Ухвала суду № 59489061, 28.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/2452/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача Венгринюк С.В.

представника позивача Іордакі М.В.

представника відповідача Олар В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" та Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року позивач - Підприємство "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби про стягнення з Державного бюджету України пені в розмірі 239892,69 гривень.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2016 року вказаний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В свою чергу позивачем також подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в цій частині.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи своїх апеляційних скарг в повному обсязі, та заперечили проти апеляційних скарг один одного відповідно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.04.2012 р. у справі №2а/2470/3067/11 стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 р. в сумі 229641 гривень. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. скасовано постанову від 05 квітня 2012 р. та відмовлено у задоволені позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2013 р. скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2012 р. та залишено в силі постанову суду першої інстанції від 05 квітня 2012 року. (а.с. 16-26).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 р. у справі №2а/2470/3097/11 стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 170938 грн., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2013 року. (а.с. 27-34).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2015 р. у справі №2а/2470/192/15 стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 р. в сумі 294626 грн., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року. (а.с. 35-44).

Також встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області отримала рішення Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2013 р. по справі №2а/2470/3067/11 - 05.03.2013 р. згідно розписки на рішенні суду. Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. у справі №2а/2470/3097/11 отримана податковим органом 22.05.2013 року. Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 р. у справі №2а/2470/192/15 отримана податковим органом 21.07.2015 року. (а.с. 196-200, 120-124, 126-132).

Згідно Журналу обліку висновків про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих органами державної податкової служби до органів Державного казначейства України, відповідач направив висновки із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету 24.09.2015 р. та 27.05.2013 року. (а.с. 174-178).

Позивач звертався до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області 05.04.2013 р., 11.07.2013 р. та 28.09.2015 р. із заявами про виконання вищезазначених судових рішень згідно виконавчих листів про відшкодування податку на додану вартість. (а.с. 179-181).

Згідно платіжного доручення №1879-20 від 10.10.2013 р. податок на додану вартість за липень 2011 р. в сумі 229641 грн. фактично був відшкодований 10.10.2013 року. Згідно платіжного доручення №1496-20 від 29.05.2014 р. та №1497-20 від 29.05.2014 р. податок на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 170938 грн. фактично був відшкодований 29.05.2014 року. Згідно платіжного доручення №34396 від 05.11.2015 р. податок на додану вартість за жовтень 2011 р. в сумі 294626 грн. фактично був відшкодований 05.11.2015 року. (а.с. 45-48).

Позивачем надано розрахунок пені по декларації з ПДВ за липень 2011 р. на суму 229641 грн. за період з 01.11.2011 р. по 09.10.2013 р. (709 днів) в сумі 39736,69 грн., за серпень 2011 р. на суму 170938 грн. за період з 02.122011 р. по 28.05.2014 р. (909 днів) в сумі 37408,69 грн., за жовтень 2011 р. на суму 294626 грн. за період з 01.02.2012 р. по 04.11.2015 р. (1373 днів) в сумі 162747,31 гривень. Всього пені розраховано на суму 239892,69 гривень. (а.с. 10-15).

Відповідачем надано свою правову позицію щодо розрахунку пені, яка по декларації за липень 2011 р. визначена в сумі 11211,5 грн., по декларації серпень 2011 р. визначена в сумі 13187,03 грн. та за жовтень 2011 р. визначена в сумі 20999,97 гривень. Крім того, під час обчислення днів за які нараховувалась пеня було вирахувано вихідні дні. (а.с. 194, 195).

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В силу п. 200.12. ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Абзацом "б" п. 200.14 ст. 200 ПК України встановлено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Частиною другою пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, визначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У відповідності до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пунктом 200.23 статті 200 ПК передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Згідно з матеріалами справи, судовими рішеннями по справі №2а/2470/3067/11 - 05.03.2013 р., справі №2а/2470/3097/11 - 22.05.2013 року та справі №2а/2470/192/15 - 21.07.2015 року було встановлено обов'язок бюджетного відшкодування на користь позивача відповідних сум податку на додану вартість.

Отже, враховуючи зазначені норми та висновки судів по вказаним справам відповідач зобов'язаний протягом встановленого строку звернутися до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та подати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому відповідно до положень п. 200.23 статті 200 ПК у разі невідшкодування сум податку у встановлені законом строки, такі суми вважаються заборгованістю на яку згідно з цією ж статтею нараховується пеня у встановленому порядку.

Також як вірно зазначено судом першої інстанції пеня розраховується відповідно до вимог п. 200.23 статті 200 ПК та з урахування строків встановлених п.200.15 статті 200, тобто після закінчення 5-денного терміну з моменту отримання податковим органом відповідного судового рішення.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач отримав наступні рішення, а саме: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2013 р. по справі №2а/2470/3067/11 - 05.03.2013 р., ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. у справі №2а/2470/3097/11 - 22.05.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 р. у справі №2а/2470/192/15 - 21.07.2015 року.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції вірно визначено строк нарахування пені та правильно розраховано її суму з у рахуванням обставин справи та вимог законодавства , а тому доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для нарахування та стягнення на користь позивача пені за порушення встановленого законом строку відшкодування сум податку в розмірі 56 837,03 грн.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Підприємства "Дім" Чернівецького обласного товариства інвалідів "Мир та добробут інвалідам" та Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.