Постанова № 59490003, 03.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/497/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.,

від позивача - Замкова М.О., довіреність б/н від 13.01.2016 року,

від відповідача - Чеботарьова І.Г., довіреність №14-124 від 13.05.2014 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року

у справі №910/497/16 (суддя В.В. Князьков)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

про внесення змін до договору -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про внесення змін до договору.

23.02.2016 року через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до яких судом першої інстанції встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснювався щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі №910/497/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки воно не ґрунтується на допустимих доказах, а висновки не відповідають матеріалам справи. Зокрема, скаржник вказує, що позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 ЦК України, а обставини договору не свідчать про наявність виняткових умов, як це передбачено ч.4 ст. 652 ЦК України.

Також до апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16 прийнято до провадження у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Сулім В.В., Рудченко С.Г. та призначено її розгляд на 22.06.2016 року.

17.06.2016 року від позивача до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги.

У зв'язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Сулім В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), суддів Рудченка С.Г., Майданевича А.Г., апеляційна скарга прийнята до розгляду.

22.06.2016 року від позивача до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме судової практики із подібною до суті спору та обставин справи, що перебуває на розгляді у колегії суддів.

В судове засідання 22.06.2016 року з`явились представники сторін, надали усні пояснення. Колегією суддів відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 03.08.2016 року об 11:00.

02.08.2016 року позивач подав через канцелярію Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення додаткових доказів, а саме практики в Вищого господарського суду України.

У зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Майданевича А.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), суддів Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г., апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судове засіданні 03.08.2016 року з`явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

04.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (далі - продавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (далі - покупець, позивач) укладено договір № 13-156-ВТВ на купівлю-продаж природного газу (далі - договір). (том 1, а.с. 10-13).

До договору сторонами неодноразово вносились зміни, шляхом підписання додаткових угод. (том 1, а.с. 14-32).

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 11) за договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 11) продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 46 082, 447 тис. кум. м., в тому числі: - у 2013 році - 10 191, 303 тис. куб. м.; - у 2014 році - 17 884, 336 тис. куб. м.; - у 2015 році - до 18 006, 808 тис. куб. м.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 19) сторони погодили, що до сплати ціна за 1 000 куб. м. газу - 7 003, 32 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 400, 67 грн., всього з ПДВ - 8 403, 99 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди №11) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Статтю 11 ,,Строк дії договору" викладено в наступній редакції:

,,Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення."

Листом №48/13116 від 10.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, до якого було додано проект додаткової угоди про внесення змін до п. 6.1 та 11 договору. (том 1, а.с. 33-34).

Відповідач отримав даний лист з додатковою угодою 11.12.2015 року, однак відповідні на нього не надав, додаткову угоду не підписав.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував на те, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України необґрунтовано значно обмежило обсяг ВТВ та Втр природного газу для позивача всупереч положенням Методик. Виконання договору на діючих умовах порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Зменшення цінності отриманого позивачем за договором обумовлена прийняттям органами державної влади обов'язкових для позивача актів, що безпосередньо впливають на виконання умов договору та призвели до виникнення невиправданих витрат виробництва, зниження обґрунтованого прибутку, достатнього для забезпечення нормальної виробничо - господарської діяльності, що підтверджується даними фінансового стану позивача. Як наслідок, у позивача виник дефіцит коштів для розрахунку з відповідачем за природний газ для потреб ВТВ та Втр, оскільки до тарифу, за рахунок якого компенсується вартість придбаного газу, закладені суми ВТВ та Втр, які значно менші від розрахованих відповідно до Методик.

Крім того позивач зазначив, що у разі невнесення змін до договору в частині строків остаточних розрахунків, позивач з об'єктивних причин не зможе вчасно виконати умови договору щодо проведення остаточних розрахунків та нестиме відповідальність відповідно до умов договору.

Тому, з доводів позивача, істотно змінилися умови ведення фінансово - господарської діяльності, якими позивач керувався під час укладення договору, що є, на думку позивача, підставою для внесення змін до договору відповідно до ст. 652 ЦК України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дійшла висновку, що місцевий господарський суд не вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що Договір №13-156-ВТВ на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013р. між сторонами спору укладено на основі Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу), який затверджений постановою НКРЕ №849 від 05.07.2012 року.

Також, встановлено, що ПАТ "Криворіжгаз" є суб'єктом природної монополії, ним, зокрема здійснюється діяльність з розподілення газоподібного палива та торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, колишня НКРЕ) відповідно до п. 7. ч. 3 ст. 4 Закону України ,,Про засади функціонування ринку природного газу" (втратив чинність 01.10.2015р.) та ч.ч. 3, 6 ст. 4 Закону України ,,Про ринок природного газу" від 09.04.2015р.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 737 від 23.11.2011 року ,,Про визначення розмірів нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" газорозподільні підприємства самостійно, згідно з методиками зазначеними у п. 1 наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік, та не пізніше 2 місяців до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Пунктом 1.3 вказаного наказу визначено, що на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

На момент укладення договору заплановані позивачем обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат на 2013 рік складали 16 391, 100 тис. куб.м., а згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №1060 від 21.12.2012 року розмір таких показників для позивача становив 16 391, 1 тис. куб. м.

За змістом п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди №11 від 22.12.2014 року продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року газ в обсязі до 46 082, 447 тис. куб. м, у тому числі: у 2013 році - 10 191, 303 тис. куб. м.; - у 2014 році - 17 884, 336 тис. куб. м.; - у 2015 році - до 18 006, 808 тис. куб. м.

В той же час, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №664 від 24.09.2014 року для позивача граничний розмір ВТВ та Втр на 2014 рік затверджено на рівні 13 836,0 тис. куб м, що є меншим розрахованих згідно Методик обсягів газу та меншим, ніж фактично придбано у відповідача.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №122 від 02.03.2015 року було затверджено обсяг ВТВ та Втр на 2015 рік для ПАТ "Криворіжгаз" у розмірі 12 639, 0 тис. куб. м, що менше, ніж розраховані відповідно до Методик позивачем розміри на 29, 8%.

Позивач звернувся до відповідача з Листом №48/13116 від 10.12.2015 року в якому надав пропозицію щодо внесення змін до Договору у зв'язку з істотною зміною обставин, до якого було додано проект додаткової угоди про внесення змін до п. 6.1 та 11 Договору.

Приписами статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється всього того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Під зміною господарського договору слід розуміти зміну зобов'язань, які сторони прийняли на себе за договором, відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом частин 2-4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 652 Цивільного кодексу України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. За приписами даної норми зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається судом у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України.)

Отже, умови чинного законодавства України пов'язують можливість зміни договору безпосередньо з наявністю всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Станом на момент укладання сторонами Договору в 2013 році затверджені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України розміри ВТВ та Втр в повному обсязі забезпечували потреби позивача (затверджений розмір становив 16 391, 1 тис. куб. м, при запланованих обсягах 13 288, 303 тис. куб. м.

З урахуванням встановленого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами на момент укладення Договору, загальна вартість газу на технологічні та власні потреби в повному обсязі забезпечувала оплату природного газу позивачем.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2015 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято наказ №122 ,,Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", яким затверджено розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік для газопостачальних та газорозподільних підприємств, в тому числі і для ПАТ "Криворіжгаз".

Вказаним наказом було затверджено для ПАТ "Криворіжгаз" обсяг природного газу на ВТВ та Втр на 2015 рік в розмірі 12 639, 0 тис. куб. м, що є меншим, ніж розрахований позивачем розмір на 29, 8%.

Отже, при визначенні обсягу нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, необхідного для виробничої діяльності позивача, суб'єкт владних повноважень значно обмежив цей обсяг.

На підставі затверджених Міністерством енергетики та вугільної промисловості України обсягів ВТВ та Втр, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг були затверджені тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, які не покривають позивачу витрати на природний газ для потреб ВТВ та Втр.

Отже, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що ПАТ "Криворіжгаз", як газорозподільне підприємство позбавлене можливості компенсувати вартість обсягів ВТВ та Втр з будь-яких інших джерел, ніж виручка від встановленого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015р. у справі №826/15132/15 позов до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 р. задоволено повністю, скасовано Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015р. № 122 ,,Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", в тому числі в частині встановлення для ПАТ "Криворіжгаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 р. № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 р. № 595.

Також, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015р. у справі №826/15132/15 в частині зобов'язання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах фактично не виконана станом на момент розгляду справи по суті.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що звернення до адміністративного суду позивачем з вищезазначеним позовом підтверджує, що заінтересована сторона у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України вжила всі можливі заходи, які від неї вимагались, для усунення причин, які зумовили істотну зміну обставин, але вичерпавши всі можливі заходи для самостійного приведення обставин у відповідність до умов, якими сторони керувались при укладенні спірного договору, як то звернення до НКРЕКП з заявами про перегляд тарифів та оскарження наказу Міненерговугілля, належного результату досягнуто не було, що і зумовило необхідність приведення договірних відносин сторін у відповідності обставин, які істотно змінились.

Крім того, колегією суддів встановлено, що в діючій редакції виконання Договору №13-156-ВТВ порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (п. 3 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України).

При цьому, колегія суддів вважає, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона та докази, що розірвання Договору №13-156-ВТВ потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається зі змісту договору №13-156-ВТВ та додаткових угод до нього, будь-які застереження та/або умови, які б передбачали покладення ризику зміни обставин на позивача - відсутні.

Відповідно до ч. ст. 7 Цивільного кодексу України Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

З огляду на вищевикладене визначення, звичаю ділового обороту, та безпосередньо звичаїв ділового обороту, які можуть врегульовувати відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, такий звичай ділового обороту, який покладає ризик зміни обставин на покупця (позивача) відсутній і в актах цивільного законодавства України не закріплений.

Таким чином, ні умовами договору №13-156-ВТВ та додаткових угод до нього, ні вимогами нормативно-правових актів не встановлено, що ризик зміни обставин несе саме позивач.

Необхідність укладення договору на купівлю-продаж природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат позивача обумовлена Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2010 року №12.

Відповідно до п. 2.1.8. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу газу можливе при наявності договорів купівлі-продажу газу (контрактів) на виробничо-технологічні потреби з власниками газу та договорів про транспортування газу розподільними трубопроводами із споживачами згідно з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином, існування між власником природного газу (відповідачем) та газорозподільним товариством (позивачем) договірних відносин щодо купівлі-продажу природного газу для потреб ВТВ є необхідною складовою сталого та безперебійного функціонування ринку природного газу, який забезпечує не тільки господарські інтереси сторін договору, але й суспільні інтереси споживачів природного газу.

Наявності договорів купівлі-продажу газу (контрактів) на виробничо-технологічні потреби з власниками газу та договорів про транспортування газу розподільними трубопроводами із споживачами згідно з вимогами чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов не вірного висновку щодо недоведеності факту настання істотної зміни обставин, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане, а сама зміна була зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що викладені обставини унеможливлюють виконання позивачем умов діючої редакції Договору в частині проведення розрахунків за природний газ та призведуть до росту заборгованості перед відповідачем як власником природного газу з незалежних від дій та волі позивача, як газорозподільного товариства, причин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначена позивачем зміна обставин є істотною, оскільки призводить до фундаментальної зміни рівноваги договору і порушенню прав позивача.

Суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про обізнаність позивача про існування істотних обставин, якими обґрунтовано позов при укладенні додаткової угоди у грудні 2014 року, оскільки при укладенні додаткової угоди та продовженні строків реалізації газу до 31.12.2015 року і відповідно встановлення строку остаточного розрахунку у відповідності до умов типового договору та звичаїв ділового обороту, що фактично склались між сторонами та застосовуються на ринку природного газу, сторони виходили з умов типового договору на купівлю-продаж природного газу та не могли передбачити, що протягом 2015 року відбудеться така істотна зміна обставин без врахування обсягів ВТВ та Втр, розрахованих відповідно до Методик №269 та №595.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку щодо доведеності факту настання істотної зміни обставин та існування одночасно всіх умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

А тому, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/497/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/497/16 - скасувати.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі №910/497/16 викласти в наступній редакції:

«1. Позов Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 року №13-156-ВТВ, укладеного між Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" ат Публічного акціонерного товариства «НАК"Нафтогаз Україна" та викласти в новій редакції:

Пункт 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків", а саме:

"Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20.01.2018 року.

Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема:

- зміни тарифу на транспортування природного газу;

- підвищення цін на природний газ;

- прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин сторін.

Сторона, яка отримала пропозицію про заміну строків остаточних розрахунків за договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію.

У разі наявності розбіжностей з даними пропозиціями, сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду у двадцятиденний строк.

Якщо сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.";

Статтю 11 "Строк дії договору", а саме:

"Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 20.01.2018 року."

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1; ідентифікаційний код 03341397) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1; ідентифікаційний код 03341397) 1 515 (одна тисяча п`ятсот п`ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/497/16 повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко