Ухвала суду № 59493468, 02.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8635/15-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження № 22-ц/774/1205/К/16 суддя Шестакова З.С.

Категорія № 54 (І) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П.,Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Чубіної А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Мотової Катерини Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив визнати незаконним розпорядження № 1854ок від 18 листопада 2015 року щодо його звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України та поновити його на посаді пресувальника на випробуванні труб на обробці трубопрокатного цеху ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", стягнувши з ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 березня 2008 року його було прийнято на посаду стропальника ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ". З 01 червня 2013 року переведено пресувальником на випробуванні труб на обробці трубопрокатного цеху ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ".

Розпорядженням ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" № 1854ок від 18 листопада 2015 року він був звільнений з роботи з посади пресувальника на випробуванні труб на обробці трубопрокатного цеху з 18 листопада 2015 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Позивач вважає дане звільнення незаконним з наступних підстав.

Так, в ніч з 01 листопада 2015 року на 02 листопада 2015 року він працював в зміні «Г» з 23 год. 00 хв. до 07 год.00 хв. Близько 04 год. 30 хв. йому на мобільний телефон зателефонувала його мати ОСОБА_4, яка просила його негайно приїхати до дому з приводу раптової хвороби його дочки ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4), якій потрібна медична допомога оскільки вона була вагітна. Тому він змушений був без офіційної згоди залишити роботу та побігти додому. При цьому він намагався поставити у відомість майстра, однак його не було на місці. Він забрав дочку з дому та на таксі доставив її до гінекологічного відділення Комунального Закладу «Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР». Оскільки вона відмовилась від госпіталізації, він змушений був відвезти її додому, а потім приблизно о 07 год. повернувся на роботу. Таким чином, він був відсутній на роботі з 04 год. 30 хв. до 07 год. 00 хв. близько 02 год. 30 хв., що не дозволяло адміністрації ТОВ „ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" звільняти його з роботи за прогул за статтею 40 пункту 4 КЗпП України.

Позивач вважає, що він був відсутній на роботі 02 листопада 2015 року з 04 год. 30 хв. до 07 год. 00 хв. з поважних причин, тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, поставив питання щодо скасування рішення суду з ухваленням нового рішення щодо задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем порушено порядок оформлення документу щодо його звільнення з роботи, тобто фактично наказу про звільнення з роботи він не отримував. Також заперечував проти доводів відповідача щодо його відсутності на робочому місці протягом більше трьох годин та наполягав, що його не було близько двох з половиною годин у зв'язку із непередбачуваними сімейними обставинами. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції невірно розцінив пояснення свідка ОСОБА_6

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 14 березня 2008 року по 18 листопада 2015 року знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» де працював на посаді пресувальника на випробуванні труб на обробці трубопрокатного цеху (а.с.33,35).

Розпорядженням ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» № 1854ок від 18 листопада 2015 року позивача було звільнено з роботи з посади пресувальника на випробуванні труб на обробці трубопрокатного цеху з 18 серпня 2015 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 02 листопада 2015 року (а.с.66). З даним розпорядженням позивач був ознайомлений 19 листопада 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 02 листопада 2015 року з 03 год. до 07 год. підтверджується актом від 02 листопада 2015 року (а.с. 37) та поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які надали в суді першої інстанції аналогічні пояснення та підтвердили факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 02 листопада 2015 року більше трьох годин без поважних причин. При цьому ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_1 покинув роботу без відповідного дозволу та разової перепустки та до кінця зміни на робочому місці не появився.

Пунктом 3.10.1. розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» передбачено, що проходити до Товариства та виходити за його територію дозволяється тільки через КПП з перепустками встановленого зразку і тільки в час пов'язаний з роботою, за винятком окремої категорії працівників, котрим дозволяється у зв'язку з виробничою необхідністю проходити через КПП протягом робочої зміни або у випадках, передбачених встановленим в Товаристві порядком при наявності відповідного письмового дозволу на вхід та вихід (а.с.92-95).

Відповідно пункту 4.6. Інструкції «Про пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», затвердженої генеральним директором та ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ 16 червня 2009 року, вихід працівників за межі цеху протягом робочої зміни з питань не пов'язаних з виробництвом здійснюється за звільненими записками, які видаються начальником цеху, дільниці, відділу, зміни, майстра, з відміткою охоронця про час вибиття - прибуття до цеху (а.с.85-91).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині доведеності факту порушення ОСОБА_1 02 листопада 2015 року пункту 4.6. Інструкції «Про пропускний та внутрішньооб'єктовий режим на ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», оскільки під час судового засідання позивач не спростовував та навпаки наполягав на тому, що він покинув роботу та знаходився за межами підприємства без відповідного дозволу та разової перепустки.

На виконання вимоги ст. 149 КЗпП України адміністрація ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» зажадала від ОСОБА_1 надання письмових пояснень, які були надані ним 15 листопада 2015 року та в яких позивач зазначив, що 02 листопада 2015 року о 04 год. 30 хв. він покинув дільницю з причини дзвінка з дому, оскільки його дочка вагітна на 9 місяці. Перебуваючи у стресовому стані, він не попередив майстра про залишення роботи (а.с.48).

На обґрунтування поважності причин відсутності на роботі 02 листопада 2015 року, за клопотанням позивача долучено до матеріалів справи довідку КЗ «Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР» від 17 листопада 2015 року, яка була видана ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що вона зверталася до гінекологічного відділення 02 листопада 2015 року о 05 год. 30 хв., діагноз «вагітність 21-23 тижня. Загроза переривання». Від госпіталізації відмовилася. (а.с.22).

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана довідка не доводить факту відсутності позивача на роботі 02 листопада 2015 року з поважних причин, оскільки з неї не вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при зверненні його дочки ОСОБА_5 (прізвище якої в довідці вказано «Буцикіна») о 05 год. 30 хв. до гінекологічного відділення.

Крім того, враховуючи пояснення ОСОБА_1 про його повернення на роботу близько 07 год. 02 листопада 2015 року, слід зазначити, що він мав можливість довести до відома свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі з поважної причини, однак даним правом позивач не скористався. При цьому довідку КЗ «Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР» ОСОБА_1 отримав лише 17 листопада 2015 року, тобто після того, як адміністрація зажадала від нього письмового пояснення з приводу його відсутності на роботі.

Між тим, судом встановлені розбіжності у часі звернення дочки позивача до лікарні 02 листопада 2015 року. Зокрема, з довідки КЗ «Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР» від 17 листопада 2015 року вбачається, що вона зверталася 02 листопада 2015 року о 05 год. 30 хв., в той час як свідок з боку позивача ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він зустрів ОСОБА_1 разом з дочкою в районі автовокзалу м. Нікополя 02 листопада 2015 року о 06 год. 20 хв. - 06 год. 30 хв. та зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що вони поспішали до лікарні.

Колегія суддів погоджується з відхиленням судом першої інстанції пояснень самого позивача та свідка ОСОБА_12 щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі менше трьох годин з посиланням на записи у журналах гідравлічних випробувань, прийому та передачі змін ДОТСП гідропреса «MAIR» та фотографією гідравлічного пресу з фіксацією поломок та помилок за нічну зміну 02 листопада 2015 року, оскільки вказані записи зроблено ОСОБА_12, а не ОСОБА_1, що не заперечувалось в суді першої інстанції свідком ОСОБА_12

З матеріалів справи вбачається, що адміністрацією ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» проводилась перевірка факту відсутності 02 листопада 2015 року на роботі ОСОБА_1, якою було встановлено, що ОСОБА_12 зміну працівнику наступної зміни ОСОБА_13 не передавав, а запис у журналі про передачу зміни була зроблена ним раніше (а.с.104).

З журналу гідравлічних випробувань та фотографій гідравлічного пресу з фіксації поломок та помилок за нічну зміну 02 листопада 2015 року не вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на роботі до 04 год. 30 хв. 02 листопада 2015 року.

До того ж, 04 листопада 2015 року ОСОБА_12 надав письмові пояснення на ім'я директора економічної безпеки ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» ОСОБА_14, де пояснив, що він 02 листопада 2015 року прийняв зміну на гідравлічному пресі та під час розкатки труби був збитий фотоелемент вимірювального прибору та о 02 год. 23 хв. зламався на дві частки, що спричинило повну зупинку обладнання. В 06 год. він звернувся до служби ремонту, однак замінити датчик не вдалося через його відсутність. Зміну він здав о 06 год. 35 хв. (а.с.100).

Нормою частини 1 статті 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 факту його повернення на роботу 02 листопада 2015 року о 07 год., оскільки дані обставини не узгоджуються с поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_15 та свідка з боку позивача ОСОБА_12

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 залишив роботу та був відсутнім на ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ» 02 листопада 2015 року більше трьох годин протягом робочої зміни (з 03 год. до 07 год.) без поважних причин, тобто здійснив прогул, а тому правомірно був звільнений з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушено порядок оформлення документу щодо його звільнення не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки у своїй управлінській діяльності власник або уповноважений ним орган може видавати накази і розпорядження. У законодавстві обидва види управлінських рішень вважаються синонімами. Розпорядження про звільнення позивача з роботи за статтею 40 пункт 4 КЗпП України було видано 18 листопада 2015 року за № 1854ок (а.с.66).

В той же час, суд вірно відхилив пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 в тій частині, що вони бачили ОСОБА_1 02 листопада 2015 року під час скоєння кримінального правопорушення на території ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ», оскільки встановлення факту участі позивача в скоєнні кримінального правопорушення можливо лише після доведення його вини в законному порядку. При цьому, сам позивач заперечує факт його участі у скоєнні кримінального правопорушення 02 листопада 2015 року, посилаючись на те, що в зазначений час він перебував за межами території ТОВ «ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ».

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, натомість вони фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: