Ухвала суду № 59489050, 28.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3951/14

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

28 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача Янчука С.В.

представника відповідача Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмаженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та рішення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2014 року позивач - ТОВ "Сіріус Екстружен" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ДФС у Хмельницькій області провизнання протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення №0000372204/1373 від 23.06.2014 року в частині нарахування суми 13183047,56 грн., визнання протиправним та скасування прийнятого ГУ ДФС у Хмельницькій області стосовно позивача рішення про результати розгляду первинної скарги №11329/10/22-10-03-14 від 29.08.2014 року в частині нарахування суми 13183047,56 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2016 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з 19.05.2014 року по 23.05.2014 року ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Сіріус Екстружен" з питання своєчасності надходження валютних цінностей в Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за період з 25.06.2013 року по 22.05.2014 року.

На підставі акту перевірки №2324/22-04/31617387 від 03.06.2014 року та зазначених у ньому порушень, а саме вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, Постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 року № 163 та від 14.11.2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" в частині дотримання 90-денного строку здійснення імпортних операцій ДПІ у м. Хмельницькому винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0000372204/1373.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2014 року №0000372204/1373 ТОВ "Сіріус Екстружен" подало скаргу №3172 від 07.07.2014 року до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, якою в період 06.08.2014 року по 08.08.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сіріус Екстружен" з питань, що стали предметом оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 23.06.2014 року №0000372204/1373, за період з 25.06.2013 року по 22.05.2014 року за результатами якої складено акт №3362/22-04/31617387 від 08.08.2014 року та залишило вказане податкове повідомлення-рішення без змін.

Згідно акту перевірки №2324/22-04/31617387 від 03.06.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіріус Екстружен" з питання своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлень уповноваженого банку про порушення строків розрахунків в іноземній валюті за період з 25.06.2013 року по 22.05.2014 року" на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 23.06.2014 року №0000372204/1373 та акту №3362/22-04/31617387 від 08.08.2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіріус Екстружен" з питань, що стали предметом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, за перевірений період, сума грошового зобов'язання: 13898441 грн. складається з сум пені за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортним контрактам, укладеним позивачем, а саме: контракт №718324 від 20.08.2013 року з компанією "Cameley Limited", Кіпр, сума пені: 3 425 274,85 грн.; контракт № 010714 від 12.03.2012 року з компанією "Zhejiang Wankai New Materials Co Ltd", Китай, сума пені: 13693,39 грн.; контракт №08-022-АЕ від 23.08.13 року з компанією "Visholito Ventures Ltd", Кіпр, сума пені: 3 555 511,19 грн.; контракт №686971 від 25.06.13 року з компанією "Windmoller & Holscher KG", Німеччина, сума пені: 715393,93грн.; контракт №124324 від 04.12.13 року з компанією "Cameley Limited", Кіпр, сума пені: 6182597,40 грн.; контракт №8260579 від 19.12.13 року з фірмою "Kampf Schneid-und Wickeltechnik GmbH & Co.KG", Німеччина, сума пені: 5970,73 грн.

Як зазначено у складених відповідачами актах, по всіх вищезазначеним контрактам, мають місце порушення вимог ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) та Постанов Правління Національного банку України від 14.05.2013 року №163 та від 14.11.2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (далі Постанова НБУ №163 та Постанова НБУ №453)в частині дотримання 90-денного строку здійснення імпортних операцій.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на думку відповідача слугували порушення ТОВ "Сіріус Екстружен" законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність під час правовідносин із наступними контрагентами, а саме з компанією "Cameley Limited", Кіпр, компанією "Zhejiang Wankai New Materials Co Ltd", Китай, компанією "Visholito Ventures Ltd", Кіпр, компанією "Windmoller & Holscher KG", Німеччина, компанією "Cameley Limited", Кіпр, фірмою "Kampf Schneid-und Wickeltechnik GmbH & Co.KG", Німеччина.

Отже, з метою встановлення правомірності прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, необхідно встановити чи дійсно ТОВ "Сіріус Екстружен" були допущені порушення законодавства під час здійснення операцій із зазначеними контрагентами.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин ( далі Закон № 185/94-ВР).

Статтею 1 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Отже, відповідно до зазначеного НБУ може змінювати встановлений у Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Порушення резидентами строків, передбачених вказаною правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 Закону).

Тобто, резидент, що здійснює імпортні операції відповідно до вказаного зобов'язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строку, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Постановами НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №163 та №453 встановлений 90-денний строк здійснення імпортних операцій, а саме, Постановою №163 на період з 20 травня 2013року до 19 листопада 2014 року та Постановою №453 на період з 20 листопада 2013 року до 17 травня 2014 року.

Згідно матеріалам справи, позивачем до Міністерства юстиції України надсилався запит з метою отримання інформації стосовно періоду чинності вказаних постанов.

У відповідь на запит позивача Міністерство юстиції України листом від 05.08.2014 року №10528-0-26-14/101 надало роз'яснення, що останнім днем чинності постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2013 року №163 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250, є дата до якої ця постанова діє, тобто 19 листопада 2013 року.

Постановою №453 Національний банк України установив, що на період з 20 листопада 2013 року до 17 травня 2014 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, Постановою №163 та Постановою №453 Національний банк України установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, на період з 20 травня 2013 року до 17 травня 2014 року. Тобто на строк більш ніж шість місяців, як це передбачено у ст.2 Закону №185/94-ВР. Отже, цим Національний банк України перевищив повноваження, наданій йому Законом №185/94-ВР.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки Закон №185/94-ВР має вищу юридичну силу по відношенню до Постанов №163 та №453, які йому суперечать, тому застосуванню підлягали положення саме закону а не вказаних Постанов.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя": якщо нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає закону, то застосуванню підлягає закон який регулює ці відносини.

Що стосується можливості припинення зобов'язань між резидентом та нерезидентом іншим шляхом а ніж виконання зобов'язань необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 528 ЦК України виконання обов'язку боржника може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання за заявою однієї із сторін можуть припинятися зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За змістом ст. 14 цього ж закону, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно п. 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136, встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, припинення зобов'язань між резидентом та нерезидентом шляхом зустрічних однорідних вимог не суперечить чинному законодавству та може застосовуватись зокрема і в межах зовнішньоекономічної діяльності.

Судом першої інстанції на реалізацію наданих ухвалою від 01.03.2016 року рекомендацій та усунення виявлених судом касаційної інстанції недоліків було досліджено та надано оцінку ряду обставин та фактів, а саме судом витребувані та долучені до матеріалів справи документи зі змісту яких було встановлено, що Філія АТ "Укрексімбанк" у м. Хмельницькому відповідно до п.5.9. Інструкції №136 затвердженої постановою НБУ від 24.03.1999 року надала до ДПІ у м. Хмельницькому інформацію про порушення позивачем законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортним контрактам №08-022-АЕ від 23.08.2013 року, №718324 від 20.08.2013 року та №124324 від 04.12.2013 року.

Аналізуючи положення зазначеної інструкції та обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що функція банку в даному випадку є допоміжною і полягає виключно в інформуванні податкового органу про наявні факти можливих порушень. А саме податковий орган наділений відповідними повноваженнями та повинен шляхом проведення документальних перевірок встановити всі обставини, в тому числі і додатково виявлені та прийняти рішення про нарахування або не нарахування пені.

Отже судом першої інстанції досліджено ряд первинних документів надано їм правову оцінку, на основі чого вибудовано доказову аргументацію оскаржуваного рішення, та вірно зроблено висновок, що позивачу протиправно нарахована пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків по імпортним контрактам в загальній сумі 13183047,56 грн., що в свою чергу свідчить про протиправність та необхідність скасування у відповідній частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повністю дослідив всі обставини справи необхідні для її правильного розгляду та надав їм вмотивовану оцінку.

Що стосується апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1 КАС України, кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 вказаної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч. 1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, враховуючи вище зазначене, особа може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав, у випадку коли її право порушено суб'єктом владних повноважень у сфері публічно-правових відносин при здійсненні ним здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що рішення податкового органу прийняте відносно позивача та впливає на його права та законні інтереси, він може звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства за їх захистом, а тому підстави для закриття провадження на які вказує апелянт відсутні, оскільки підстави для того щоб вважати, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 серпня 2016 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.