Рішення № 59493899, 03.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/9552/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

ОСОБА_4 - представник за довіреністю.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Благоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме павільйони НОМЕР_4 таНОМЕР_5, демонтовані 01.07.2015 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2016 р. було порушено провадження у справі № 910/9552/16, розгляд справи призначено на 01.07.2016 р.

19.07.2016 р. через канцелярію до суду надійшла заява позивача в порядку ст. 22. ГПК України, в якій він просив уточнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача повернути майно а саме: - тимчасову нежитлову споруду (МАФ - павільйон НОМЕР_4), яка в електронній базі даних відповідача має номер конструкції НОМЕР_1; - тимчасову нежитлову споруду (МАФ - павільйон НОМЕР_5), яка в електронній базі даних відповідача має номер конструкції НОМЕР_2.

Судом прийнято до уваги, що згідно положень пункту 3.11 рекомендацій постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Зі змісту вказаної заяви позивача в порядку ст. 22. ГПК України суд приходить до висновку, що прохання позивача про уточнення позовних вимог слід вважати зміною предмета позову.

Згідно положень пункту 3.12 рекомендацій Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

З огляду на вищевикладене, судом приймається заява позивача в порядку ст. 22. ГПК України, як така що відповідає вимогам зазначених положень ГПК України

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представники позивача наполягали на заявлених позовних вимогах, просили позов задовольнити.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

10.08.2010 р. між позивачем, що виступив у ролі замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОРЕКС», далі - підрядник, були укладені договір підряду №10 та договір підряду №11 згідно умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виготовити та виконати монтажні роботи приміщень малої архітектурної форми, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2 (по договору підряду №10) та АДРЕСА_3 (по договору підряду №11), згідно кошторисної документації.

Пунктами 2.1. договорів встановлено, що вартість доручених підряднику робіт за договорами визначається кошторисами і складає 26 770,00 грн. (по договору підряду №10) та 28 465,00 грн. (по договору підряду №11).

Згідно актів приймання-передачі від 15.09.2010 р. до договорів підряду №10 та №11, позивач прийняв у підрядника приміщення малої архітектурної форми, що знаходяться за вищезазначеними адресами.

Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, ним було укладено договори про сплату пайової участі (внеску) власника тимчасової архітектурної споруди (малої архітектурної форми) в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва та отримано довідки про функціональне призначення тимчасових споруд за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (копії зазначених довідок містяться в матеріалах справи) та подовжено термін дії зазначених договорів у 2013 році, однак пролонгації договорів у 2014 році позивачем не було досягнуто.

Водночас, позивач вказує на той факт, що 01.07.2015 р. близько 4 годин и ранку, без його попередження, зазначені тимчасові споруди було демонтовано.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими державними адміністраціями.

Таким чином, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та її структурні підрозділи вживають заходи державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.

Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Пунктом 13.1.1. Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, (в редакції станом на 19.06.2015) (далі - правила благоустрою) передбачено, що розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198,наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (пункт 13.2.2. правил благоустрою)

Розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності під час проведення ярмаркових, загальноміських або державних заходів здійснюється відповідно до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких, у разі необхідності, передбачаються заходи щодо запобігання пошкодженню об'єктів благоустрою, укладання угод на вивезення відходів, забезпечення контролю за організацією постійного прибирання закріплених і прилеглих територій, своєчасного вивезення вмісту контейнерів та урн для сміття, встановлення та (або) належного утримання туалетів і біотуалетів. Розміщення об'єктів сезонної торгівлі здійснюється відповідно до схеми розміщення та порядку розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та погодженням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(пункт 13.2.3. правил благоустрою).

Згідно пункту 13.3.3. правил благоустрою, демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в наступному порядку:

Комісія у складі представника Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), представника міліції (за згодою), особи, яка здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд (у разі її присутності), складає акт зовнішнього вигляду, огляду та демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд у 3-х примірниках, який містить:

1. Дату, час, адресу розташування малих архітектурних форм та тимчасових споруд і підстави для їх демонтажу.

2. Прізвище, ім'я, по батькові та посади членів комісії.

3. Посаду, місце роботи, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка бере участь у демонтажі та перевезенні малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

4. Опис малих архітектурних форм та тимчасових споруд (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання) та перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень.

Після складання акта демонтажу малих архітектурних форм та тимчасових споруд вони опечатуються та перевозяться на майданчик тимчасового зберігання, де передаються відповідальній особі під розпис (пункт 13.3.4.правил благоустрою).

Пунктом 13.3.5. правил благоустрою визначено, що демонтовані малі архітектурні форми та тимчасові споруди видаються власнику або його представнику після оплати ним робіт з демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання малих архітектурних форм та тимчасових споруд, відновленню благоустрою на місці самовільного встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд згідно з затвердженими тарифами.

18.08.2015 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунки №2015080224 про оплату послуг з демонтажу конструкції №2010806603 на суму 4 788,00 грн. та №2015080225 про оплату послуг з демонтажу конструкції №2011808612 на суму 4 788,00 грн., які було оплачено позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №72401298 від 18.08.2016 р. на суму 4 788,00 грн. та №72401661 від 18.08.2016 р. на суму 4 788,00 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням КП "Київблагоустрій" виконавчого органу КМДА чинного законодавства України та права позивача на володіння та користування його майном.

Згідно статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право власності позивача на спірні тимчасові споруди підтверджується наявними в матеріалах справи договором підряду №10 від 10.08.2010 р. та актом приймання-передачі від 15.09.2010 р., а також договором підряду №11 від 10.08.2010 р. та актом приймання-передачі від 15.09.2010 р.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що незважаючи на приписи статті 321 ЦК України відповідач поза волею позивача заволодів торгівельними кіосками, та у встановленому законодавством порядку демонтоване майно не повернув, не зважаючи на оплату пред'явлених йому рахунків.

Згідно ст. 378 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 378 Цивільного кодексу України ст.ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 26199708, повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3:

- тимчасову нежитлову споруду (МАФ - павільйон НОМЕР_4), яка в електронній базі даних Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має номер конструкції НОМЕР_1;

- тимчасову нежитлову споруду (МАФ - павільйон №126КА), яка в електронній базі даних Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) має номер конструкції НОМЕР_2;

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2; код ЄДРПОУ 26199708, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, судовий збір у розмірі 1378, 00 грн.

4. Видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.08.2016 р

Суддя Ю.О.Підченко