема, також фактично підтвердили те, що ОСОБА_6 мав стосунки із ОСОБА_1, як жінкою, та після приїзду з США проживав разом із ОСОБА_1 у її квартирі. Свідки не вважали їх сім'єю незважаючи на наявність у них стосунків, скільки ті шлюб не реєстрували. Крім того, свідок ОСОБА_21, зокрема, повідомив, що ОСОБА_6 неодноразово приходив із ОСОБА_1 в общину, представляв її як свою «женщіну». В дочки ОСОБА_12 був хворий чоловік, а тому він їй постійно пересилав гроші в США. З ОСОБА_12 вони були знайомі, друзі, але не близькі. В квартирі в ОСОБА_12 він не був. Обставини його життя знає, оскільки він член єврейської общини. В ОСОБА_12 були різні жінки, однак з 2000 тільки ОСОБА_1 бо він уже був старий. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 то приходила то уходила, а значить то не була сім'я. ОСОБА_1 в квартирі вона бачила, і речі жіночі бачила в квартирі, однак приходила туди рідко. Знає, що ОСОБА_1 йому допомагала, але можливо у них були свої домовленості про це. Дядько зберігав свої заощадження в брата - батька свідка, а отже вона вважає, що з ОСОБА_1 у них не було сім'ї. На запитання сторони позивача свідок відповіла, що була присутня на святах в дочки ОСОБА_1, однак її туди запрошував дядя ОСОБА_12 і йшли вони до дяді ОСОБА_12, а не до дочки ОСОБА_1.

Покази свідків зі сторони відповідача є досить суперечливими, оскільки усі вказують, що відвідували ОСОБА_6, однак чомусь такий період охоплюється тільки часом коли він проживав у спірній квартирі і чомусь ніхто з них, незважаючи на родинні та дружні відносини не знає де ОСОБА_6 жив більше року по приїзду з США, усі вони вказують на обізнаність про спілкування ОСОБА_6 та позивача, однак всі вказують, що вони не вважали їх сім'єю.

Представник відповідача, як на одну із підстав своїх заперечень послалась на ту обставину, що ОСОБА_6 з дітьми, перед від'їздом на постійне місце проживання до США в 2002 році продали належну їм квартиру АДРЕСА_2

Разом з тим, на підтвердження таких доводів суду надано лише документи, які підтверджують факт того, що зазначене нерухоме майно дійсно належало ОСОБА_6, ОСОБА_5, яка є відповідачем в даній справі, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, при чому на праві спільної сумісної власності, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.06.1994 (а.с.105-111). Доказів відчуження такого майна, часу відчуження, ціни продажу квартири та того, що усі кошти за спільне сумісне майно ОСОБА_6 забрав особисто собі суду надано не було. Наявність напису на довідці-характеристиці «для відчуження квартири» вказані обставини не підтверджують та не описують їх.

Крім того, доводи представника відповідача з приводу отримання ОСОБА_6 будь-яких коштів до березня 2004 року, окрім пенсії, не доведено жодним доказом.

Щодо розміру доходів, як ОСОБА_6 так і ОСОБА_1 до 15.03.2004, тобто часу укладення договору купівлі-продажу спірного майна, то як слідує з матеріалів справи ОСОБА_6 з червня 2003 до смерті отримував пенсію за віком, а ОСОБА_1 починаючи, зокрема, з 1993 до14.01.2015, час виходу на пенсію, безперервно працювала. Так, в 2003 році розмір пенсії ОСОБА_6 склав 1252,858 грн., а з січня по березень 2004 року - 593,61 грн., а за 2004 рік загальний розмір пенсії - 2768,96 грн. Дохід ОСОБА_1 в 2003 році склав 4231,77 грн., а в 2004 - 6906,79 грн. Дані обставини підтверджуються довідками управління Пенсійного Фонду, копією трудової книжки позивача та довідкою про її заробітну плату від 14.12.2015 (а.с.139-147, 175).

Представник відповідача вказувала на ту обставину, що ОСОБА_6 був фінансово забезпеченою особою на час придбання спірного майна, однак жодного документу крім довідок Пенсійного фонду на підтвердження факту отримання коштів до березня 2004 року ОСОБА_6 суду надано не було.

Щодо матеріальної допомоги ОСОБА_6, як малолітньому в'язню Могилів-Подільського ГЕТТО 1941-1944 р.р. то на підтвердження такої обставини суду також не надано жодного доказу. Лист ТВО військового комісара Могилів-Подільського об'єднаного міського військового комісаріату від 08.12.2015 лише підтверджує наявність у ОСОБА_6 такого статусу, однак інформації щодо дати набуття такого статусу, щодо факту отримання в зв'язку з цим будь-яких коштів, часу їх отримання, їх розміру в листі не вказано і інших доказів про такі обставини суду не надано (а.с. 182, Т.1).

Наявна в матеріалах справи також інформація про наявність у ОСОБА_6, однак лише станом на 15.07.2004, з якого часу не вказано, статусу колишнього в'язня - жертви фашизму та те, що він знаходився на обліку в Могилів-Подільському відділенні в'язнів - жертв фашизму, що підтверджується відповідним списком, засвідченим печаткою та підписом представника міської єврейської общини (а.с. 184). Разом з тим, аналогічно дати набуття такого статусу, факт отримання в зв'язку з цим будь-яких коштів, часу їх отримання, їх розміру в документах не вказано і інших доказів про такі обставини суду не надано.

В підтвердження спільного проживання позивач також надала для огляду оригінали фотокарток, копії яких суд приєднав до матеріалів справи, на яких зображені вона та ОСОБА_6 в період з 1996 по 2010 роки, а саме: святкування ювілею ОСОБА_6 з нагоди його 70 річчя в 2009 році, де зображені ОСОБА_6, позивач та її дочка (а.с. 161, Т.1); разом із знайомою ОСОБА_24 в травні 2002 року, де зображено поруч ОСОБА_6 та позивача (а.с. 162, Т.1); з друзями ОСОБА_27 і ОСОБА_7 в червні 1996 року, де зображені ОСОБА_6 та позивач поруч (а.с. 164, Т.1); за червень 1996 року де зображені ОСОБА_6 та позивач (а.с. 161, Т.1); з друзями ОСОБА_24 та Василем, які є хрещеними дочки позивача, влітку 2004 року, де зображені ОСОБА_6 та позивач поруч (а.с. 166, Т.1); з дочкою померлого - відповідачем та дочкою позивача, 8 березня 1997 року, також і день народження ОСОБА_6, де зображені ОСОБА_6 та позивач (а.с. 167, Т.1); на святі в сусідів, 09.05.2008, де зображені ОСОБА_6 та позивач поруч (а.с. 168, Т.1); 08.03.2004, день народження ОСОБА_6, з рядом осіб, де зображені ОСОБА_6 та позивач поруч (а.с. 169, Т.1); 20.11.2008 де зображені ОСОБА_6 та позивач танцюючі в парі (а.с. 170, Т.1); липень 2007 на відпочинку в м. Алушта, де зображені ОСОБА_6, дочка позивача та позивач (а.с. 171, Т.1); в липні 2005 року в м. Алушта, день народження позивача, де зображені ОСОБА_6 та позивач за столом (а.с. 172, Т.1); за 2003 рік, в м. Алушта, відпочинок на морі, де зображені ОСОБА_6 та позивач поруч (а.с. 173, Т.1); в ресторані 13.02.2010 на святкуванні дня народження ОСОБА_25, де серед гостей зображені поруч ОСОБА_6 та позивач (а.с. 174, Т.1). Під час дослідження доказів в судовому засіданні кожне фото позивач описала з прив'язкою до часу та події.

Свідок ОСОБА_7, зокрема, повідомила суду, що вона неодноразово була на спільних святкуваннях ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і її дочки і запрошував її туди дядя ОСОБА_12.

Представник відповідача наголошувала на тому, що норма ст.74 СК України почала діяти з 01.01.2004 і до моменту купівлі спірної квартири, тобто до початку правовідносин 15.03.2004 пройшло мало часу, що свідчить про те, що достатня сума коштів для придбання спірного майна за спільні кошти не могла бути зібраною.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_26, ОСОБА_15,ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_21 підтвердили той факт, що до купівлі вказаної вище квартири у ОСОБА_6 були стосунки з ОСОБА_1

Суд зважає на те, що норма ст.74 СК України не передбачала та не передбачає будь-якого мінімально необхідного терміну спільного проживання перед виникненням правовідносин передбачених даною статтею.

Оцінюючи фото, як доказ, в сукупності з іншими доказами, зокрема, з показаннями свідків суд вважає їх належними на підтвердження факту спільного проживання позивача та ОСОБА_6, як чоловіка та жінки без шлюбу. І суд вважає, що дані докази доводять ту обставину, що такі відносини між ними мали місце на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири та до часу смерті ОСОБА_6 Також факт початку таких відносин з 1995 року та до часу придбання спірної квартири. Разом з тим, такий факт має значення для вирішення спору не з позиції дії нового сімейного та цивільного законодавства, оскільки, як зазначалось вище на відміну від ЦК УРСР 1963 року та КпШтС, нове законодавство передбачає можливість встановлення такого факту, а з позиції того, що проживаючи як одна сім'я дані особи вели спільне господарство та мали спільний бюджет, що не виключає можливість накопичення спільних коштів, в тому числі і в розмірі 10 000,00 грн. Більш того, як уже також зазначалось вище, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 в 2003 та в 2004 роках мала більший дохід ніж ОСОБА_6

Представник відповідача пояснювала під час судового розгляду те, що ОСОБА_6 фінансово був цілком забезпеченою особою і маючи лише договірні відносини з позивачем допомагав їй фінансово.

Щодо періоду 2014 та 2015 суд вважає доведеною таку обставину, оскільки суду надано квитанції про перерахунок коштів на ім'я відповідача, при чому такі кошти перераховувала, зокрема, позивач 25.12.2014 в сумі 14193,78 грн. та 06.02.2015 в сумі 18504,46 грн. (а.с. 177,179). Крім того, в матеріалах справи також містяться квитанції про перерахунок коштів відповідачу 25.12.2014 в сумі 14193,78 грн. та 06.02.2015 в сумі 18504,46 грн. (а.с. 178,180). Як пояснила позивач так і представник відповідача дані кошти дочці в США перераховував ОСОБА_6 через позивача.

Разом з тим, з письмових доказів, наданих суду самою ж представником відповідача слідує, що ОСОБА_6 отримував допомогу від Вінницького благодійного європейського центру «Хесед-Емуна» «Турбота і Віра» у період з 01.01.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: за патронатне обслуговування 43879,10 грн., кошти на харчування 6495,00 грн. медикаменти 3059,11 грн., придбання ел.приборів 549,75 грн. Дана обставина підтверджується листом вказаного центру №124 від 04.12.2015 (а.с. 74), при чому одночасно з документів місцевої єврейської общини слідує що з січня 2014 року по лютий 2015 року ОСОБА_6 отримував благодійні обіди від служби «Шалом» м. Освєнцим (а.с. 187-200) та належав до числа малозабезпечених членів Могилів-Подільської єврейської общини, які отримують продуктові набори від фонду «Шалом» м. Освєнцим Польща (а.с. 201-208). Тобто, будучи фінансово забезпеченим ОСОБА_6 використовував наявні можливості щодо отримання певних пільг в єврейській общині.

Заперечуючи факт спільного проживання позивача та ОСОБА_6, однією сім'єю, представник відповідача вказувала про те, що догляд ОСОБА_6 здійснювала патронажна служба, і в разі якби він мав сім'ю така служба не здійснювала його догляд. В заяві від 30.03.2012, в якій він просив призначити йому такого працівника він вказав, що він холостяк, а діти його проживають в США.

Проаналізувавши зміст договору про надання безоплатного обслуговування у програмі «Нагляд на дому» від 30.03.2012, оцінюючи в сукупності усі докази, зокрема показання свідка ОСОБА_21, який є членом місцевої єврейської общини про те, що наявність у нього члена сім'ї унеможливило б його участь у вказаній програмі та факт того, що ОСОБА_1 до 2015 року працювала в закладах освіти, в тому числі вчителем та вихователем, і відповідно не мала можливості цілодобово бути вдома, а ОСОБА_6 в останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла та потребував постійної цілодобової сторонньої допомоги, про що стверджувала сама представник відповідача та, що також слідує з виписки з його амбулаторної картки від 25.08.2015 (а.с. 176), а також те, що ОСОБА_6 використовував наявні можливості щодо отримання певних пільг, про що зазначалось уже вище, такі дії ОСОБА_6 не свідчать про дійсність того факту, що він жив одиноко.

Більш того, як слідує з договору про надання безкоштовного обслуговування в програмі «Догляд на дому» та індивідуальних планів догляду патронажним робітником така допомога ОСОБА_6 не надавалась цілодобово та у вихідні дні. Так, за період з 30.03.2012 по 01.08.2012 така допомога становила 4 год в тиждень: лише по вівторках з 14:10 по 17:10 та по п'ятницях з 15:20 по 16:20, а з 01.08.2012 по ІНФОРМАЦІЯ_1 щоденно, 25 год. в тиждень з 09,00 год. до 14,00 год., крім вихідних днів (а.с. 74,79,80, Т.1).

Крім того, усі ці документи стосуються періоду після придбання спірного майна.

Також заперечуючи факт спільно проживання та наголошуючи на договірному характері відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 представник відповідача не надала жодних доказів наявності будь-якого договору між ними.

Представник відповідача повідомляла, що ОСОБА_6 після смерті дружини жив з іншою жінкою, а не з ОСОБА_1, однак сама ж вказала, що це було влітку 1994 року.

Сторона позивача надала суду також товарні чеки, квитанції та гарантійні талони, на підтвердження оплати будівельних матеріалів, побутової техніки та меблів для спірної квартири після її придбання в 2004 році (а.с. 1-6 Т.2). Разом з тим, з наданих суду документів суд може вважати належним доказом лише гарантійний талон Г №000371 від 06.07.2004 на товар- газ-плиту, на ім'я ОСОБА_1, оскільки адреса покупця зазначена, як Стависька 50/40 (зворот а.с. 1, Т.2). Інші документи, враховуючи їх зміст та відсутність інших доказів на підтвердження обставин про які вказує сторона позивача, які б суд міг оцінити в сукупності, суд вважає неналежними в силу дії ст. 58 ЦПК України.

Оцінивши покази свідків, письмові та речові докази та доводи сторін, враховуючи конкретні встановлені обставини даної справи суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на момент купівлі спірної квартири однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Враховуючи ціну купівлі квартири вказану в договорі, розмір заробітної плати позивача та розмір пенсії ОСОБА_6, ту обставину, що позивач з ОСОБА_6 з дочкою та матір'ю позивача більше року з часу повернення ОСОБА_6 з США проживали в одній квартирі суд вважає доведеним факт того, що спірна квартира придбавалась для окремого проживання сім'ї.

Таким чином, такі обставини і факти зумовлює те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і слід вважати їх частки рівними, оскільки іншого під час судового розгляду доведено не було. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 помер та те, що між ОСОБА_1 та дочкою померлого існує спір з приводу такого нерухомого майна позивач фактично позбавлена можливості з приводу захисту свого права власності в інших спосіб ніж звернення до суду з даним позовом.

Така правова позиція Верховного Суду України вказана в постанові №6-38цс15 від 03.06.2015.

Враховуючи доведеність вказаних фактів, суд вважає можливим здійснення захисту прав позивача шляхом визнання за нею права власності на ? частину спірного майна.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зважає на положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 3, 60, 61, 70, 74 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 16, 364, 370 ЦК України, ст.ст.3,10,11,58-61, 88, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору р розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 25.07.2016.

Суддя: Т.Б.Жикевич