Ухвала суду № 59491157, 03.08.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року справа №805/872/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Святодух О.Б., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня року у справі № 805/872/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000532200/3933, яким ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.03.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ФОП «Мішкін Роман Володимирович» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року. За її результатами був складений акт перевірки № 196/15/31616011 від 26 жовтня 2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0000532200/3933 від 13.11.2015 року, яким збільшено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 274 722 грн.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532200/3933 від 13.11.2015 року, яким збільшено зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 274 722 грн., у тому числі за основним платежем 183 148 грн., та нарахованими штрафними санкціями 91 574 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 805/872/16-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 274 722 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» судові витрати у сумі 4120 (чотири тисячі сто двадцять гривень вісімдесят три копійки) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на положення Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що Добропільська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, як орган державної влади, діяла в інтересах держави та в межах своїх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» з отримання послуг з вивезення вантажу від ФОП ОСОБА_3 на суму 1098887, 83 грн., у тому числі ПДВ 183147, 97 грн. та подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Апелянт зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року на 183147,97 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року у сумі 183147,97 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Представником позивача на електрону адресу суду скеровано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України неявка представника позивача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 12.10.2015 року по 19.10.2015 року посадовими особами Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (податковий номер: 31616011) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ФОП «Мішкін Роман Володимирович» (РНОКПП: НОМЕР_2) за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року, за результатами якої складено акт № 196/15/31616011. У висновках акту перевірки податковим органом вказано, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» з отримання послуг з вивезення вантажу від ФОП «Мішкін Роман Володимирович» (РНОКПП: НОМЕР_2) на суму 1098887,83 грн., у тому числі ПДВ 183147,97 грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. Також, у висновках податковий орган вказує на порушення ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року на 183147,97 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року у сумі 183147,97 грн. (том 1 а.с. 26-35).

Не погодившись з зазначеними висновками, позивач надав письмові заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки, в яких просив: визнати протиправними та такими що не є достатніми для винесення податкового повідомлення-рішення висновки, викладені в акті перевірки від 26.10.2015 року № 196/15/31616011; скласти довідку про відсутність порушень з боку ТОВ «Моспінське ВПП» за результатами перевірки (том 1 а.с. 36-41).

12.11.2015 року Добропільською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області надано негативну відповідь на заперечення товариства за № 3882/10/05-07-22-13 (том 1 а.с. 42-46).

13 листопада 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки від 26.10.2015 року № 196/15/31616011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532200/3933, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 274 722 грн., у тому числі за основним платежем 183 148 грн., та нарахованими штрафними санкціями 91 574 грн. (том 1 а.с. 47).

26 листопада 2015 року позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000532200/3933 (том 1 а.с. 48-53).

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.01.2016 року № 467/10/05-99-10-03-12-1 податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000532200/3933 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» без задоволення (том 1 а.с. 55-58).

16 лютого 2016 року підприємством подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № 0000532200/3933 до Державної фіскальної служби України (том 1 а.с. 59-64).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04 березня 2016 № 4868/6/99-99-10-01-04-25 скаргу ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство» залишено без розгляду, а податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2015 року № НОМЕР_1 без змін (том 1 а.с. 65).

Колегія суддів вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з ФОП «Мішкін Роман Володимирович».

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру

господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Статтею 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку(пункт 187.1).

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено сплачені суми до податкового кредиту по фінансово-господарських відносинах з ФОП «Мішкін Роман Володимирович».

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство» (Замовник) укладено договір підряду № 301 від 31.01.2014 року (том 2 а.с. 56-59).

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобовязання своїми силами і засобами виконати: перевезення технологічної породи, магнетита, відходів вуглезбагачення; роботу автотранспорту; роботу екскаватора; роботу навантажувача на ТОВ «Моспінське вуглепереробне підприємство», відповідно до Технічного завдання на закупівлю робіт (послуг) автотракторної техніки, а також виконати інші разові роботи, не передбачені Технічним завданням, необхідність виконання яких може виникнути про виробничій необхідності Замовника, за письмовими заявками Замовника.

На підтвердження виконання умов договору підряду, позивачем надано: додаткові угоди; технічне завдання; заявки на виконання робіт; акти виконаних робіт; журнали обліку виконаних робіт; калькуляції та розрахунки до них; додатки до договору підряду; рахунки; талони замовника; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; акти надання послуг вивезення вантажу; журнал увідного інструктажу відвідувачів та персоналу підрядних організацій; відомості про надані автопослуги по вивозу та навантажуванню вантажу автотранспортом ФОП «Мішкін Роман Володимирович»; журнал реєстрації автотранспорту що вивозить породу та інформацію про зольність породи; платіжні доручення; банківські виписки (том 2 а.с. 66-212, том 3 а.с. 50-61).

За наслідками господарських операцій ФОП «Мішкін Роман Володимирович» видав позивачу податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом (том 2 а.с. 110, 113, 116, 119, том 3 а.с. 42-45).

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту квітень-травень 2015 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подані до податкового органу, де в Додатку № 5 до декларації, в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ФОП ОСОБА_3 (том 2 а.с. 46-49).

На переконання колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що контрагент позивача ФОП «Мішкін Роман Володимирович», як субєкт господарювання, не надавав звітність з податку на додану вартість з листопада 2014 року, при цьому виписував і реєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрацію платника податку на додану вартість йому скасовано у листопаді 2015 року, що в даному випадку, на думку податкового органу, свідчить про приховування податкових зобовязань в особливо великих розмірах.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується той факт, що при виборі контрагентів на підприємстві проводиться робота з підтвердження правосубєктності та працездатності контрагентів, шляхом дослідження всіх реєстраційних, статутних документів, відповідних довідок та проведення процедури відкритих одноступеневих торгів ( том 2 а.с. 1-45).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції станом на час вчинення правочину знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП «Мішкін Роман Володимирович» за юридичною адресою, підтверджується відповідним витягом (том 3 а.с. 66-68).

На думку колегії суддів, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та склад витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом, оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення. З огляду на що посилання апелянта на відсутність фактичних обставин, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій, є безпідставними.

Посилання податкового органу на той факт, що ФОП «Мішкін Роман Володимирович» не подав до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області, на обліку в якій він перебував, Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І та ІІ квартали 2015 року та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) за квітень 2015 року та травень 2015 року, а тому не є можливим дослідити штатну чисельність працівників, які виконували обсяг роботи зазначений у актах надання послуг вивезення вантажу, є безпідставним, оскільки позивач у відповідності до положень Податкового Кодексу України не повинен відповідати за діяльність свого контрагента.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Угоди між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оскаржені, податковому органу жодним нормативно-правовим актом не надано права ревізувати умови укладених договорів. Первісні документи бухгалтерського та податкового обліку є такими, що не тягнуть їх невизнання як доказів в розумінні ст. 79 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 805/872/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 05 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4